Із середини жовтня російські сили почали масові механізовані штурми на різних ділянках фронту. Про це українські військові попереджали ще наприкінці літа. Застосування армією РФ колон танків і бронемашин фіксують у Запорізькій і на більшості напрямків Донецької області: в районі Лиману, Сіверська, Часового Яру, Покровської агломерації та в районі Добропільського виступу.
За повідомленням українського Генштабу, лише протягом 20-25 жовтня в останніх двох зафіксували 41 спробу просування із залученням бронетехніки.
Вже 27 жовтня 1-й корпус НГУ «Азов» повідомив про штурм, під час якого російські підрозділи використали одразу 29 одиниць бронетехніки. За їхніми словами, це один із наймасовіших наступів з російського боку за останній час.
Проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії поспілкувався із заступником командира батальйону безпілотних систем 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади ЗСУ на позивний «Фізрук».
Смуга відповідальності підрозділу – район Добропілля, де російські військові намагаються розширити свій плацдарм для вклинення в українську оборону. Про перший механізований штурм у тому районі DeepState повідомив 9 жовтня цього року.
Про ситуацію у смузі оборони до жовтня
– У мого підрозділу попередні механізовані штурми були на Курщині – там ми воювали проти техніки багато. Ми приїхали сюди (у Донецьку область, – ред.) в кінці травня, і механізованих штурмів за цей період – щоб 20 одиниць техніки їхало – ні разу не було. Це наче Червону книгу відкриваєш. Але це не означає, що нічого не їздило.
Мотоцикли, але не до лінії зіткнення. 5-7 км від лінії – це піші групи. наземні роботизовані комплекси інколи прослідковуються, логістичні групи.
Від 7 до 15 км – мотоцикли, багі, легкові машини, якими доставка йде.
А далі 15 км – вантажні автомобілі, тягачі, які тягнуть гармати. Таке траплялося. Знову ж таки – у мого підрозділу близько 20 знищених гармат за вересень-жовтень місяць із підтвердженням.
Був великий накат в чотири хвилі – більше 25 одиниць рухалося техніки
Лінія логістична – вона відсунулася від фронту. Далі 20 км однозначно починається накопичення противника, і нам частково вдається дізнаватися про такі дії. Ми ж на території України воюємо.
Також є інші технічні засоби розвідки, які нам вказують про ймовірний характер дій противника. Ну а далі вже – кропітка підготовка.
Це комплекс заходів: мінуємо під'їзди, в готовності цілодобово ведемо детальну глибинну розвідку, технічними засобами просвічуємо маршрути, а далі – ураження. Постійна аналітика і готовність завчасно дає можливість [виявляти цілі].
Ще раз підкреслю, що ми їх чекаємо постійно, 24/7.
Робота побудована комплексно. Немає такого, що один розрахунок FPV [на позиції] сидить. Їх у нас енна кількість і зав'язані вони в єдину систему управління. Так само «БПЛА, призначені для скидання боєприпасів (на озброєнні у ЗСУ це, приміром, FPV-дрони зі «скидами», «Кажан», «Вампір»). У Силах оборони важкі «бомбери» нерідко можуть виконувати функції важкої артилерії». Під розвідку зав'язана артилерія. І цей комплексний вплив на противника дає постійний успіх у нас на напрямку.
Про спроби російських штурмів
– У цьому місяці було 4 масованих штурми(розмова записана 26 жовтня, після цього відбулася щонайменше ще одна спроба з російського боку – ред.). Я зараз не кажу про випадки, де одна чи дві одиниці техніки намагалися десь щось робити.
Крайній [штурм] був у нас, вчора зранку, – його вже афішують. Ми там теж брали участь, мої розрахунки. Уразили, як мінімум, дві «мотолиги». Чи то БМП, чи «мотолиги» – там збірна солянка. Врешті, вони потонули, підірвалися і їх добили. Ну а інші пішли на відкат.
У середині жовтня був великий накат у чотири хвилі – більше 25 одиниць рухалося техніки. Що головне – складності додавали погодні умови. Ми не могли вести детальну розвідку, ми бачили противника там, де дозволяли [умови]. При цьому втрачали багато дронів. Долетіти і уразити не могли.
Друга складність в цих наступальних діях – противник діяв на трьох напрямках одночасно, тобто вони їхали, умовно, однією дорогою, а потім розділялися на різні напрямки. І третя складність – накати. Один, другий, третій. Але, знову ж таки, для противника також було складно, бо вони не спостерігали, не відслідковували свої групи.
В перший ми працювали по техніці – зупиняли і добивали тих, кого могли зловити. А на наступний день ми вже ганяли піхоту, яка там спішилась
Найбільшою складністю для нас була погода. Противник цим скористався. Вони рушили. Якихось певних успіхів у просуванні вони досягли, а далі Господь на нашій стороні, наші Збройні сили на місці, і ми їх спочатку зупинили, а потім добивали. В цей момент погода уже проти противника зіграла, бо вони не могли координувати дії своїх груп, знищення, ввести розвідку і знати, що там відбувається.
