Фільм «Довбуш» відкрив цьогорічний Одеський міжнародний кінофестиваль. Це найдорожчий на наймасштабніший фільм за всю історію України. Понад 1000 костюмів, команда у 3000 людей, понад 20 локацій. А у великих сценах брали участь до 500 людей.
- Бюджет фільму склав близько 120 млн грн: 65 млн з яких надала держава. «Довбуш» – це пригодницько-історичний екшн. Там йдеться про визвольний рух на початку 18 століття.
- У центрі сюжету – Олекса Довбуш, котрий став таким собі карпатським лицарем, бо кинув виклик жорсткому правлінню польської шляхти. А свою боротьбу за справедливість почав опинившись поза законом в Карпатських лісах.
- «Я не хочу тікати, я хочу жити. Я хочу жити тут, вільно, на своїй землі» – ці слова Олекси Довбуша у фільмі дуже співзвучні відчуттям українців в умовах широкомасштабної агресії Росії, кажуть ті, хто вже подивився фільм.
Над фільмом почали роботу ще 2018 році. Процес переривався то через технічні причини, то через карантин. Фінальне знімання розпочалося на початку червня 2021-го. Натурні зйомки проходили в Карпатах, Тернопільській області та у Києві. А зараз відбуваються допрем'єрні покази в різних містах України.
На цьогорічному Одеському міжнародному кінофестивалі, який цього року приймають Чернівці з 19 до 26 серпня, фільм отримав схвальну реакцію глядачів і критиків. На великому екрані фільм «Довбуш» з'явиться 24 серпня – в День незалежності України. Покази також відбудуться у Німеччині, Чехії, Словаччині, Литві, Естонії, Латвії та Кореї.
Про сам фільм, очікування від показів та його замисел ми поговорили з українським режисером Олесем Саніним в етері проєкту Свобода.Ранок.
– Стартує показ на великому екрані. Як реагує український глядач, зокрема той, хто вже бачив цю стрічку? Для прикладу, на Одеському міжнародному кінофестивалі було багато схвальних відгуків. Ви задоволені такою реакцією українців?
– Цілком задоволений. Але для мене поки що найнезвичніший показ був у 68-ій бригаді імені Олекси Довбуша. Це був перший глядач, який побачив картину. Ми приїхали 16 серпня до них. Буквально поруч лінія зіткнення. І першим глядачами фільму стають бійці 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша!
Наш тур відбувається ще з благодійною метою. Ми збираємо кошти на допомогу цій бригаді. Так само з кожного квитка частину коштів, частину прибутку з фільму відправимо на допомогу нашим бійцям, які захищають нашу державу зараз просто на лінії зіткнення.
У Львові (21 серпня 2023 року у Львові відбувся допрем’єрний показ фільму «Довбуш» – ред. ) ми біля Оперного театру зібрали наших друзів, які знімалися в кіно, поставили карету з кіньми і робили навіть автограф-сесію в підтримку збору коштів для нашого, не знаю, вже як навіть сказати, підшефного батальйону. Так що насправді це для мене був найважливіший, найнеочікуваніший глядач. І мені їхня реакція була дуже і дуже важлива.
– Ті, хто лише підуть дивитися стрічку, що вони мають розуміти? Про що цей фільм? Чому саме Олекса Довбуш став героєм, якого ви собі обрали?
І чи вважаєте ви його національним героєм?
– Це історія не про класичного такого героя зі сталі чи напівбога. Зовсім ні. У моєму трактуванні історія Олекси та, що він зовсім не хотів бути опришком, зовсім не хотів бути ніяким героєм. Його змусили обставини. Він хотів простого людського життя, щастя з тим, кого любив. Але вир подій, в які він потрапив, змусив його взяти в руки зброю, захищати те, що він любить, захищати перш за все свою свободу, свою землю. І до нього доєдналися інші, такі ж самі, як він.
Вони не хотіли ніякої слави, вони захищали власну землю
Власне, ці люди були змушені захищати те, що вони люблять. Вони не хотіли ніякої слави, вони захищали власну землю. І тому зараз ця історія стала актуальна.
