Чи погодять міністри ЄС візовий бан для громадян Росії? Кому все ж варто дозволити їздити в ЄС? Чи вичерпались санкції проти РФ? Що не врахував Путін, нападаючи на Україну? На ці питання в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода відповів верховний представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель.
– Як ви думаєте, чи є шанс, що найближчим часом буде домовленість ЄС про призупинення спрощеного візового режиму з Росією? Наразі його вже частково призупинили. Чи може бути повне призупинення?
– Ну, подивимося, що вирішать міністри на зустрічах у Празі з 29 до 31 серпня (неформальна зустріч міністрів закордонних справ ЄС – ред.). Вже є часткове призупинення. І я думаю, що будуть ще обмеження. Але я не можу сказати вам, чи це буде повна заборона.
– Але ви виступаєте за повне призупинення?
– Я б не стверджував, що жоден росіянин ніколи з будь-якої причини не має мати змоги поїхати до Європи (ЄС – ред.). Але це вирішувати міністрам.
– Але якщо говорити про спрощений візовий режим – це ж не те, що і заборона видавати візи – чи підтримали б ви скасування спрощеного візового режиму?
– Подивимось. Це залежить від того, з якого боку на це дивитися.
– Ми бачимо, що зараз у Європі є певні розбіжності щодо візового питання. Деякі країни, такі, як балтійські держави, Фінляндія, вже пішли вперед і припинили видачу віз росіянам. Інші країни мають інше бачення. Як ви це бачите? Як тут можна досягти потенційного європейського компромісу?
– Я думаю, що йтиметься про модифікацію процесу видачі віз за спрощеною процедурою, не просто про скасування його частини, а про зміну структури спрощеного візового режиму та вжиття певних заходів для конкретних людей.
Від початку війни виїхали понад 300 тисяч росіян
Я думаю, що ми повинні бути більш вибірковими. Не всі росіяни мають бути під забороною.
Багато людей хочуть виїхати з Росії. Від початку війни виїхали понад 300 тисяч. І більшість з них – професійні, високоосвічені люди, які не хочуть більше залишатися в Росії. Вони не хочуть йти на війну. Вони не підтримують війну.
Вони не хочуть далі жити при режимі Путіна і їдуть. Тому я не думаю, що ми повинні зачиняти двері перед цими людьми.
– А на які категорії ви б хотіли орієнтуватися?
– Кожна держава-член матиме свої пропозиції, але, звичайно, винятками мають бути гуманітарні випадки, випадки, пов'язані із сімейними обставинами.
Я вважаю, що ми повинні звернути увагу на студентів, людей, з якими ми хочемо підтримувати зв’язок. Я вважаю, що російське громадянське суспільство не треба відрізати від Європи. Це добре і для нас, і для них, щоб ми продовжували спілкуватися.
– Якщо дивитися на подальші пакети санкцій, то видається, що не так вже й багато чогось такого залишилося, на що можна накласти санкції. Є газ, є частина нафти, є атомна сфера. Як ви думаєте, чи є шанс, що ЄС може націлитися на це, оскільки ціни на енергоносії різко зростають?
– Безумовно, ціни на енергоносії є великою проблемою для європейців, але є багато причин для такого зростання цін.
Не тільки той факт, що існують обмежувальні заходи щодо енергії, яку ми імпортуємо з Росії, а також обмежувальні заходи з боку Росії.
Путін каже, що це вони не хочуть його продавати газ
У випадку з вугіллям і нафтою ми вже сказали, що не хочемо чекати. А у випадку з газом ми стикаємося з ситуацією, коли Путін каже, що це вони не хочуть його продавати.
Але, крім цього, є багато інших причин, які не стосуються ситуації в Україні. Посуха, виробництво енергії гідроелектростанціями дуже низьке, атомні електростанції у Франції працюють на 40% своєї потужності через технічні проблеми, і все це разом провокує великий стрибок цін.
Крім того, є зростання впливу ринків і спекуляції, а разом зі спекуляціями фінансові очікування змушують ціни зростати.
– Ні, він ніколи не вичерпається. Ви знаєте, це вже справа держав-членів, щоб покласти ще більше пропозицій на стіл для обговорення.
Росія більш ніж на 40% залежить від європейців у питанні високих технологій
Пакет санкцій проти Росії є найповнішим, найпотужнішим пакетом обмежувальних заходів, який ми коли-небудь ухвалювали, і спрямований на критичні сектори російської економіки та технологічний сектор.
Росія більш ніж на 40% залежить від європейців у питанні високих технологій. Нові нафтові та газові родовища не зможуть бути розроблені без нашої технічної підтримки.
– Але це не змінило розрахунків Путіна, якщо йдеться про припинення війни.– Я бачу, що розрахунки Путіна були абсолютно неправильними.
Я не думаю, що Путін міг очікувати, що через пів року після початку війни російська армія опиниться в тому становищі, в якому вона є, а наступ на Київ повністю провалиться. Тому я вважаю, що розрахунок Путіна був великою помилкою.
Путін помилявся, вважаючи, що Захід не буде єдиним і стійким, не підтримуватиме Україну, а ми продовжуватимемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. І він також був дуже-дуже погано поінформований про спроможність української армії та суспільства до опору. Тож щодо цього Путін зробив велику помилку.
– Імовірно, скоро буде домовленість про військову консультативну місію ЄС до України. Чи можете ви розповісти про це трохи більше? Як це виглядатиме, де буде відбуватися?
– Ми говорили про цю місію місяцями, ще до війни, тоді, коли люди вже думали, що це можливо.
Ми повинні були підтримати українську армію...Країни Балтії і Польща нас просили
І ми повинні були підтримати українську армію, деякі країни-члени, головним чином країни Балтії та Польща, просили нас, просили мене як відповідального за таку діяльність представити план цієї навчальної місії для української армії.
Що ж, все затягувалося, тому що не було згоди, не всі були переконані, що це потрібно. Ну, а зараз у нас війна, тому це має статися зараз або ніколи. Ми не можемо продовжувати обговорення того, що було на столі протягом місяців, а війна триває. Отже, якщо ми хочемо відправити цю місію, ми повинні зробити це зараз. Усі інші держави так роблять, Велика Британія так робить. Це лише моя пропозиція, але рішення ухвалюю не я.
– Але наскільки великою мала б бути ця місія?
– Це залежить від того, яку ціль ми маємо. Я не думаю, що українській армії потрібно готувати всі десятки тисяч солдатів.
По-перше, їх потрібно навчити користуватися зброєю, яку ми їм надаємо.
Ми говоримо про щось більш потужне
Але це вже було зроблено різними державами-членами ЄС, які постачають зброю, вони також забезпечують навчання тому, як її використовувати.
Я думаю більше про кваліфіковану підготовку, з точки зору логістичного потенціалу, технологічного потенціалу, організаційного потенціалу.
Українська армія не схожа на малійську чи мозамбікську, де потрібно йти до основ. Вивчення основ не потрібне. Ми говоримо про щось більш потужне.