Коли заїжджає противник в 20-кілометрову зону до лінії зіткнення, він автоматично потрапляє в район інтересу, скажімо так, і на нього летить усе. Підрозділи технічно оснащені – одні зупиняють, інші добивають. І в комплексі все горить. Ну все горить.
Коли ми техніку порозбивали, піхоту добивали ще півтори доби після цього накату. Я вам більше скажу – розрахунки FPV і «бомберів» батальйону на другий день піхоти знищили більше, ніж у перший. Бо в перший ми працювали по техніці – зупиняли і добивали тих, кого могли зловити. А починаючи з ночі погода покращилась, і на наступний день ми вже ганяли піхоту, яка там спішилась. За цих дві доби близько 40 [російських] військовослужбовців: 22 було знищено, 17 поранено і ще купа техніки. Отакі успіхи ударної складової батальйону.
Про зміну тактики
– Штурми не були несподіванкою, бо майже чотири роки війни. Останні півтора року достатньо активно розвивається все, що стосується дальньої розвідки, розвідки технічної, тому ми чекаємо [на штурми].
У цьому потоці інформації, яку ми отримуємо різними джерелами, єдиний момент, який викликає у нас напруження, чи не змінив раптом противник тактику? Чи ми все врахували, чи ми до всього готові? Чи не буде це, наприклад, 60 одиниць техніки, з 10 накатами по 6? Тобто сама тактика, чи не придумав противник щось таке, до чого ми не готові. А так – готові ми завжди.
У противника на техніці був Starlink. Наприклад, колона йшла з чотирьох-п'яти одиниць – на другій був Starlink
Пошук нового варіанту як вклинитись, як провести штурмові дії прив’язується до погоди. Противник просто так не йде. Вони розуміють, що їх на підходах ще почнуть палити. У нас є дрони-камікадзе літакового типу, що за дальністю відносять до middle strike (серед публічно відомих на озброєнні ЗСУ до них належать такі БПЛА, як «Дартс» або «Булава»), які можуть на десятки кілометрів уражати. І таке кілька разів було.
Вони думають: от спробуємо по погоді проскочити, можливо, не буде впливу. Як ми діяли останній раз? Ми не рахували дрони, а просто відправляли один за одним. І кожен третій, не дивлячись на погоду, долітав і уражав їх. Для них це була несподіванка.
Другий момент хочу для всіх козаків мудрих і звитяжних передати по фронту, бо раніше не стикалися з таким: Starlink.
У противника на техніці був Starlink. Наприклад, колона йшла з чотирьох-п'яти одиниць – на другій [одиниці техніки] був Starlink. Для чого він там був? Для зв'язку, бо коли вони проводять штурмові дії – включається подавлення, і радіостанції теж підглушуються, бо частоти у деяких моментах перетинаються.
Тобто Starlink у них був засобом зв'язку. І ми на одній такій БМП-шці збивали його. Стрімів у них немає, зв’язку у них немає і все – група дезорієнтована. Це теж елемент тактики, який вони спробували застосувати тут вперше.
Ми постійно в очікуванні, що противник змінить тактику. Але вони нового нічого не придумують, і питання зводиться до кількості засобів, які ми виставляємо на напрямку, щоб якщо вони розділяються на п’ять напрямків, то ми на п’ятьох змогли їх дістати. Вони того успіху не мають, на який розраховують. І метр за метром платять дуже велику ціну.
Про ефективність додаткового захисту на техніці
– Чи дає бронежилет 100% ймовірність, що військовий не загине? Вони (російські військові – ред.) обшивають техніку – чи це дає їм профіцит? Я вважаю, що не дає. Ну нехай проїде вона на один кілометр далі. Але з другої-третьої FPV ми знайдемо варіант його зупинити і потім знищити.
Тут, скоріше всього, психологічний момент, щоб піхота демотивована туди завантажилася. Умовно, виживання [в штурмі] 20%, а оця історія, як вони розказують, дасть виживання 60%. Це умовні цифри. Насправді, якщо шанс вижити 20%, то оця обшивка дасть ще плюс 10-20%. Тобто на кілька кілометрів далі проїде, але все одно знищиться, бо є різні види боєприпасів. Ми ж до цього теж готові.
«Коробочка» обшита з мангалами? Все, значить двома видами боєприпасів летимо і нищимо на різних частотах і каналах управління. Ми комплексно впливаємо, щоб вони не доїжджали.
