Болдіжар Дьорі
Британський волонтер Едді втратив під час російсько-української війни ногу та руку. 30 січня 2025 року він був за кермом мікроавтобуса, який рятував цивільних поблизу Покровська Донецької області і в який влучив російський дрон. Наразі чоловік відновлюється.
Він та його друзі розповіли історію своєї втечі й про те, як вона вплине на їхню майбутню гуманітарну роботу на сході України.
Вранці 30 січня команда гуманітарної допомоги Base UA вирушила до Покровська, щоб заправити кілька генераторів, які забезпечували енергією вежі мобільного зв’язку.
Хоча того дня евакуація цивільного населення не планувалася, команда підібрала родину і вивезла її у безпечне місце за межами міста, а потім повернулася назад, щоб забрати ще одну пару. Едді, який попросив не називати його прізвище з міркувань безпеки, був за кермом білого мікроавтобуса, на якому збоку і на капоті червоним кольором було написано «Евакуація».
«Моя рука на кермі не рухалася ні на сантиметр»
28-річний британець працював моряком після закінчення середньої школи, переганяючи вітрильники через Середземне море та Атлантику до місць відпочинку їхніх власників. Це допомогло йому зібрати кошти для гуманітарної роботи в Україні протягом останніх двох років.
Він майже виїхав із Покровська, але зупинився на кілька хвилин, щоб роздати місцевим жителям брошури з інформацією про евакуацію. «Я зупинив машину. Я роздав кілька листівок і, закриваючи двері, подумав: «Я чув безпілотник», – згадує він.
«Через пів хвилини перед моїм обличчям був величезний спалах. Я одразу зрозумів, що в нас влучили. Моєю першою думкою було: «Треба їхати далі, треба їхати далі». Вибух поставив машину на нейтральну передачу, тож Едді натиснув на зчеплення, щоб повернути її в рух.
Я побачив, що моя ліва нога не реагуєЕдді
«Я побачив, що моя ліва нога не реагує. Я спробував повернути кермо, і хоча я відчув, що моє плече рухається, моя рука на кермі не зрушила з місця ні на сантиметр». Його пасажири відбулися незначними травмами.
«Я зрозумів, що щось не так. Я подивився на свою ногу і побачив, що вона порізана на шматки. Я почав кричати, намагаючись накласти джгут», – згадує він про перші секунди після атаки.
Його колега Філіп швидко зреагував, наклав джгут і подав знак машині, що проїжджає повз, яка відвезла Едді спочатку до військового стабілізаційного пункту, а потім до лікарні в Добропіллі. Лікарям довелося ампутувати 28-річному британському волонтеру ліву руку та ногу.
Блискавична реакція Філіпа врятувала йому життя, адже все складалося так, що він міг померти на місці. «З таким пораненням ти стікаєш кров'ю за дві-три хвилини», – розповідає Ермес Пішон, знайомий Едді, який того дня також займався гуманітарною роботою в Покровську з іншою організацією і познайомився з командою британських волонтерів за кілька годин до обстрілу.
Того дня вони також евакуювали цивільних з Покровська до лікарні в Добропіллі. Вони щойно закінчили й поверталися до міста, коли їм назустріч виїхав мікроавтобус Base UA з наполовину зірваним дахом. Вони одразу розвернулися і поїхали за ним. «Весь мікроавтобус вибухнув, всюди була кров, і я не бачив Едді, – розповідає він. «Я був дуже наляканий. Я запитав Філіпа, чи він ще живий. Він сказав, що так, живий. Військові піклувалися про нього на стабілізаційному пункті. Це все, що я знав протягом кількох годин».
Приблизно через шість годин, коли стан волонтера стабілізувався, Едді перевели до лікарні в Дніпрі. «Немає жодних сумнівів, що це був воєнний злочин. Було настільки ясно, хто ми й що ми робимо, що нас не можна було сплутати з військовою ціллю», – розповів британець.
Команда, хоча і мала пристрої для глушіння безпілотників, які можна встановити на автомобілі, не взяла їх з собою, щоб їх не сплутали з військовими машинами. «Глушилки в першу чергу використовують військові», – додав Едді.
Чому саме волонтери стали мішенню?
Це обурливо, що таке продовжує відбуватися щодня з людьми, які просто хочуть мирно жити у своїй країніБретт
«Виходячи з нашого досвіду, можливі дві речі: у безпілотника-камікадзе розрядився акумулятор, він не знайшов цілі, тому вони вдарили по тому, що здавалося цінним», – вважає він.
Інцидент став міжнародною новиною, і лише за перші кілька днів Едді відвідали 40 людей у лікарні, де він почав проходити реабілітацію. «Це обурливо, що таке продовжує відбуватися щодня з людьми, які просто хочуть мирно жити у своїй країні, нікому не заважаючи, – каже Бретт, канадський волонтер, який одним з перших відвідав Едді і який також працював у Покровському районі.
Через кілька днів Едді перевели з лікарні Дніпра до Києва. Відтоді завдяки пожертвам громади для нього зібрали 100 000 фунтів стерлінгів, щоб покрити його лікування та перший період реабілітації з протезами.
Із кожним місяцем там все небезпечніше
З кожним місяцем там стає все небезпечнішеБретт
Напад у Покровську сколихнув міжнародну гуманітарну спільноту, що працює в Україні. «Ми всі знаємо про ризики й знаємо, як це: технології безпілотників розвиваються семимильними кроками, і з кожним місяцем там стає все небезпечніше. Я тут, у Києві, щоб підтримати Едді на початковому етапі одужання, але на вихідні повертаюся на Донбас. Я можу лише сподіватися, що мої нерви залишаться такими ж міцними», – каже Бретт.
І Гермес, і Бретт вже мали друзів, які були поранені або вбиті в Україні. Серед їхніх знайомих були Піт Рід, який загинув у Бахмуті, та Енді Бегшоу, який зник під Соледаром.
Сліди на тілі Бегшоу свідчать про те, що його стратили, заявили його родичі. «Ми працюємо з хибним відчуттям безпеки. Дрони повністю змінили правила гри. Ви можете працювати в місті протягом трьох годин, і нічого не відбувається, а потім на останньому відрізку дороги, після останнього повороту дрон раптово націлюється на вас, і все, що ви можете сказати, перш ніж він у вас вріжеться, це: «О, Боже». Як можна оцінити таку небезпеку?»продовжує Гермес
План відновлення Едді вже розроблений на найближчі пів року. Після перебування в лікарні буде реабілітація, потім знайомство з протезом і тренування.
Сподіваюся, що більше не стану жертвою воєнних злочинівЕдді
На лікарняному ліжку в Києві Едді щодня роблять додаткові операції, щоб запобігти інфікуванню ран. «На жаль, я не заробив бонусну картку, але сподіваюся, що десята операція буде безкоштовною», – жартує він.
«Сподіваюся, що більше не стану жертвою воєнних злочинів», – додає він, оскільки в госпіталі не зовсім безпечно: вночі, лежачи в ліжку, він чує дуель між київською протиповітряною обороною і російськими ракетами.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум