5 жовтня селяни перепоховали земляка-добровольця Андрія Козира і зібралися на помини. Саме тоді в будівлю кафе у селі Гроза на Куп’янщині влучила російська ракета «Іскандер-М». Станом на 8 жовтня відомо про 52 загиблих і 6 поранених, четверо з них перебувають у важкому стані.
Ця подія шокувала Україну, тому що всього у селі проживало близько 300 людей: кожен шостий став жертвою атаки того дня. Правоохоронці не виключають, що ракету умисне навели на будівлю кафе. Про це говорять і селяни.
«Це варварський наслідок цієї війни: 20 процентів громади можуть бути знищені за лічені секунди», – зазначили експерти ООН, які побували на місці трагедії.
Про те, як жителі Грози переживають наслідки наймасовішої на Харківщині атаки російських військ по цивільних, – у матеріалі Радіо Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Дорога до села Гроза на Куп'янщині важка: з-перед очей не йдуть фото загиблих мирних жителів.
Російські війська вдарили по будівлі, де проходив поминальний обід, високоточною і дорогою зброєю, що має надзвичайну руйнівну силу, а отже, констатують слідчі та очевидці, – били свідомо.
На в'їзді до Грози розташувалося кладовище. Там працюють співробітники комунального підприємства і техніка.
«Наші співробітники – майстер з каналізації і бухгалтер – теж були на поминах, і вони там загинули. А зараз розчищаємо тут ділянки для нових захоронень», – ділиться Володимир Андросович, майстер КП «Аква».
Питаємо: чи думав майстер, що колись доведеться виконувати саме таку роботу?
«За свої 64 роки не думав, що доживу до такого», – тяжко зітхає і замовкає Володимир. Лише чутно зудіння косарки.
Загинула уся родина військового, якого поминали
Андрій Козир, уродженець Грози, з початком повномасштабного вторгнення повернувся до України з Польщі, добровільно пішов воювати, загинув у березні 2022 року. Про це розповідає в розмові з нами селянка Ольга. Андрія поховали на Дніпропетровщині. Адже його рідне село Гроза з лютого по вересень 2022 року перебувало під окупацією.
І от з'явилася можливість повернути бійця на Батьківщину і віддати йому останню шану.
Перепоховання ініціювали вдова і син Андрія (теж військовий). Під час ракетного удару вони, а також дружина сина, перебували у приміщенні. Усі троє загинули.
Хто наводив ракету?
Під час окупації у селі були люди, які приязно зустрічали російських військових, пускали на свої подвір'я, годували, дозволяли зносити до хат вкрадене у мирних жителів майно, переповіли нам місцеві.
Проте, бідкаються селяни, їх так ніхто і не покарав. Вбиті горем співрозмовники припускають: зрадники могли навести ракету на поминки.
«От саме у цю хвилину, як люди зайшли на помини, – одразу ж ракету кинули! Вони, мабуть, не встигли і за столи сісти», – каже Валентина. Вона живе навпроти місця прильоту: у її будинку вибуховою хвилею зірвало дах та повибивало шибки.
За декілька будинків звідси біля воріт на лаві сидить Любов. Вона постійно плаче і заламує у розпачі руки.
«Загинула моя рідна сестричка Анна. Загинуло у нас п'ятеро двоюрідних сестер і братів. Усі вони ходили віддати останню честь нашому сусідові Андрію, – через сльози розповідає Любов, затим починає кричати: – Отакі ракети кидати по мирному населенню! Падлюки! Щоб ви були прокляті у п'яти поколіннях! І ті, хто навідники! І «ждуни»!
У день трагедії правоохоронці повідомили, що шукають навідників і проводять обшуки. Станом на 7 жовтня про результати цієї роботи нічого не було відомо.
Сім'я, що вижила
Ольга, яка розповіла нам про земляка Андрія, сидить у чорній хустині, по її щоках котяться сльози. Висловлюю їй співчуття і обіймаю. Жінка відповідає: «Співчувайте не тільки мені, – співчувайте усьому селу, у мене в тому кафе було все село. Ось через двір хата: там буде п'ять трун відразу».
Її історія неймовірна і трагічна: напередодні вранці зупинилося серце брата Ольги. Вона якраз опікувалася організацією поховання. Саме тому і не змогла відвідати трагічні помини.
«А так би була там і я, і мої діти, і мої зяті, усі б ми там були», – зітхає селянка. Зараз вона підтримує у горі сусідів.
«Є родина, у якій загинули і мама, і тато, і бабуся, і дідусь. І лишилося четверо дітей. Я сьогодні ночувала у них. Вони питають у мене про родичів, а я не знаю, що сказати», – плаче Ольга.
Десь за сто метрів від Ольги біля свого подвір'я, зігнувшися, сидить дідусь. Питаємо у нього про наслідки удару, чи вціліло житло.
«Та хата моя ціла, а от родину мою зруйнували: загинула дружина», – зітхає житель Грози і відвертається.
Лідери різних країн засудили дії російських військ та назвали їх воєнним злочином. А на Харківщині оголосили триденну жалобу.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум