5846 засуджених із місць позбавлення волі подали заяви для служби у ЗСУ. І 3554 з них вже в армії. Це дані Міністерства юстиції України. Нині більшість колишніх ув'язнених проходить навчання на полігонах, але є й такі, які вже беруть участь у боях на фронті. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповідають, як тренують таких новобранців, яка в них мотивація воювати та скільки ще потенційних військовослужбовців перебуває за ґратами.
З-поміж новобранців, яких на полігоні навчають стріляти та розрізняти різного роду міни, навряд чи впізнаєш колишніх ув’язнених. Ще місяць тому ці декілька десятків чоловіків були позбавлені волі, тепер вони військовослужбовці 1 окремого штурмового батальйону «Да Вінчі». У кожного своя життєва історія.
Володимир за ґратами провів 23 роки: здебільшого за крадіжки та розбійні напади. Зараз йому 39. Перконує: вирішив змінитися та щось корисне зробити для держави.
«Хочу, дай бог, після війни, може, з якоюсь дівчиною познайомлюсь, одружуся. Сім’ю треба мати. Я один в сім’ї не одружений», – каже він. У Володимира є двоє братів та сестра. Дітей виховував батько, мати покинула сім’ю ще коли вони були малими. Молодший брат служить у 47 бригаді.
«Він каже: молодець, я тобою пишаюся. Хоча ми з ним були не в дуже хороших стосунках, але зараз намагаюся налагодити відносини з рідними», – додає рекрут.
Об’єднує новобранців 1 ОШБ «Да Вінчі» не тільки статус засуджених, але й те, що всі вони добровольці, які за власним бажанням підписали контракт зі Збройними силами України.
«Мама плакала, жінка взагалі сказала, що я дебіл. Досі не спілкуємося з нею. Вже місяць», – розповідає Олександр. Він відбував покарання за крадіжку. Каже, що хотів долучитися до ЗСУ у лютому 2022 року, але тоді його в армію не взяли, а вже у квітні того ж року потрапив за ґрати.
Посидів трошки у тюрмі, зараз на війнуОлександр
«Біс поплутав. Так вийшло. Така значить доля, щоб я посидів трошки у тюрмі, набрався того досвіду. Зараз на війну, наберусь ще одного досвіду. Життєвий багаж нормальний буде», – каже Олександр. Він переконує, що пішов у ЗСУ заради своїх дітей та батьків, щоб «пі**ри не прийшли грабувати і вбивати».
Зараз новобранці, фактично, проходять базову підготовку: стрільби, військова топографія, медицина.
«Спочатку важкувато, тому що ти в тюрмі трошки засидівся. Фізично навантаження серйозне, ми ще й вантаж несем на собі. Але поступово стає все легше і легше», – розповідає Віталій. Він у в’язниці опинився через наркотики, у звичайному житті займався танцями у стилі брейк-данс.
«Так, я курив травку. Але потрапивши сюди, я розумію, що мені треба стати бійцем. Щоб стати бійцем, треба бути адекватним. Так що це все було відкинуто. Та і в принципі в тюрмі я вже нічого не вживав. В мене немає ніякої залежності», – додає Віталій.
«Так, вони на контролі»
Окрім стандартного навчання на спеціальність «стрілець», у батальйоні ще щонайменше місяць-півтора планують працювати з бійцями за власною програмою: навчати нюансам «інженерки», боротьбі з дронами та іншим навичкам, необхідним у сучасній війні. Командує цією спецротою «Палкін» – військовослужбовець із багаторічним досвідом. Він розповідає, що сприймає новобранців такими ж солдатами, як і будь-кого мобілізованого.
В боях вони зрозуміють, що війна це не романтика і це не круто«Палкін»
«Війна покаже. Зараз вони всі мотивовані, хочуть воювати, але поки що не знають, що таке війна насправді. Вже в боях вони зрозуміють, що війна – це не романтика, це не весело і це не круто. Насамперед всім страшно, всі бояться, тільки бояться по-різному», – розповідає «Палкін».
За словами представників командування батальйону, особливого нагляду за цією категорією військовослужбовців немає.
«Так, вони на контролі. Як і будь-який інший солдат строкової служби чи мобілізований», – розповідає заступник командира батальйону з позивним «Танцор».
