- На яку відстань можуть залетіти українські далекобійні дрони?
- Як вибирають цілі для ударів по території РФ?
- І чим готуються здивувати окупантів Сили безпілотних систем у найближчому майбутньому?
Про це в ексклюзивному інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» розказав командувач СБС, Герой України Вадим Сухаревський.
«Баба Яга» вразила російський «Бук- М3» на відстані 57 кілометрів»
– Якщо ми говоримо про ближні тили, то сили безпілотних систем вражають дороговартісні системи РЕБ і ППО противника, які коштують мільйони доларів. Я розумію, що дуже важко такі операції планувати. Як це взагалі відбувається? Чи були якісь напрацювання до початку повномасштабної війни? І що доводилось вигадувати і робити з нуля?
– Дуже цікаве питання. І перед тим, як спробувати на нього відповісти, хочу зазначити, в чому важкість спілкування саме в такому розрізі з суспільством, з медіа – це, не посоромлюсь цього слова, «інтимність» тем, про які ми говоримо. Для мене це виклик.
Це тонка грань між тим, що хочеться розказати, що можна розказати і тим, щоб не здати тактику, технологію противнику
Тому що насправді хочеться кричати, хочеться розказувати про те, скільки всього цікавого відбувається. Але для мене, для людей, які займаються бойовою роботою у розрізі безпілотних систем, технологій – це тонка грань між тим, що хочеться розказати, що можна розказати і тим, щоб не здати тактику, технологію противнику.
Щоб якомога довше зберегти ініціативу за нами. І це якраз той меседж, з яким я звертаюсь до бійців різних підрозділів, які ведуть активну медійну діяльність. Що треба чітко розуміти, про що можна говорити, а про що ні. Я розумію, що це цікаво, це потрібно суспільству, і суспільство має розуміти, що ця робота йде цілодобово, 25 годин із 24.
Але ми маємо боротись за той короткий проміжок часу, в якому ми можемо зберегти пріоритет завдяки якомусь досвіду, нашим технологічним здобуткам, щоб противник його не скопіював. Таких прикладів безліч, коли ми робимо такі помилки. Тому що стосується планування і розвідки – так, вона є, вона ведеться.
І я собі дозволю сказати, що вона ведеться навіть за активної участі міжнародних партнерів. Вона ефективна, і ми дійсно знаємо, можемо і вміємо виявляти різного типу системи і, відповідно, їх вражати.
Приведу приклад: сумнозвісна для ворога «Баба Яга» (дрон-бомбер – ред.) вразила російський «Бук- М3» на відстані 57 кілометрів від лінії фронту. При чому знайдений він був буквально за 40 хвилин до його ураження.
– Сили безпілотних систем існують вже пів року. Такий нібито нетривалий період, але я знаю, що дуже багато вже зроблено. Що вже можна порахувати і про що розказати?
Підсумовуючи 2024 рік, орієнтовні цифри наступні: нашими підрозділами проведено більше 220 операцій з глибинного ураження противника по території Росії. Запущено більше 3,5 тисяч засобів на цей момент
– Якщо говорити про бойові застосування, то, підсумовуючи 2024 рік, орієнтовні цифри наступні: нашими підрозділами проведено більше 220 операцій з глибинного ураження противника по території Росії. Запущено більше 3,5 тисяч засобів на цей момент.
Наші «бомбери», підрозділи, які їх використовують, показують приклад надзвичайної ефективності. Наприклад, тільки за крайні два місяці нашими підрозділами Nemesis було уражено більше 15 одиниць дороговартісних «БУК-М3», «Тор» і решта. Із цікавих глибин, це, наприклад, ураження «БУК-М3» буквально два тижні тому на глибину 57 кілометрів.
Це дроном. Буквально вчора наш підрозділ ефективно вразив танк противника на глибину понад 34 кілометри. Це FPV. Триває робота із систематизації різного типу програмних комплексів, виробленню тактики і застосування наземних роботизованих комплексів.
Ми вже почали процес синхронізації і вироблення складових діяльності на морі в концепті оборони і атаки. І я думаю, що дуже скоро ми вже перейдемо до практичної складової такої діяльності. Тому шлях великий.
«Червоні лінії?»
– Поговоримо про цілі на території Росії. Зараз постійно в інфопросторі ми бачимо, що вражаються стратегічні підприємства, нафтопереробні заводи, нафтопереробні бази тощо. Чому саме ці цілі є пріоритетними і як це впливає на ситуацію на фронті вже зараз? Чи це така більше довгограюча перспектива?
Особливість і цікавість Deep Strike полягає в тому, що це гра на нашу користь
– Особливість і цікавість Deep Strike – так ми називаємо глибинні ураження, якраз полягає в тому, що це гра на нашу користь, яка комбінує в собі ефект сьогоднішнього дня з ефектом завтрашнього дня. Це важкий процес, який відбувається на всіх рівнях від президента, Генерального штабу і до безпосередніх виконавців.
Повірте, кожен об'єкт, який уражається – це чіткий математичний розрахунок, це оцінювання ефектів. Ми аналізуємо – досягли ефекту чи не досягли? Наведу приклад – Енгельс. Там було відразу декілька ударів. Тому що ми зрозуміли, що «пішло». Ми намацали больову точку. Відповідно, треба збільшити ефект. І ця робота йде постійно.
Є перелік цілей для того, щоб досягти певних математичних, економічних, воєнно-стратегічних ефектів. Вони проробляються, прораховуються, під них готуються засоби, плануються місії. Тому що цей ефект, цей компонент, про який я сказав: сьогоднішній і завтрашній день, має бути на нашу користь.
– Путін неодноразово казав про «червоні лінії» в контексті враження об'єктів на території Росії, але навіть коли ЗСУ вразили загоризонтну систему раннього попередження «Контейнер», якоїсь наджорсткої відповіді не було. Принаймні того, що могло б нас здивувати. Чи є взагалі ці «червоні лінії», на Вашу думку, і якщо так, то де вони проходять?
Ми весь час протидіємо Путіну. Він воює з нами з моменту свого приходу до влади
– Я зараз відповім трішки з гумором, хай мене вибачить люди, які це дивляться, а взагалі – що нас може здивувати зараз? Україна пройшла за ці 10 років шлях просто колосальний. І ми весь час протидіємо Путіну. Він воює з нами з моменту свого приходу до влади.
Ядерна зброя? Я завжди своїм солдатам і офіцерам кажу: «Зате ми вже в окопах». Ми їх маємо посадити так само в окопи, і подивимось, хто з нас сильніший. І повірте, сильнішими виявимось ми.
Просто треба не здаватись і розуміти, що, на відміну від них, від їхньої загарбницької війни, ми ведемо війну за наше виживання, за наші цінності, за те, за що боролись наші пращури всі ці століття. Червоні лінії? Та хай по***яться на них.
– Якщо ми вже про це заговорили, чи вірите ви в можливість застосування ядерної зброї Росією по території України?
– Це повномасштабна війна, і недооцінювати противника ми не можемо. До цього треба готуватись, це треба розуміти, і, відповідно, треба бути готовими. Буде чи не буде – це вже інше питання. «Умом Росію нє понять», тут багато невідомих у цьому рівнянні.
«Глибина роботи на сьогодні складає понад 2000 кілометрів»
– Давайте поговоримо трохи про інновації. Нещодавно, вперше в історії, оператори ГУР за допомогою морського дрону «Магура» вразили повітряну ціль – гелікоптери. Що можете «запропонувати» противнику в плані інновацій?
