Легендарний винзавод «Масандра» ‒ це майже чотири тисячі гектарів виноградників від Судака до Фороса. Вино мускат білий «Червоного каменю» двічі визнане найкращим вином на міжнародних конкурсах. Завод кримських вин разом із його виноградниками і колекцією унікальних вин у березні 2014 року захопили російські спецпризначенці. У 2015 році окупаційна російська влада оголосила у розшук колишнього багаторічного директора заводу Миколу Бойка. Телепроєкт Крим.Реалії зустрівся з колишнім керівником «Масандри».
У підвалах винзаводу зберігається понад чотириста тисяч пляшок колекційного вина. Найстаріше ‒ іспанське «Херес-де-ла-Фронтера» 1775 року. У 2001 році пляшку цього вина з колекції «Масандри» продали на аукціоні «Сотбіс» за рекордною для хересу ціною ‒ 43,5 тисячі доларів. А в 2015 році ще одну таку пляшку нова адміністрація «Масандри» списала за ціною 44 рублі 12 копійок: херес випили президент Росії Володимир Путін з експрем’єром Італії Сільвіо Берлусконі. Цю історію згадують досі як в Україні, так і в Росії.
Підконтрольна Росії влада у Криму дозволила приватизувати винзавод і його виноградники. Ця подія ‒ нова поворотна точка в долі винзаводу.
Телепроєкт Крим.Реалії зустрівся з колишнім керівником «Масандри» Миколою Бойком, який сьогодні живе в Одесі. Інтерв’ю з багаторічним керівником винзаводу журналісти записали в Умані під час дегустації вин. Колишній директор «Масандри» поділився своєю думкою про основні події, які відбуваються з винзаводом на півострові.
«Масандра» була подразником для багатьох багатих людей»
У березні 2014 року на підприємстві з’явилися «ввічливі люди». Потім у «Масандрі» призначили нове керівництво, а в 2015 році Слідчий комітет Росії порушив декілька кримінальних справ проти Миколи Бойка й оголосив його в розшук. Винороб виїхав на материкову Україну.
У «Масандрі» я працював майже сорок років
‒ Як ви сьогодні переживаєте розлуку з «Масандрою»?
‒ Що таке удар? Що таке шок? Що таке потрясіння? Все ось якось так було. У «Масандрі» я працював майже сорок років. Пройшов щаблі від головного агронома, директора пересічного господарства, директора радгоспу-заводу до посади генерального директора, на якій був майже тридцять років, з 1987 до 2015 року. Думаю, цей рекорд уже ніхто не повторить. Мені було дуже важко розлучатися, хоча я знав, що колись це доведеться зробити. Пом’якшувальним моментом може було те, що я вже сім років на пенсії працював.
‒ Повідомлялося, що підконтрольний Кремлю парламент Криму вніс винзавод «Масандра» в «об’єкти приватизації, які підлягають приватизації шляхом перетворення на господарське товариство». Як ви ставитеся, будучи виноробом і менеджером, до передачі «Масандри» в приватні руки?
Земля «Масандри» ‒ це прибережна зона в 186 квадратних кілометрів над Чорним морем
‒ Я почну відповідь з того, що у мене інформації про цю подію стільки ж, скільки і у вас. Немає інших джерел, щоб я міг конкретно говорити про умови приватизації. Можу сказати, що земля «Масандри» ‒ це прибережна зона в 186 квадратних кілометрів над Чорним морем ‒ від Судака до Фороса ‒ практично завжди була подразником для багатьох багатих людей, які інакше дивляться на виноградарство та виноробство. І це було практично при всіх президентах, при яких ми жили, але жоден з них не дав «відмашку» піти цим шляхом.
«Дайте нам 46 гектарів виноградників, і ми збудуємо Монте-Карло»
‒ Були чиновники, досить високі, і в Криму, і в Києві, які ходили з цими пропозиціями і до Віктора Ющенка, і до Леоніда Кучми. Президенти відмахувалися від цього, тому що інший у них зовсім був менталітет, інші уявлення. Якщо ми візьмемо сьогодні чотири тисячі гектарів виноградника ‒ це чотириста тисяч соток. А сотка в Криму коштувала і 10 тисяч доларів, і 20, 25 і 50. Тому цифри, які там крутяться, ‒ абсолютно іншого порядку.
Одного разу, у 2000-х фахівці Рескомзему Криму робили оцінку землі в Криму. Вартість виноградників «Масандри» була оцінена в 6,3 мільярда євро. Це не обладнана, не облаштована земля.
«Дайте нам 46 гектарів виноградників, і ми збудуємо Монте-Карло
Аргумент, який висували перед Леонідом Даниловичем Кучмою: «Дайте нам 46 гектарів виноградників, і ми збудуємо Монте-Карло. Тут буде семизірковий готель, тут будуть ігри, тут буде все, і ми озолотимо Україну». Але він не пішов на це.
