«РетроМузФест» – так називається фестиваль українського ретро імені композитора Богдана Весоловського (1915–1971; український пісняр, композитор, акордеоніст, із 1938 року жив за межами України), що вже вшосте відбувся в Україні, і вдруге – у Київському національному академічному театрі оперети. До цього фестиваль проходив у Стрию, Львові, Полтаві та Одесі. Глядачам запропонували послухати ретро-музику на платівках, насолодитися живим співом, послухати літературні читання, а ще – дізнатися про особливості української ретро-моди.
Червона доріжка і унікальне для України авто 1939 року – De Soto Series S-6 Custom De Luxe, поруч з яким усі охочі фотографуються на пам'ять про «РетроМузФест».
«РетроМузФест» ініціював шість років тому український дипломат Ігор Осташ. І це єдиний в Україні фестиваль ретро такого масштабу.
Також Ігор Осташ є автором фільму про долю композитора – «Бонді, або Повернення Богдана Весоловського».
Пандемія коронавірусу змусила організаторів проводити минулого року фестиваль в онлайні. Як розповіла Радіо Свобода Андріана Біла, виконавча директорка фестивалю, до онлайну вдалося залучити чимало дітей і молоді. Тепер переможці співають вживу на київській сцені.
«Це подія досить високого інтелектуального рівня. Вона насправді говорить про те, що наша культура на початку ХХ століття і в 30-ті роки була дуже інтелектуальною, елітарною, високою. І її визнавали у світі. Тому що про це свідчить особиста історія Богдана Весоловського», – розповідає Андріана Біла.
Фестиваль поєднав Україну – Ігор Осташ
Ігор Осташ, організатор фестивалю, посол України в Лівані, наголосив, що цьогорічний «РетроМузФест» мав на меті поєднання України: адже зі сцени звучало і львівське ретро, і київське, і полтавське. Родзинкою фестивалю стало виконання арабського ретро.
«Моє завдання як засновника фестивалю – підтримувати тяглість в українській культурі, щоб усі надбання попередніх генерацій повернути до життя і створити синергію різних поколінь. Наприклад, на цьогорічному 6-му Міжнародному фестивалі ретро-музики імені Богдана Весоловського Василь Бокоч передав естафету Іванні Попович піснею «Тихо без слів». А Віктор Женченко – Лізі Чухліб піснею «Білий сніг», – каже Ігор Осташ.
«Найголовніше, що ми отримали – це нове прочитання музики 30-60-х роках. Відтак ми, українці, можемо, направду, гордитися тим, що ми мали у період, коли тривав «золотий вік» танго та джазу у Європі. А ми мали чудову українську танцювальну естрадну музику», – відзначив Ігор Осташ.
«Це пісні мого дитинства» – Марина Гримич
З правого холу театру лунає танго. Тут, як і обіцяли організатори фестивалю, можна насолодитися раритетними записами, які відтворюють на сучасній техніці. Поруч із програвачем виставка платівок і книжкова експозиція: і «Бонді або Повернення Богдана Весоловського» авторства Ігоря Осташа, і низка книжок письменниці і дружини дипломата Марини Гримич.
Авторка читає на фестивалі уривки з романів «Клавка» і «Юра». Зокрема, уривок з «Клавки» оповідає про київську пісенну культур 40-х років, а з «Юри» – про пісенну культуру 60-х.
Марина Гримич згадує, що роботу над фестивалем імені Весоловського почали, коли Осташ працював послом України в Канаді.
«У Канаді серед іміграції дуже популярним був Богдан Весоловський. Ми почули його записи, почули розповіді, як люди, ностальгуючи за Україною, танцювали під його музику: були такі спеціальні бали, концерти. Настільки це було романтично: закохувалися, одружувалися під цю музику», – згадує письменниця.
За спостереженнями Марини Гримич, фестиваль, який гостював і у Львові, і в Одесі, а тепер, вже вдруге, у столиці, набув популярності: люди йдуть, аби долучитися до атмосфери ретро-атмосфери минулого.
Сама ж письменниця зізнається: Богдан Весоловський, його творчість і фестиваль уже стали частиною її родини.
«Якщо говорити про 60-і роки, то це для мене дуже ностальгійний період, це було моє дитинство, я виростала якраз на оцих гнучких м'яких платівках з піснями 60-х років. Вони й сьогодні звучать, наприклад, «Білий сніг на зеленому листі», «Намалюй мені ніч», «Кохана», все це було піснями мого дитинства», – ділиться спогадами письменниця.
«Ми створювали шедевральні речі» – Берковський
У фойє театру зустрічаємо Владислава Берковського, виконавчого директора Українського культурного фонду.
Берковський розповів Радіо Свобода, що полюбляє і українське ретро, і твори Богдана Весоловського.
«Насправді в Україні мало хто знає питоме українське ретро, яке було створене у міжвоєнний період, в період післявоєнний. Воно ж, насправді, нічим не поступається найкращим зразкам європейським. Ми, насправді, в своїй історії створювали видатні шедевральні речі, які пізніше інші люди копіювали (почнемо від «Щедрика», який став символом Сполучених Штатів). І так можна говорити про багато речей, створених у 20-30-і роки українськими митцями», – переконаний Берковський. Він додає: з огляду на багатство українського ретро не міг не прийти на фестиваль, аби «потішити свою душу».
«Певний час не чули українського ретро...»
У лівому холі театру під акомпанемент роялю співає Вероніка Онопрієнко. Глядачі спілкуються, насолоджуються співом. Прийшла сюди і киянка Ганна.
«Очікую неймовірного дійства. Вже мені настрій підняла прекрасна дівчина, яка співає. Ми певний час не чули українського ретро. А зараз все це відбувається, і нам це показують: з полиць підняли цю музику, і ця музика неймовірна, гарна і прекрасна», – не приховує захоплення Ганна.
Прийшла послухати ретро-музику і Олена: «Це для душі. Ми маємо знати своє коріння, свою історію. Чим дихали наші предки, що їх надихало. Тому ми тут. Можливо, дитинство згадаю: я киянка у третьому поколінні, мій дідусь знав багато пісень, моя прабабуся знала багато пісень. Тому, можливо, щось і згадається».
Ввели фестиваль його засновник Ігор Осташ і актриса Римма Зюбіна. І ведучі не відмовляли собі у задоволенні танцювати під запальне українське ретро.
Цей фестиваль став найпотужнішим та найвишуканішим за попередні. До того ж, Київський театр оперети вдало підкреслює та насичує атмосферу ретро. Таку думку висловив Станіслав Литвинов, режисер та співорганізатор фестивалю.
«Ми подарували глядачам і відчуття моди від Оксани Бобошко, і звучання оригінальних платівок композитора Богдана Весоловського на найсучаснішій апаратурі від Валерії Веселовської, і літератури від Марини Гримич. Відкриттям цього року стала виконавиця Вероніка Онопрієнко, яка під рояль у камерній залі налаштовувала глядачів на ретро-настрій. Надалі будемо розширювати міжнародний сегмент фестивалю, залучати яскраву молодь і, звісно, виховувати витончений смак ретро-музикою у найменшого покоління українців», – запевнив Станіслав Литвинов.