Це світовий прецедент. Україна назавжди увійде в підручники історії саме в розрізі морської війни
– Повний респект хлопцям, які це зробили. Адже треба розуміти, що це природній шлях боротьби технологій. Ми досягли стратегічного ефекту на Чорному морі завдяки безпілотним системам. Це світовий прецедент. Україна назавжди увійде в підручники історії саме в розрізі морської війни.
Ми показали, що без великої кількості кораблів, без флоту можна вибити набагато сильніший флот. Це можна порівнювати з морською битвою часів російсько-японської війни, коли малочисельним японським флотом була знищена морська міць імперії. В нас той самий випадок. Тільки ми це зробили завдяки технологіям.
І ми досягли цього ефекту. Потім настав етап затишшя – противник почав знищувати наші морські безекіпажні системи з повітря, підіймаючи вертольоти, літаки. Вони регулярно хизуються цим в мережі. І ось цей випадок є нашою відповіддю в боротьбі технологій.
Цей напрямок буде розвиватись. А далі, повірте, настане той час, коли президент скаже про те, що ми маємо свій підводний дрон. І я вірю в те, що він, все ж таки, зруйнує Кримський міст.
– Ви згадували в одному з інтерв'ю про використання лазерів. Чи ведуться зараз роботи в цьому напрямку? Наскільки вони успішні?
– РНД – інноваційна діяльність командування, передбачає ряд напрямків. Одним з них, в плані боротьби з бортами противника, з його безпілотними повітряними системами, в тому числі – пошук рішень у боротьбі з шахедами, привів нас до команд, які активно цим займаються. І так, повторюсь – лазерні технології зараз вже вражають на певній висоті певні об'єкти.
– На яку глибину діють зараз сили безпілотних систем і яку глибину ви бачите в перспективі, враховуючи розвиток технологій?
– Наша підтверджена і можлива глибина роботи на сьогодні складає понад 2000 кілометрів. Відповідно, в залежності від завдань ми і будемо розвивати технології в подальшому. Моє завдання – зробити державу і армію сильною, готовою до будь-якої війни майбутнього.
Стара латинська поговірка: Si vis pacem, para bellum – хочеш миру, готуйся до війни. І безпілотні системи в цьому розрізі, я думаю, ще не одне століття будуть актуальними.
«Безпілотні системи, дрони – це наша валюта на майбутнє»
– Starlink як елемент спроможності, наскільки він зараз важливий в роботі сил безпілотних систем і чи є йому альтернатива? Аналог?
– Не секрет, що Starlink – це не у вигляді реклами, надав нам стратегічну перевагу в ході повномасштабного вторгнення. Я оцінюю цей ефект як саме стратегічний. І в розрізі діяльності сил безпілотних систем зрозуміло, що це один із основних засобів, які використовуються для комунікації, побудови бойової діяльності від пілота до мене, командувача, включно, і навіть вище.
Нам варто як державі думати про те, що треба мати свій подібний доступ до інтернету. Супутники, системи і тому подібне. Це наше майбутнє, до якого ми маємо йти. Поки що реальної альтернативи Starlink немає, не бачу. Хоча знаю, що ми беремо участь в перемовинах з союзниками, щоб спробувати створити альтернативу. Дієву, нашу, в розрізі бойової діяльності.
– Зараз БПЛА є основним засобом стримування армії РФ на фронті. Наскільки Україна в цьому плані залежить від західної допомоги? Я маю на увазі західні компоненти. І наскільки критичною для нас стане зупинка цієї допомоги, якщо вона станеться?
– Комплектуючі технології, робота з нашими союзниками – це шлях нашого прогресу. Але це шлях і їхнього прогресу. Тому що наш досвід війни цікавий їм в плані аналізу і впровадження інновацій. Технології, які надають союзники на нинішньому етапі, починаючи з моменту повномасштабного вторгнення – во ни стратегічно важливі. Вони обробляються.
Я не буду називати відсотки, наскільки ми залежимо або не залежимо від цих комплектуючих. Але є невелика номенклатура засобів, яку на цьому етапі наші виробники ще не спроможні виробляти самостійно, в силу собівартості або якихось прогресивних технологій. Але точно знаю, що така робота ведеться.
