Політична сила, створена перед парламентськими виборами 2019 року фронтменом гурту «Океан Ельзи» Святославом Вакарчуком, опинилася на межі розколу. Частина партії звинувачує очільницю політсили Кіру Рудик в узурпації влади та одноосібному управлінні. Парламентська фракція «Голос» фактично розділилася навпіл. Кіра Рудик спростовує заяви своїх колег щодо узурпації влади в політсилі і каже, що партія працює за демократичними принципами.
Коли у травні 2019 року Вакарчук презентував «Голос», він заявив, що партія іде на вибори, аби знищити стару політику і створювати нову, яка принесе справжні зміни. На парламентських перегонах, ледь подолавши прохідний бар’єр, «Голос» завів до Верховної Ради 20 своїх депутатів. Через рік роботи Вакарчук склав депутатський мандат і вийшов з партії. Таке рішення він пояснив тим, що виконав свою місію – привів у політику професійних та порядних людей.
Замість Святослава Вакарчука «Голос»очолила Кіра Рудик. За словами як Вакарчука, так і самої Рудик, вона була обрана на з’їзді партії. Тепер, коли у «Голосі» зріє розкол, деякі партійці говорять, що вони Кіру Рудик не обирали.
«Фактично ніяких обговорень, хто буде далі вести партію, не було. Це було одноосібне рішення Вакарчука. На даний момент виглядає дивно, що Вакарчук не бере ніякої участі (у конфлікті – ред.), хоча він міг би вплинути на Кіру Рудик, бо це саме його ставлениця», – сказала у коментарі Радіо Свобода народна депутатка від «Голосу» Юлія Клименко. Вона належить до групи депутатів, котрі вважають, що керівництво партії треба змінити.
Наприкінці березня десять народних депутатів «Голосу» – рівно половина фракції у Верховній Раді – оприлюднили заяву, де вимагали провести перевибори керівництва партії. Заяву підписали Соломія Бобровська, Наталія Піпа, Галина Васильченко, Ольга Стефанишина, Юлія Клименко, Олександра Устінова, Андрій Шараськін, Володимир Цабаль, Ярослав Юрчишин, Роман Лозинський.
Депутати звинуватили керівництво «Голосу» у використанні політсили «як інструменту для задоволення власних інтересів, самопіару, підігрування владі та олігархам». Це стало чи не першим публічним проявом конфлікту у «Голосі».
Хмизу у вогонь підкинув шоумен Сергій Притула: 7 червня він оголосив про вихід із «Голосу», опосередковано звинувативши керівництво політсили: мовляв, «діалогу не вийшло». Притула не приховував, що бачить себе новим керівником «Голосу», і неодноразово про це заявляв публічно. За два тижні до виходу з політсили він навіть провів альтернативні збори партії, про що повідомив на загал. При тому, що офіційно партія «Голос» не оголошувала про проведення таких зборів. Вже постфактум Кіра Рудик у коментарі Радіо Свобода заявила, що це були збори «фан-клубу Притули», а не збори партії.
За словами Рудик, дії Притули «дещо неорганізовані і працюють в різні сторони».
«Ще кілька тижнів тому ми чули, що Сергій хоче очолити партію, а декілька днів тому він зробив заяву, що покидає партію. А до цього в нього були заяви, що він хоче очолити київський осередок, а до цього говорив, що хоче очолити фракцію в Київраді. А ще до цього він хотів створити партію Сергія Притули, а ще до цього він хотів піти з політики», – сказала Рудик в інтерв’ю Радіо Свобода.
Останні гучні звинувачення на адресу керівництва партії пролунали від місцевих осередків. Так, осередок «Голосу» у Чернівецький області 9 червня оприлюднив заяву, в якій вимагає виключити Кіру Рудик із партії, яку вона очолює. А наступного дня 15 членів «Голосу» Вінницької обласної територіальної організації заявили, що виходять із партії. У їхній заяві говориться, що вони «виступають проти узурпації влади з боку керівництва, кулуарних перемов із Офісом президента, виключення Сергія Притули з політради».
Основна претензія однопартійців до Кіри Рудик полягає у тому, що вона нібито не хоче змінювати статут партії, котрий дозволяє їй одноосібно контролювати всі адміністративні, кадрові та фінансові ресурси «Голосу».
Перед місцевими виборами статут партії змінили так, що він значно розширював повноваження голови політсили, пояснює депутатка від «Голосу» Юлія Клименко, яка на парламентських виборах 2019 року була головою виборчого штабу партії.
«Аргументація полягала у тому, що це, мовляв, необхідно для проведення місцевої кампанії. Коли після місцевих виборів ми підняли питання, аби повернути все яке було, Кіра припиняла скликати політраду, ініціювала виключення з політради Сергія Притули, заповнила політраду своїми людьми. Зміни статуту, відповідно, не відбулося», – каже Клименко.
За словами народного депутата Ярослава Юрчишина, який, як і Клименко, належить до так званого табору опозиціонерів, у партії починається «зачистка незгодних».
«Ті, хто просили скликання з’їзду і зміни статуту, зараз звільняються з керівних посад. Посади позбувся керівник Дніпропетровської обласної організації. Йому навіть не пояснили, в чому причина. Минулого тижня аналогічні рішення були ухвалені по Чернівецькій і по Херсонській організаціях. Всі троє керівників осередків були в партії ще до того, як туди прийшла Кіра Рудик. Вони були керівниками обласних штабів на парламентських виборах. Це обурило людей, почався масовий вихід із парті», – сказав Юрчишин у коментарі Радіо Свобода.
Представниця «Голосу» Олександра Устінова пішла ще далі і звинуватила голову партії Кіру Рудик у політичному рейдерстві. За словами Устінової, звільнення керівників партійних осередків у областях – це «зачистка перед з’їздом».