Я згадав зараз про воїнів ЗСУ. Справді, там ніхто не хотів бути професійним військовим. Воїнів там дуже мало. Навіть офіцерський склад – це люди, які раніше були вчителями, гречкосіями, інженерами. У них були прекрасні, фантастичні професії мирні. І ніхто з них не хоче по закінченню війни бути військовим. Вони всі хочуть повернутися додому, вони хочуть будувати нову державу, які вони собі придумали, яку вони зараз захищають. І це основне.
І цим, звичайно, образ Довбуша близький нам сьогоднішнім. Якщо слідкувати за реакцією в Івано-Франківську, у Львові, 22 серпня ми будемо в Луцьку, а потім в Києві. Багато глядачів мені кажуть, що картина для них дуже важлива, актуальна.
Навіть сенси, які я закладав, знімаючи картину, вони зчитують, але накладаються на них ті обставини, в яких ми знаходимося сьогодні.
– А яку кількість глядачів попередньо плануєте зібрати? Були якісь прорахунки на час прокату? І чи є плани окупити витрати?
– Звичайно. Прокатники кажуть, що вже хороші збори почалися, навіть тільки з цих попередніх показів. Тому що, наприклад, ми збиралися в Івано-Франківську показати в одному залі, а вони продали три і повністю були забиті. Квитки буквально розлетілися за декілька годин. Так само у Львові ми збиралися показувати в одному залі, а показували в шістьох одночасно.
Всі зали заповнені, вже не існує запрошень
У нас допрем’єрний показ у Києві – так само повністю весь кінотеатр, всі зали заповнені, вже не існує запрошень. І таке відбувається у всіх містах! Попередні продажі, кажуть, дуже успішні. Збільшують кількість сеансів.
Звичайно, на сьогодні, якщо говорити про цю частину окупності картини, закрилася велика кількість кінотеатрів в Україні.
Коли фільм запускався, у нас була така попередня статистика, що в Україні буде 350-450 залів на момент закінчення фільму, як ми планували до 2021 року. А зараз кількість кінотеатрів різко скоротилася. Пандемія зупинила бізнес частково. Як тільки знову почалося відродження самих кінотеатрів, люди знову пішли.
Ми вирішили піти до глядача, тому що ми відчули, що в нас є вже перемога духу
Далі війна, повномасштабне вторгнення. Я навіть згадав у Львові, що 1,5 роки тому я виступав – у мене була невелика пресконференція, коли ми закінчували роботу над фільмом – і там мене попросили сказати щось до публіки.
Я тоді виступив і сказав, що прем’єра фільму можлива тільки після перемоги. Але зараз ми вирішили піти до глядача, тому що ми відчули, що в нас є вже перемога духу.
В нас є абсолютне розуміння того, що Україна ніколи не здасться, ми не віддамо і клаптя нашої землі, ми будемо захищати свою свободу до останнього.
– Будуть покази за кордоном. Як гадаєте, наскільки цей фільм буде цікавий глядачам, для прикладу, в Кореї або ж в Німеччині?
– Нам розповідають, що їм це дуже цікаво. Їм цікава перш за все картина з художньої частини. Кожен в ній бачить своє. Це пригодницька велика картина, масштабна. І вони її так і представляють.
Wя картина допомагає глядачу зрозуміти історію сьогоднішніх українців, сьогоднішньої України
Але вони нам так само кажуть, що ця картина допомагає глядачу зрозуміти історію сьогоднішніх українців, сьогоднішньої України, які в новинах в топі знаходяться вже дуже багато часу. І це справді якийсь феномен для історії новин, те, що всі підтримують Україну. На нашій стороні переважна більшість держав стоїть, кожного дня з України починаються і закінчуються новини у світі.
І вони нам пояснюють, що з цього фільму вони розуміють, що це почалося з нами не зараз – українці завжди виборювали свою свободу. Це історія національного характеру, це історія наших героїв, нашого епосу. І вважають, що це дуже цікаво, корисно. Вони для себе відкривають новий народ, нову націю. Так що я сподіваюся, що так само ці міжнародні перегляди картини будуть важливими. Перш за все ми зараз розуміємо, що у фільму місія такого собі навіть дипломата.
