Cтрічка «Звідки куди» – про українців, що тікають від війни, зібрала повні зали на Каннському кінофестивалі, а під час перегляду було чутно схлипування.
Фільм польського режисера Мачека Хамели переносить глядача у мікроавтобус з українцями, які тікають від масштабної війни, розпочатої Росією проти України. Люди покидають все, що у них є, і шукають притулок за кордоном.
Режисер, він же водій цього мікроавтобуса, здійснив десятки поїздок і перевіз майже 400 людей з України до Польщі у перші шість місяців повномасштабної війни в Україні.
«Через три дні після нападу Росії я купив мікроавтобус і поїхав до кордону з Україною, аби забирати звідти людей і перевозити до Варшави. Через тиждень у мене вже було три мікроавтобуси і я почав їздити вже по Україні, перевозити родини знайомих до Польщі.
На початку не було навіть думки знімати фільм, навпаки я припинив зйомки, якими займався на той момент. Але вже у березні я попросив свого друга, оператора Вавжинця, приєднатися і допомагати мені з керуванням авто вночі. Мені вже важко давалися переїзди на довгі відстані, зокрема з Харківської області. Власне, так і почався наш фільм – ми взяли з собою камеру, але ми не знали, що з того врешті вийде», – розповів Мачек Хамела в інтерв’ю Радіо Свобода.
У результаті, вийшов документальний фільм, який настільки вразив Асоціацію незалежних кінематографістів Франції (ACID), що потрапив до програми Каннського кінофестивалю.
«Ми отримали багато cтрічок з України про війну, але «Звідки куди» суттєво відрізнялася від інших. Це дуже сильна робота, ми бачимо неймовірний талант режисера, який ставить себе на другий план і ми бачимо війну через історії біженців – без насильства і крові.
Я особисто відібрала цей фільм і це була доволі унікальна ситуація, коли всі 14 членів журі одноголосно погодилися, що цю стрічку треба взяти до програми, а у нас з цього приводу бувають дебати і, повірте, довгі і завзяті. І я хочу підкреслити, що цей фільм не відібрано через те, що зараз війна в Україні і нам треба у програмі представити український фільм. Абсолютно ні, просто цей фільм – це справжня перлина, яка нікого не може лишити байдужими», – розповіла Радіо Свобода представниця ACID Ваніна Він’яль.
У фільмі «Звідки куди» немає закадрового голосу. Стрічка складається з щемливих людських історій, якими діляться пасажири з водієм. Люди розповідають що залишили свої будинки, все майно, переймаються тваринами, які «плакали, коли прощалися» зі своїми господарями.
Окрема уваги приділена дітям, які все ж іноді хочуть бавитися, але в їхніх очах – невимовний біль, коли вони згадують своїх рідних, які лишилися в Україні.
Фактична інформація щодо ситуації в Україні подана у вигляді новин по радіо, яке водій-режисер слухає у дорозі разом з пасажирами.
«Це фільм про життя і гуманізм. Всередині цього мікроавтобуса ми бачимо життя, а ззовні – смерть. Ми бачимо, що природа зруйнована, тварини покинуті, але життя триває, люди намагаються вижити і режисер нам показує це життя. Особисто я ставив собі питання як відбуваються такі поїздки, цей фільм мені дав повне уявлення втечі людей з сумкою, куди вони мають вкласти все своє життя», – розповів Радіо Свобода глядач, французький продюсер Ніколя Тронк.
Команда фільму «Звідки куди» досі підтримує зв'язок із більшістю біженців, яких перевезли до Європи.
Одну з героїнь, жінку, яка втратила свою квартиру в Маріуполі, запросили і на показ у Канни.
Плану наступних показів не має, але є мета – показати історії біженців якнайширшій аудиторії, зокрема і в Україні.
Трейлер до фільму тут