«Буду мстити за брата»
Виділяється на тлі інших новобранців історія Олексія, який відбував покарання за крадіжку. У нього за плечима досвід АТО та ООС. І його рідний брат Володимир Власішин загинув у російському полоні. Вони обидва навчались у Хмельницькому, в школі-інтернаті, братів виховувала бабуся.
«Ми починали службу разом з братом в «Азові». Він там [у Маріуполі] женився, діти в нього. У 2022 році вони з «Азовсталі» вийшли у полон, їх забрали в Оленівку. Там в Оленівці він і загинув. Я собі сказав, що буду мстити за брата і свою землю звільняти від загарбників», – розповідає Олексій.
В Україні стати військовослужбовцями ув'язненим дозволили у травні. Багато хто називає цей закон «про мобілізацію засуджених», але йдеться про службу за контрактом до кінця війни після умовно-дострокового звільнення. Процедура добровільна. У Міністерстві юстиції розповіли «Донбас Реалії», що 5846 ув'язнених подали такі заяви і 3554 із них вже в армії.
«Різниця близько 2 тисяч – це ті, хто в процесі або оформлення документів для подачі в суд на умовно-дострокове звільнення, або суд по деяких вже ухвалив рішення, але воно протягом 7 днів вступає в законну силу», – розповідає заступник міністра юстиції України Олена Висоцька.
Колишні в’язні: сьогодні рекрути, завтра – штурмовики (фотогалерея)
![«Льолік» (у центрі) тренує жим штанги.<br />
<br />
Під час знайомства з рекрутами, командир із псевдо «Палкін» сказав: «Воювати будуть усі. І я вам хочу сказати, що [багато] з вас загине». Але він закликав їх тренуватися, аби він бачив, хто на що здатен](https://gdb.rferl.org/01000000-0aff-0242-7cda-08dca5b0a399_w1024_q10_s.jpg)
Кількість ув’язнених, охочих служити, навіть більша, ніж очікували у Мін’юсті. І велику роль у цьому відіграли військовослужбовці, які приїжджали у тюрми розповідати про фронт і набирати людей. Фактично, займалися рекрутингом.
Конкуренція достатньо велика
«Так, конкуренція достатньо велика, але в нас поїхали ті люди досвідчені, які знають, про що говорять. Це не одногодинна робота, збір людей, розповідь про батальйон, розповідь взагалі про війну, про себе, і це дає результат. У нас основний момент – це показати, розказати, як воно є, без рожевих ілюзій, фантазій», – розповідає заступник командира батальйону з позивним «Танцор».
За офіційними даними, в Україні близько 27 тисяч засуджених перебуває в місцях позбавлення волі. У Мін'юсті погоджуються: перша хвиля охочих закінчилася. Також сам по собі закон забороняє звільняти для служби в армії кілька категорій: від топ-корупціонерів до вбивць і ґвалтівників. Тому, яка ще кількість потенційних військовослужбовців залишається у колоніях, сказати складно.
«Я не скажу, що буде ще 5 тисяч в якийсь момент, не знаю. Але я прогнозую, що буде зворотній зв'язок від тих, хто пішов у цю першу хвилю, і інші засуджені будуть для себе ухвалювати рішення», – розповідає Олена Висоцька.
Можу вийти в перший бій і померти. А можу і всю війну відвоюватиОлександр
За її словами, кращого ресоціалізаційного процесу, ніж корисна робота на свою державу, годі вигадати. Від українських засуджених не приховували – вони йдуть у піхоту, а це, мабуть, найважче в армії.
«Це війна, тут вбивають, тут вмирають люди. Зрозуміло, що я можу вийти в перший бій і померти. А можу і всю війну відвоювати – це вже оця «кістлява» знає», – розмірковує Олександр. Його побратим Віталій додає, що з кожним днем навчання страху стає менше і приходить розуміння, як діяти на полі бою.
«Ти стаєш професійним як у голові, так і фізично, бо ми ж працюємо тут [на полігоні], стріляємо, бігаємо. Взагалі як такого страху немає, а вже перший бій покаже», – додає військовослужбовець.
Чи не першими офіційними кадрами участі колишніх в'язнів безпосередньо в боях стало відео 47 окремої механізованої бригади. На ному батальйон «Шквал» на Покровському напрямку зачищає посадку за підтримки Bradley. Нині більшість звільнених засуджених все ще тренується, але згодом, вочевидь, таких відео ставатиме все більше.
Форум