Прикро буде, якщо це станеться сьогодні. Я і мої попередники вважали своєю справою і честю зберегти це все для рідної держави, і кожен квадратний метр землі там для мене був на рівні сердечних таких подій.
«До 2014 року масандрівське вино було навіть у Катманду»
‒ Як, на ваш погляд, вплинули санкції на роботу підприємства?
‒ Санкції, звичайно ж, ускладнили роботу. Іноді ми відсилали до 65% продукції в 19‒20 країн світу. Це було важко, але цікаво. І тоді ніяких санкцій, ніяких проблем обмежувальних не існувало. Я, думаю, сьогодні все набагато складніше стало.
Пригадую один момент. Мій друг Ігор Похвалін, лікар-онколог із Сімферополя, захоплюється сходженням у гори, на найвищі гори. У цих ходаків фішка така: треба піднятися на сім вершин у семи частинах світу. Він перший із України зміг це зробити.
І ось він розповідає, що перед сходженням на Джомолунгму пішов гуляти по Катманду, столиці Непалу. Зайшов у винний магазин і вирішив пожартувати. Подивився на полиці і каже: «Почекайте, у вас тут «Масандра» є?» І раптом господар магазину відповідає: «Ні, але на складі є «Масандра». Вона дорого коштує, але якщо пан хоче купити, я зараз пошлю на склад, і знайте, що стільки-то доларів». Уявляєте? У Непалі ‒ «Масандра».
У Ігоря Васильовича зник інтерес до цього, коли сказали, що дорого. Але сам факт, що в Непал ‒ не всі знають, де розташоване це місто Катманду ‒ вино постачалося…
‒ Але ж санкції не можуть вплинути на виробництво вина? Земля та ж, зростає той же виноград.
‒ Враховуючи, яке завдання поставити. Якщо вам треба зробити сухе вино, вам досить того, щоб у винограді було 19‒20% цукру. Тоді кожен відсоток цукру з винограду дасть нам 0,6% алкоголю, і ви отримаєте 11,5‒12% міцності, і все ‒ у вас сухе вино.
Якщо вам потрібно десертне вино ‒ мускат білий «Червоного каменю» або мускат білий «Лівадія», ще рідкісніший, ‒ тоді будьте ласкаві: терпіть, доглядайте за виноградом доти, поки він не накопичить від 20 до 32% цукру. Але з кожним відсотком цукру, який накопичується в винограді, ви втрачаєте вологу. І тут необхідно постійно балансувати, чого ж ми хочемо.
Не всі можуть дозволити собі і за ментальністю, і за розумінням, і за економікою тримати виноград до такого стану ‒ 29‒30% цукру. З такого винограду будуть робити шедеври на кшталт мускат білий «Червоного каменю». А навіщо? Адже можна до 20% дотримати і зробити сухе, продати його і ось так от набагато швидше все зробити.
«Такої місцевості на земній кулі більше немає»
‒ На ваш погляд, чи змінилася якість вина, яке виготовляють у Криму?
‒ Я принципово не куштую це вино. Коли ми готувалися до винної дегустації, несподівано мені зателефонували, сказали: «Ви знаєте, що кримська «Масандра» теж сьогодні присутня на українському ринку? Як ви до цього ставитеся?» Не можу коментувати це. Але в інтернеті гуляє інформація, що ви можете замовити і придбати тут саме масандрівську продукцію.
В Україні були спроби виробляти масандрівські вина, адже юридичне право на «Масандру» за Україною. Але немає зони, немає технології і немає сортового складу
Колись після важкого дня мій друг із Криму вирішив розслабитися трохи, купив кілька пляшок «Масандри» і, звичайно ж, вилив усе це в каналізацію. Він сказав, що змінює свої погляди на продукцію і якість «Масандри».
В Україні були спроби виробляти масандрівські вина, адже юридичне право на «Масандру» за Україною. Але немає зони, немає технології і немає сортового складу, щоб це можна було зробити. Але, тим не менше, на ринку України були вина «Масандри», які розливалися в Херсонській і Одеській областях.
Якщо глибше розглядати це питання, то що таке «Масандра»? Від Судака до Фороса майже чотири тисячі гектарів виноградників. За сотні років склалися технологія виробництва, сортовий склад, традиції й якість.
І якщо керуватися рекомендаціями Лева Сергійовича Голіцина, який говорив, що вино ‒ це продукт місцевості, то треба прив’язуватися до місцевості. Такої місцевості на земній кулі більше немає. Де б ми не намагалися отримати таке вино (наприклад, у Херсонській області ‒ хороші зони, але це сухі вина, в Одеській області також хороші зони, але це також сухі вина), ми не зможемо в Україні це зробити. А тому насправді стоїть питання про зловживання брендом.
Читайте ще:
«Масандра» ‒ нова «цяцька російських олігархів»
«Всі чекають на якесь диво»: через коронавірус винороби Криму, Грузії та Молдови на межі розорення
У Німеччині через теплу зиму вперше не зібрали врожай для «крижаного вина»