Можливо, будуть пробувати, де вони вважають, що слабша оборона. Тоді ми підтягнемося туди, станемо в другий ешелон і допоможемо
Пілоти дуже швидко перелаштовуються і призвичаюються до сучасних умов війни та технологій. У мене є відео, де доганяє пілот мій і б'є в коток. І зупиняє. А далі... Якщо техніка не рухається, вона вже не виконує свою функцію. Далі добивай її чим хочеш. Ми застосовуємо тяжкі «бомбери». Тяжкий «бомбер» прилітає, і якщо він 4,5 кг кумулятивний боєприпас кидає, що там допоможе? Яка там «чухалка» допоможе? Ну не поїдуть вони далі.
В рамках протидії РЕБ противника ми діємо в двох напрямках. Це чутлива інформація, і я не буду заглиблюватися, але є багато розрахунків оптоволоконних. Вони займаються виключно цим і закривають дальність від 10 і на десятки кілометрів вглиб. І окремо ми постійно технічно тестуємо різні канали управління для того, щоб обходити РЕБ, і так само по відео різні канали [використовуємо] для того, щоб оминути всі завади противника.
У сучасній війні перемагає той, хто крокує разом із технічним прогресом і розвитком. Не скажу, що [у нас] все прямо ідеально, бо хотілося б завжди краще, але непогана ситуація, бо дійсно робота комплексна.
Бачимо, [російська] техніка рухається – вилітає туди дрони на оптоволокні спочатку. В неї задача, наприклад, зупинити останню і другу одиницю техніки в колоні. Вона якраз направляється на те, щоб збити РЕБ. І далі вже допрацьовує дрони з керуванням через радіоканал її. Або прилітають ті самі нічні ударні «бомбери» і добивають цю техніку вже різними видами боєприпасів.
Про мотивованість противника
– Я б не сказав, що в них армія мотивована. Є кричущі приклади, що солдат їхній демотивований. Статистика втрат у них дуже висока і ті, хто розуміють це, здаються одразу, вони не чинять опір. Найменший вогневий вплив – вони здаються.
Дуже багато випадків, які я сам бачу на стрімах, коли вони просто самогубство скоюють. За минулий тиждень при мені двічі було. І сьогодні зранку гранатою підірвав себе один із [російських] військовослужбовців після відпрацювання нашого FPV-дрона поряд.
Вони і до цих штурмів вже були виснажені. Вони спробували – не вийшло. Тепер будуть знову накопичувати техніку і будуть сідати за квадратним чи круглим путінським столом і придумувати різні хитрощі, як спробувати ще.
Щодо оптимізму, то у мене все нормально із цим, як і у мого підрозділу. Але вони будуть далі накопичувати і в будь-якому разі будуть пробувати. Можливо, не проти зубатої 82-ї. І поруч у нас козаки потужні стоять, на нашому напрямку.
Можливо, будуть пробувати, де вони вважають, що слабша оборона. Тоді ми підтягнемося туди, станемо в другий ешелон і допоможемо. Вони будуть пробувати змінювати тактику. Оце однозначно.
Про тривалість механізованих штурмів
– Тут складно однозначно сказати, треба розділити на дві частини. Там, де географічно вдала лінія оборони, де наші потужні захисники стоять стійко – там це нереально зробити взагалі. Наприклад, якщо річка допомагає як природна перешкода, де на висотах стоять панівних, де забезпечення нормальне – там це нереально. Хай туди йдуть – там будуть їх «кришити».
Будуть непрохідні болота, де навіть їхня броньована техніка не зможе пройти
Ми прямо дуже включені на знищення противника. Сьогодні зранку бачу, що «бомбер» прилетів – ганяють двох [російських солдатів]. Потім прилітає оптика, допомагає і викурює з укриття, а «бомбер» прилітає, добиває. Ми вже давно перейшли до того, що якщо цей противник знищиться на підступах до нашої піхоти – наша піхота буде жити. Це мотивація.
Ми зацікавлені, щоб наша піхота жила і стояла. Бо піхоті зараз, ну, відверто, найважче на фронті. І в мене заряджений підрозділ – йде техніка, спочатку зупиняємо, щоб вона не довезла ту піхоту до моїх пацанів, яких ми прикриваємо. Далі ми їх починаємо винищувати систематично, починаючи з моменту спішування і аж допоки всіх не знаходимо.
Де складніша ситуація, поки немає таких прямо боліт, противнику воно може бути на руку, бо, знову ж таки, під дощ пробувати ривками діяти вони будуть однозначно. Потім будуть непрохідні болота, де навіть їхня броньована техніка не зможе пройти. І далі зима.
Зима – це затвердіння ґрунтів. Вона дасть можливість, знову ж таки, їм пробувати робити те саме. Командування у нас, в принципі, зараз скрізь зацікавлено так виставитися, щоб стояти стійко. А там, де ситуація… тяжка, але контрольована – от там треба нарощувати кількість і БПЛА, і кількість розвідки, відповідно, і технічних засобів, і артилерії, та тримати оборону. Бо спроб там буде більше.
Форум