У нас вже є декілька зразків наших безпілотних літальних апаратів, від FPV до крил, які повністю складені з наших компонентів
Шлях, який проходить наше виробництво, наша держава, в плані якраз нарощування технологій – він просто колосальний. Наприклад, у нас вже є декілька зразків наших безпілотних літальних апаратів, від FPV до крил, які повністю складені з наших компонентів.
Якщо ми говоримо про те, що Україна в цій війні воює з ордою за, в першу чергу, цивілізацію, членами якої ми є, на відміну від них, це якраз про те, що ми є сильними разом, і ті технології, які вони отримують з нашого досвіду війни, і ті технології, які ми маємо від них – це важливий загальний процес. І я думаю, що він вже ніколи не припиниться.
Знову ж таки, я наполягаю на тому, що економічно і стратегічно, завдяки безпілотним технологіям у України є шанс перейти в очах світу від аграрного хабу до технологічної держави. Насправді безпілотні системи, дрони – це наша валюта на майбутнє, на першому післявоєнному кроці.
В України є шанс перейти в очах світу від аграрного хабу до технологічної держави
Я думаю, що такого досвіду, як у нас, ні в кого в світі немає, і таких технологій також. Я вірю в те, що у нас вистачить мудрості використати це на нашу користь в майбутньому.
– FPV-дрони на оптоволокні. Те, що зараз активно використовують російські війська. Наскільки це потенційно важливий елемент на нинішньому театрі бойових дій і який вони мають потенціал? Чи є в нас подібні розробки?
Крок за нами. Ми маємо використати цю технологію в наших інтересах і знайти ефективний засіб боротьби з нею
– Перші застосування таких дронів, якщо я не помиляюсь, ми зафіксували зі сторони противника ще на початку літа. Потім був певний занепад і зараз знов активна фаза. Це якраз етап холодної війни, коли гонка озброєння йде в розрізі того, що придумали щось ефективне, відповідно інша сторона придумає, як цьому протидіяти.
І якраз зараз крок за нами. Ми маємо використати цю технологію в наших інтересах і знайти ефективний засіб боротьби з нею. Озвучу наперед, що певні задумки і результати вже намічаються. Після шляху тестування і масштабування, я думаю, ми до цього дійдемо. Так, це насправді небезпечна зброя.
Це, з однієї сторони, революційний підхід, бо всі дороговартісні системи РЕБ, які ми набували за цей час, в які ми вклали мільярди коштів, є неефективними проти цього засобу. З іншої сторони, цей засіб сковує їх у маневрі, тому шлях боротьби з ним може бути ефективним при побудові нормальної системи протидії.
Закодифікували вже більше 14 виробників оптоволоконних дронів з загальними параметрами від 10 до 15 км з котушками різного типу
Наші хлопці вже вчаться, вони вже адаптуються до цих дронів. Так, на жаль, дорогою ціною. Противник наразі має доступ до низки партнерських технологій і ресурсів, тому нам завжди треба бути напоготові і думати наперед.
Що стосується нас, то тільки за крайні тижні різні відомства закодифікували вже більше 14 виробників оптоволоконних дронів з загальними параметрами від 10 до 15 км з котушками різного типу. Загалом, на мою думку, нашим дипломатам треба просити наших партнерів про те, щоб обмежити постачання оптоволокна в Росію.
«Такої істерики Шерлок на болотах давно не чув»
– Українські FPV-дрони, які полюють на російські розвідувальні БПЛА. Ми бачимо в мережі, що це десятки збитих бортів. Наскільки цей напрямок є потенційно важливим?
– Насправді цим кроком ми дуже здивували противника. Такої істерики Шерлок на болотах давно не чув. Наведу приклад, як було до цього. Херсонський напрямок. Зафіксована кількість БПЛА в один день, саме літакового типу, в одну годину могла складати більше 40 бортів. В квадраті, там, умовно, 50 на 50 км.
