Конституції України 28 червня 2021 року минуло 25 років. Основний закон держави ухвалили в 1996-му депутати Верховної Ради другого скликання, вони працювали всю ніч проти 28 червня – в цілому безперервно 23 години. До цього Україна протягом п'яти років жила за Конституцією УРСР, в яку було внесено низку правок.
Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. У десятому розділі Основного закону зазначається, що «Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання». Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков в недавньому інтерв'ю Радіо Свобода зазначив, що 28 червня – «не просто вихідний день, а день однієї з найкращих конституцій у Європі». Про ухвалення Конституції України в 1996 році та її кримські аспекти йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Кримський політолог Олександр Севастьянов розповів, що в конституційному процесі 1990-х саме статус Криму став підставою для низки конфліктів.
Процеси розпаду Радянського Союзу і становлення державності в Криму та Україні відбувалися паралельно, і в цих процесах було дуже багато суперечностей і невідповідностейОлександр Севастьянов
– До 1996 року в Криму вже змінилося дві конституції – 1992 і 1995 років, і обидві вони готувалися ще без будь-яких варіантів Конституції України. Тоді діяла Конституція УРСР з різними поправками. Звісно, різне трактування багатьох положень, багатьох норм було неминучим, і в принципі як таке поняття «Автономна Республіка Крим» трактувалося різними органами влади та різними рівнями влади по-різному.
Тобто процеси розпаду Радянського Союзу і становлення державності в Криму та Україні відбувалися паралельно, і в цих процесах було дуже багато суперечностей і невідповідностей. Наприклад, у Криму писали «Республіка Крим», а в українських законах згадувалася «Автономна Республіка Крим», причому перше слово нерідко писали з маленької літери. Сама по собі автономія Криму дісталася в спадок Україні від Радянського Союзу.
Олександр Севастьянов вважає, що ці колізії українська і кримська еліти на той момент змогли вирішити «досить гідно» і без загострення.
– Різночитання стосувалися насамперед повноважень: наскільки окремий регіон може бути автономним, наскільки він має право користуватися особливими статусами. Звісно ж, кримська еліта в 1990-х роках була налаштована на те, щоб володіти не тільки особливим економічним статусом, а й політичним, із правом власної зовнішньоекономічної діяльності та взагалі міжнародної. Україна повинна була якимось чином привести це все в норму, але не пустити на самоплив. Все-таки українське керівництво бачило приклади конфліктів із регіонами в інших країнах: Абхазія – Грузія, Придністров'я – Молдова і так далі. Воно також не могло не реагувати на практику державного будівництва президента Юрія Мєшкова в Криму. Я вважаю, що десятий розділ Конституції України станом на 1996 рік був достатнім і оптимальним варіантом виходу з ситуації.
Український політолог, колумніст, публіцист Віктор Каспрук вважає, що при всіх суперечностях, якими супроводжувалося ухвалення Конституції України, цей документ вийшов вдалим і зіграв важливу роль в економічному розвитку країни.
Конституція України стала однією з кращих у світі – а ось як вона виконується – це вже інше питанняВіктор Каспрук
– Були великі суперечності між партіями: ліві взагалі не сприймали Україну як незалежну державу і пропонували залишити навіть назву УРСР. Тому наша Конституція стала наслідком великого компромісу і сильного тиску з боку тодішнього президента Леоніда Кучми, який за всяку ціну хотів ухвалити основний закон у 1996 році. При всьому при цьому Конституція України стала однією з кращих у світі – а ось як вона виконується – це вже інше питання. Мені здається, те, що Україна, попри всі політичні проблеми та негаразди, намагається все-таки жити за Конституцією, – це великий плюс. Основний закон не тільки гарантує права українців, а й регламентує їхнє життя. Конституція дала народу надію на те, що в Україні щось можна змінити на краще, і що крок за кроком це станеться. Десь ми відступаємо, але прогрес за ці 25 років – очевидний.
Своєю чергою голова Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв зазначає, що кримські татари 25 років тому вирішили підтримати ухвалення Конституції, але з деякими застереженнями.
Потрібно виконати 92-ту статтю Конституції України, врегулювати законодавчо питання з корінними народами та забезпечити їх правамиЕскендер Барієв
– У 1996 році ми активно працювали в Криму, організували форум на підтримку Конституції, для того, щоб наша країна стала правовою державою. У тій ситуації численні прокомуністичні сили були проти ухвалення цього основного закону. Ми підтримували те, що в цій Конституції була згадка про корінний народ і те, що його права повинні регулюватися окремими законами. Звісно ж, із десятим розділом ми були не зовсім згодні: взагалі, він суперечить навіть преамбулі, де чітко сказано, що Україна є унітарною державою. У такій державі не може бути автономії за адміністративним принципом, за територіальним принципом. Тут потрібно обов'язково вносити зміни та доповнення. В унітарній державі може бути національно-територіальна автономія у зв'язку з проживанням на якійсь території корінного народу.
Ескендер Барієв нагадує, що в 2017 році була створена робоча група при конституційній комісії для внесення змін саме в десятий розділ, щодо статусу Криму як національно-територіальної автономії кримських татар, однак зрештою законопроєкт із цими правками так і не був ухвалений Верховною Радою.
– Я думаю, що ми можемо прийти до цього поетапно. У першу чергу, нам потрібно хоча б виконати 92-ту статтю Конституції України, тобто врегулювати законодавчо питання з корінними народами та забезпечити їх правами. Президент України подав проєкт закону про корінні народи України до Верховної Ради, і ми сподіваємося, що найближчим часом цей документ буде ухвалений. Потім потрібно буде внести низку змін і доповнень до законів України, та до цього моменту й українське суспільство, і політичний істеблішмент, можливо, дозріють до того, що потрібно привести у відповідність і основний закон України. На мій погляд, це цілком актуально в рамках тієї ж «Кримської платформи». Наші партнери повинні бачити, що в країні є чітке бачення розвитку України та того, як будуть захищені права всіх категорій громадян нашої країни.
Згідно з Конституцією України, закон про внесення змін до неї може бути поданий до Верховної Ради президентом або не менш як 150-ма народними депутатами. Для того, щоб затвердити подібний закон, необхідні голоси не менше ніж 300 із 450 парламентаріїв.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