«Навіщо це робиться? Для того, щоб продати партію під вибори, або для того, щоб злити партію під якийсь конкретний політичний проєкт. Одна людина контролює партійні ресурси і без жодного контролю розпоряджається 70 мільйонами гривень, які партія отримує від держави», – сказала Устінова в коментарі Радіо Свобода.
Попри такі звинувачення на адресу керівництва «Голосу», чинні народні депутати від цієї політичної сили поки що не заявляють про вихід із фракції чи з партії. Наступного тижня вони планують зібратися на засідання фракції і ухвалити спільне рішення.
Чи готові депутати «Голосу» покинути фракцію – питання. Більшість незгодних з політикою партії є депутатами-«списочниками». Для них вихід із фракції означатиме автоматичне складання мандату.
Поступитися мандатом готові далеко не всі, каже співрозмовник Радіо Свобода, наближений до фракції «Голос», який не уповноважений коментувати конфлікт у партії офіційно.
«Наразі є реальний конфлікт між двома групами. Кіра справді видавлює: ефіри в одні руки, гроші в одні руки, ресурси в одні руки. Незгодні пішли в атаку і почали грати на випередження. Зараз вони вирішили, що їхній актив – це вже не партія, а Сергій Притула, – і почали об’єднуватися навколо нього. Наразі вони обдумують кілька варіантів його капіталізації. Частина пропонує: давайте, мовляв, складемо мандати, поїдемо в тур, збудуємо нову партію і на наступних виборах знову зайдемо в парламент. Інша частина тримається за мандат, бо ж гарантій, що з Притулою все вдасться, – немає», – розповів співрозмовник Радіо Свобода.
В інтерв’ю на Радіо Свобода Кіра Рудик, коментуючи всі висловлені до неї претензії, заявила, що керівників обласних осередків партії звільнили, тому що вони були неефективними, а над новим статутом партії наразі триває робота. Рудик також сказала, що одноосібно вона нікого не звільняє, мовляв, такі рішення ухвалює політична рада партії, на яку керівник партії не впливає.
Попри те, що одна половина парламентської фракції «Голос» налаштована проти Кіри Рудик, інша половина на неї таки орієнтується. До так званого «табору Рудик» якраз можна віднести і всіх трьох членів політради партії – Інну Совсун, Андрія Осадчука і Ярослава Железняка.
Ярослав Железняк – керівник парламентської фракції «Голос» – у розмові з Радіо Свобода заперечив будь-яке одноосібне управління партією. За його словами, колеги, які про це говорять, просто «дають волю емоціям».
«Як член двох скликань політради, відверто кажучи, я не пам’ятаю жодного рішення, яке б Кіра ухвалювала самостійно, а не виносила на політраду. В нас справді є бажання зробити статут більш демократичним. Саме для того була створена статутна комісія. У комісії є представники різних регіонів і народні депутати. До прикладу, туди входить Сергій Рахманін, який точно не виглядає узурпатором», – розповідає Железняк.
Радіо Свобода робило спроби поговорити про конфлікт у партії із народним депутатом Сергієм Рахманіним, але він не відповідав на дзвінки і повідомлення.
Депутатка «Голосу» Інна Совсун у розмові з Радіо Свобода висловила жаль із приводу подій у партії. За словами Совсун, наразі у її колег є «конфлікт цінностей».
«Я переконана, що ніхто це не робить (конфліктує – ред.) через якісь фінансові інтереси. Люди (обидва табори – ред.) діють на основі цінностей. А на основі цінностей значно складніше домовитися, аніж на основі інтересів, «договорняка» і «бабла» […] Різні негідники можуть домовитися, а ціннісно-орієнтовані люди завжди входять в якийсь клінч. Мені дуже прикро через це», – каже Інна Совсун.
«Обидві групи партійців поводять себе, як діти», – констатує співрозмовник Радіо Свобода, наближений до фракції «Голос» у парламенті, який попросив, щоб його не називали.
«Фактично вони розвалили партію, до створення якої мало хто з них сильно докладався. Це ніби внуки, які ділять спадок дідуся, і кожен з них зараз доводить, хто має більше прав на цей спадок. Вони не стали командою, кожен хоче грати свою гру», – вважає цей співрозмовник.
Від самого початку депутати «Голосу» претендували на звання політиків із найкращою репутацією – чесних та принципових. За час своєї каденції вони і справді не потрапляли ані «під приціл» правоохоронців, ані «під приціл» журналістів-розслідувачів.
Разом із тим, на прикладі «Голосу» можна констатувати: гарна репутація членів політсили не гарантує її єдності. А розбрат у партії неодмінно позначиться і на її рейтингах.
Низка останніх соціологічних опитувань свідчить про те, що якби вибори до Верховної Ради відбувалися у найближчий час, то партія «Голос» не змогла б подолати прохідний п’ятивідсотковий бар’єр. Розкол у партії лише поглибить цей процес, каже політолог Олег Саакян.
«Партія електорально вже почала втрачати. Зайняти власну електоральну нішу партії «Голос» так і не вдалося. Результат на виборах став піком, і далі ми бачимо лише стагнацію рейтингів. Розкол у партії цей процес лише поглибить і розчарує навіть те електоральне ядро, яке залишилося. Щодо самих партійців, то рейтингово програють обидві сторони», – каже Саакян.
За словами політолога, конфлікт у лавах «Голосу» пройшов точку неповернення, і «розлучення» політсили є неминучим. Далі триватиме боротьба за титул так званих спадкоємців «Голосу»: йдеться не стільки про юридичну сторону, скільки про певний образ правильних хлопців і дівчат, які у 2019 році разом зі Святославом Вакарчуком прийшли у парламент творити нову політику.