От уявіть, як в таких умовах працювати артилерії, як пересуватися, організовувати логістику? Це просто жах. Я згадую, наприклад, 2022 рік, коли в мене в повітрі висіло на Херсонському напрямку 7 «Орланів» і декілька дивізіонів артилерії противника 11 годин рівняли все з землею. Від межі Херсонської області до Миколаєва в глибину.
Інтенсивність польотів ворожих розвідувальних БПЛА впала в десятки разів
І жодна гармата не могла виїхати, зманеврувати під цим вогнем. Зараз таких цифр немає. Зараз ми чекаємо, коли з'явиться один або два борти для того, щоб одразу їх збити. Ми можемо сміливо констатувати той факт, що інтенсивність польотів ворожих розвідувальних БПЛА впала в десятки разів.
Саме повітряної розвідки шляхом крил. Це важливо. Інший момент. Ми маємо певний проміжок часу до тих пір, поки вони щось не придумають. Ми вже бачимо, наприклад, що вони намагаються робити маневри за допомогою штучного інтелекту і додаткові камери. Але це все гроші, це робота, це навчання пілотів, це той самий дорогоцінний час, який ми виграємо.
Ми вже бачимо, що вони намагаються робити маневри за допомогою штучного інтелекту і додаткові камери
– Якщо загалом поговорити про ситуацію на ЛБЗ, як би ви оцінили стан справ на фронті станом на сьогодні?
– Найскладніший момент для нас саме в плані набуття кількісного складу піхоти – це якраз наша цивілізованість, коли ми не можемо для себе прийняти факт, що в 21-му столітті ми, цивілізована держава, люди, які мають ряд освіт, мають лізти в окопи, щоб захищатися зі зброєю в руках. З козацьких часів, часів УНР, у нас часто лунає фраза «Вмер за Україну», або «Всі готові померти за Україну».
Люди, давайте не вмирати...
Ми маємо пам'ятати – з ким ми воюємо, чому ми воюємо і за що ми воюємо. І повоювати нам ще доведеться.
Що до безпосередньо ситуації на фронті – на окремих напрямках, в тому числі і так званому Покровському – ситуація дійсно важка. Важка в розрізі багатьох складових. В першу чергу – через людський фактор. Бо мені здається, що наше суспільство забуло, що це за війна.
Ми занадто звикли до успіхів, ми занадто звикли до фрази «Збройні сили – титани» і тому подібне. Люди, ви серйозно? А що таке Збройні сили? Це ви, це люди. Я розумію, що всі чекають на закінчення війни, якихось перемовин, про які багато говорять в медіа. Я читав якось американську книгу про війну у В’єтнамі.
Там була хороша фраза, що «найгірше для солдата, коли він вже знає, що війна скоро закінчиться», це, до речі, не про нашу війну. Так ось у нас немає остаточної дати закінчення війни. Ми маємо змиритися з тим, що Україна – це фортпост між злом і добром, між цивілізацією і дикунством. І нам з цим жити. І треба жити.
Ми до цього маємо бути морально готові. І ми не маємо права змучитись. Скільки хлопців і дівчат ми вже поховали? Скільки людей гинуть кожного дня? І зараз просто здатись, бо ми чекаємо чогось міфічного, чіпляємось за фрази, які хтось сказав? Ні. Всі від А до Я мають бути долученими.
Донатити, служити, шукати, чим допомогти фронту. Врешті-решт, не хочеш бути штурмовиком – йди в безпілотники. Не вмієш бути пілотом безпілотника – йди в кухарі. Не хочеш бути кухарем – йди водієм. Але всі мають брати участь. Однозначно. Інакше ми не виживемо. Повірте, я хочу вижити.
