Доповідь генсекретаря ООН щодо Криму: «Росії залишається тільки виправдовуватися»

Організація Об'єднаних Націй 2 вересня опублікувала нову доповідь генерального секретаря Антоніу Ґутерріша про порушення прав людини в Криму та Севастополі. Документ охоплює період із 1 липня 2020 року до 30 червня 2021 року та «описує широкий спектр порушень прав людини й міжнародного гуманітарного права».

У Міністерстві закордонних справ України після публікації доповіді Антоніу Ґутерріша закликали міжнародну спільноту посилити тиск на Росію. Москва категорично заперечує звинувачення в порушенні прав людини в Криму: так, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не раз стверджував, що розмови про порушення прав людини в анексованому Криму ‒ це вигадка. Російський сенатор із Криму Сергій Цеков назвав документ «вкрай непрофесійним».

Про зміст та значення цієї доповіді йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Спеціаліст із прав людини Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Максим Попович розповів Крим.Реалії, які саме прецеденти порушень прав людини серед інших описані в нинішній доповіді.

– Це вже п'ята доповідь генсекретаря ООН щодо Криму, і в ній відображений дуже широкий спектр питань щодо порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права. Ось наочний приклад: у розділі про свободу думок описується випадок із редактором кримськотатарської газети, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за публікацію однієї з минулих доповідей генсекретаря ООН щодо Криму (йдеться про редактора газети «Qirim» Бекіра Мамутова ‒ ред.). Порушення, на думку російської влади, полягало в тому, що він опублікував повний російський переклад цієї доповіді, не вказавши при цьому, що Меджліс ‒ заборонена в Росії організація. У розділі про мирні зібрання доповідь говорить про притягнення до відповідальності учасників акції на підтримку Олексія Навального, які проходили раніше цього року в деяких містах ‒ там були штрафи та арешти.

Максим Попович зазначає, що в розділі про свободу віросповідання доповідь згадує кримінальні переслідування «Свідків Єгови» в Криму російськими силовиками, коли вірянам призначали реальні терміни у в'язницях, по суті, за релігійні переконання.

– Це було пов'язане з забороною «Свідків Єгови» в Росії як екстремістської організації у 2017 році. У розділах, присвячених міжнародному гуманітарному праву, йдеться про примусовий призов на військову службу: за 2020 рік це як мінімум 5 тисяч осіб та 78 кримінальних справ за ухилення від призову. Наводиться також статистика щодо примусового переміщення кримчан за межі півострова, в Російську Федерацію ‒ серед них засуджених для відбування покарання або для судових розглядів, а також про депортації на материкову частину України та у треті країни. Все це порушує Женевські конвенції. У доповіді згадуються і 43 задокументованих насильницьких зникнення в Криму, фіксується відсутність прогресу в розслідуванні та притягненні винних до відповідальності. Описуються випадки тортур.

За словами Максима Поповича, загалом доповідь генсекретаря ООН окреслює картину систематичних порушень прав людини в Криму, які тривають, а винні не несуть за це жодної відповідальності.

Представниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова ще до публікації доповіді, на брифінгу 19 серпня, оголосила, що Росія, навпаки, захищає права кримчан від можливих посягань з боку України:

«Українським колегам давно пора усвідомити, що республіка Крим та місто Севастополь є суб'єктами Російської Федерації. Це питання було остаточно вирішене у 2014 році самими кримчанами на референдумі відповідно до права націй на самовизначення, яке закріплене в документах ООН, ОБСЄ та в самому українському законодавстві. Це рішення, ухвалене після держперевороту в Києві, дозволило кримчанам уникнути дискримінації з боку української влади. Сьогодні їхні права гарантуються Конституцією Російської Федерації. Соціально-економічна та гуманітарна ситуація на півострові значно покращилися. До речі, Росія є єдиною країною у світі, у двох регіонах якої українська мова має такий же статус, як у самій Україні. На жаль, з боку Києва такої взаємності немає».

На доповідь критично відреагував у фейсбуці віцеспікер Ради Федерації Росії Костянтин Косачов:

«Чесно кажучи, відчуваєш незручність за керівництво найбільш авторитетної міжнародної організації світу ‒ ООН ‒ коли воно дозволяє публікувати від свого імені одіозні документи про стан справ із правами людини в регіонах, в яких укладачі документів не були особисто... Якщо ООН хоче розібратися з проблемами кримчан, предметом її пильної уваги має бути два кардинальних порушення прав жителів півострова: невизнання вільного волевиявлення Криму низкою країн та організація внаслідок цього економічної блокади з політичних причин, а також позбавлення доступу населення до питної води».

Максим Попович пояснює значення доповіді ООН про порушення прав людини в Криму в ситуації, коли російська влада послідовно відкидає висновки міжнародних організацій.

– Цей документ лише фіксує порушення, це інструмент адвокації, але він може використовуватися в міжнародних судових процесах. У першу чергу це Європейський суд із прав людини, а також структури ООН на кшталт Комітету з прав людини. У ЄСПЛ розглядається велика міждержавна справа ‒ позов України до Росії щодо Криму. Торік суд визнав юрисдикцію в цій справі. Важливо розуміти, що без документування систематичних порушень прав людини неможлива робота подібних органів і встановлення відповідальності ні держави, ні окремих осіб. Тому таку роботу необхідно продовжувати.

Голова Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв позитивно оцінює публікацію цієї доповіді й бачить у ній практичні перспективи.

– Це важливий інструмент для подальшого тиску на Російську Федерацію, зокрема й при розгляді справ по суті в ЄСПЛ і Міжнародному суді ООН. Окрім того, генеральний секретар наголошує на важливості того, щоб місії ООН могли бути присутніми на території окупованого Криму та вести моніторинг. Зараз вони спираються на повідомлення правозахисних організацій та інформацію з відкритих джерел. Місії ООН не пускають до Криму: росіяни наголошують, що зроблять це тільки з визнанням Криму їхньою територією ‒ тому говорити про те, що документ заочний, не зовсім вірно. Хай там як, масові арешти та обшуки, систематичні переслідування, порушення права на справедливий суд, етапування кримчан на територію Росії, активне заміщення населення росіяни оскаржити не можуть, їм залишається тільки виправдовуватися.

Російський юрист Марк Фейгін вважає, що попри уявну безрезультатність подібних доповідей, вони мають довготривалий накопичувальний ефект.

– Сама ООН зараз переживає не найкращі часи, а всі ці інститути та їхні рішення все-таки діють на країни, які перебувають у полі міжнародного права. Росія з цього поля з 2014 року випала, і дієвими в цьому випадку виявляються політичні, а не правові рішення. Те, що Володимир Зеленський передав список із 450 політв'язнів Джо Байдену ‒ ось це вже тема для розмови, вона предметніша. Однак навіть такі речі треба підкріплювати правовими рішеннями, і в цьому сенсі доповідь не зашкодить, а тільки допоможе. Москві доводиться маневрувати між різного роду рішеннями, і в підсумку там то кажуть про порушення міжнародного права через «водну блокаду», то, коли претензії адресовані їм, вдають глухоту. Словом, гра з доповідями та іншим ‒ у довгу, але вона не шкідлива, а корисна.

За спостереженнями Марка Фейгіна, на тлі успішного проведення 23 серпня саміту «Кримської платформи» в Києві, візиту українського президента до Вашингтона та останньої доповіді генсекретаря ООН у Кремлі зростає роздратування з приводу дипломатичних успіхів України, що, на думку експерта, може призвести до чергових гібридних провокацій.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Доповідь ООН щодо Криму показала «катастрофічну» ситуацію з українською мовою на півострові – Кремінь