У мене тут ростуть діти, у мене батьки тут. Я виріс на цій землі. І в чому відмінність між нами, тими, хто воює, і тими, хто чекає закінчення війни? Її немає. Її не має бути, ми не маємо на це права. Тому давайте забувати ворожі наративи. Пам'ятайте що на всіх нас впливає вороже ІПСО. І давайте йому не допомагати.
– Новий командувач Сухопутних сил Михайло Драпатий оголосив про масштабні зміни з підготовки, рекрутингу, управлінських процесів. Наскільки важко буде це зробити, бо ж триває інтенсивна фаза війни. Немає часу на те, щоб будувати з нуля якісь процеси?
– Треба розуміти, наскільки складна і величезна машина – Сухопутні війська. Але я безмежно вірю в пана Михайла. В його досвід і в його хватку в цьому моменті. Всі необхідні важелі в СВ є. Є професіонали, є ряд елементів побудови загальної системи, які просто потрібно направити у відповідні вектори для того, щоб це запрацювало. Я вірю в те, що це можливо.
– Декілька слів про СЗЧ, якщо можна. Зрозуміло, що на війні люди неймовірно втомлюються морально і фізично. Як ми можемо вирішити цю проблему, з вашої точки зору? Які є підходи чи методи?
– Проблема дійсно серйозна. Складність ситуацій, які можуть відбуватися на фронті, не дає права на всі 100% звинувачувати цих людей чи виправдовувати. Як на мене – тут треба розбиратись індивідуально. Я можу зрозуміти людину, яка в силу певних обставин вдалася до такого кроку лише на декілька відсотків.
Але загалом. Можна скільки завгодно розказувати, що я не створений для війни, я не вмію і тому подібне. Але ми – громадяни своєї країни. І бути громадянином – це значить захищати свою країну. Тому в цілому для мене це низько. Як боротись?
В першу чергу – це вибудова внутрішньої системи у війську, вміння командирів, сержантів створювати у колективі відповідну атмосферу. Не допускати випадків того, що людина ламається, зневірюється і самовільно залишає позиції.
Інший момент. Це,можливо, жорстко, але нам потрібна серйозна законодавча складова, щоб негідники, які дійсно являються негідниками в плані СЗЧ, знали, що вони будуть жорстко покарані. І я вважаю, що це справедливо.
Створення невідворотності покарання, на мій погляд, – один із чинників, який може принаймні скоротити кількість СЗЧ і змусити задуматись
Тому що людина, яка залишається в окопі, попри все, і людина, яка умовно змучилась і кудись пішла – це несправедливо щодо бійця, який, попри все, стоїть в окопі. Тому пішов – має бути покараний. Це однозначно.
Створення невідворотності покарання, на мій погляд, – один із чинників, який може принаймні скоротити кількість СЗЧ і змусити задуматись, в першу чергу боягузів, які тікають з лінії фронту. Я в таких моментах завжди кажу: «Чим твоє життя цінніше за життя побратима, коли ви в одному окопі, тільки він залишається, а ти тікаєш?» Не розумію.
«Відсоток людей з вищою освітою, які до нас приходять, складає більше 80%»
– Зараз багато говорять про військовий рекрутинг. Як це відбувається в Силах безпілотних систем, чи є з цим проблеми? З людьми?
– Не посоромлюсь сказати, що цей аспект – моя особиста гордість. Нагадую, що за пів року ми повністю, з нуля замкнули цикл, кровообіг в плані рекрутингу. Від моменту подачі заявки, випуску з базової військової підготовки, складання присяги до розподілу по підрозділах – ми замкнули це все всередині командування.
У мене середній вік людей, які приходять в Сили безпілотних систем, складає 34 роки
І я надзвичайно пишаюсь тим, що я не втратив і не збираюсь втрачати жодного бійця в процесі від заявки військкомату і до початку служби у підрозділі. Це, повірте мені, багато чого вартує в цих складних умовах. Другий момент. Крайній аналіз, який ми проводили, свідчить про те, що у мене середній вік людей, які приходять в Сили безпілотних систем, складає 34 роки.
Такого показника немає практично ні у кого. І відсоток людей з вищою освітою, які приходять, складає більше 80%. З двома вищими освітами ще десь в районі 30 відсотків. Сили безпілотних систем – це інтелект, це структура, яка має будуватись, в першу чергу, людьми, які хочуть і вміють робити щось розумне і хороше, з ціллю, в першу чергу, врятувати життя.
– Підготовка українських військових за кордоном. Давайте будемо чесними – навіть найкрутіші, найсуперовіші західні інструктори не мають досвід саме російсько-української війни, коли за годину по твоєму спостережному пункту прилітає десяток КАБів і 50 артилерійських снарядів.
– Повірте, військове керівництво все це розуміє і бачить. Тут важливо зрозуміти – що таке підготовка за кордоном? Це саме базова загальна військова підготовка. Тобто її мета – навчити бійця вправно володіти його індивідуальним озброєнням, це колективна підготовка, злагодження підрозділів.
Сильною стороною закордонних навчань, на мою думку є те, що люди бачать цивілізовану армію, забезпечення західних армій. І при наявності бажання наші бійці багато чого можуть перейняти саме в розрізі такої підготовки. Далі, на доктринальному рівні у нас в державі є низка елементів, які називаються адаптаційними періодами і введенням.
Знову ж таки, я не буду коментувати, наскільки у нас дотримуються цих норм – це вже питання до контролюючих органів. Але це все прописано і існує. Далі. Навіть якщо взяти зараз бойових хлопців, умовно 10 людей, які воювали 10 років і зробити їх інструкторами – це будуть 10 різних досвідів. І привести їх до єдиного стандарту і сказати, що ці 10 людей навчать воювати солдатів – це самообман.
Тому що будуть дискусії, в певних бойових ситуаціях досвідчені бійці можуть підказати, завдяки чому вони вижили або як, але це не буде догмою. Давайте говорити правду. Солдат вчиться воювати на війні. Його можна підготувати, навчити знати озброєння, знати тактику, інженерну, медичну підготовку, власне, що і робиться. Але ми не зімітуємо прильот КАБу на полігоні або 20 артилерійських снарядів.
– Зараз в українському суспільстві все частіше обговорюється тема перемовин і можливого припинення війни. Як ви до цього ставитесь?
– Особисто я не вірю. Враховуючи інформацію, якою я, відповідно до посади, володію – я просто не бачу важелів впливу. Як людина я сподіваюсь, але не вірю.
– Що для вас особисто є перемога у цій війні?
Я твердо переконаний в тому, що ми вже перемогли
– Я твердо переконаний в тому, що ми вже перемогли. Ми все ще Україна, ми все ще незалежні, ми є. Тому що мета «Броска Мангуста» була зовсім інша. І повірте – шансів нам не бути було дуже багато. І це вже наша стратегічна перемога. Якою вона буде в контексті закінчення війни? Важко сказати.
Звичайно, що я як військовий, як солдат своєї країни хотів би закінчити її на руїнах Кремля, а можливо, і далі. Але це станом на зараз – блакитна українська мрія. Я дуже сподіваюсь, що колись це побачу. На цьому етапі мені б хотілось, щоб війна закінчилась поверненням максимальної площі наших територій.
Щоб захисники країни отримали справедливі соціальні блага. Це економічне і політичне процвітання моєї країни. Це коли в небі літають не шахеди і ракети, а цивільні літаки. І коли я можу планувати далі, ніж на декілька годин вперед, в контексті навіть елементарної відпустки, в яку вже дуже хочеться.
Це повернення наших бійців додому. Це сльози матерів, дружин та доньок від щастя, а не від горя. Це має бути наша спільна перемога. Сподіваюсь, вона обов'язково буде.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум