Повернути Росію в Спільний центр контролю та координації на Донбасі, почати роботу в «нормандському форматі» на рівні військових, створити з Донбасу зону вільної торгівлі між Росією і Євросоюзом, та «почати новий національний діалог щодо української ідентичності» – на сайті Мюнхенській конференції з безпеки нещодавно з'явився документ «12 кроків до більшої безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні». Щоправда, цей документ після критики згодом зник із сайту. А більшість українських політиків назвали його антиукраїнським.
Хто написав цей документ «про конфлікт в і навколо України» і як він з'явився на сайті авторитетної організації?
Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили голова управління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук та директор Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету «Острозька академія».
– Пане Філіпчук, ви підписали цей документ. Розкажіть детальніше, як ви опинилися серед підписантів?
Василь Філіпчук: Серед перерахованих вами переліку, які нібито є в цьому документі, було декілька принципових помилок. Мюнхенська конференція – це чи не найважливіший форум в Європі, де обговорюються питання безпеки. І якщо у 2014–2015 роках увага до України була досить високою, то протягом останніх 3-4 років вона зійшла нанівець.
Європейська лідерська мережа, партнери Мюнхенської конференції, запропонували розробити документ про те, як можна було б допомогти сторонам мінського переговорного процесу пришвидшити виконання Мінських домовленостей.
Європейська мережа лідерства – це організація, створена 9 років тому, яка охоплює понад 200 експертів. Це зазвичай колишні європейські та американські високопосадовці, яка має декілька напрямків. Один із них – питання європейської архітектури безпеки.
Серед людей, які брали участь в обговоренні документа, був сам керівник Мюнхенської конференції, посол Вольфганг Ішингер, був командувач сил НАТО в Європі Філіп Брідлав, ініціатором обговорення питання України був колишній міністр оборони Великобританії. У списку там понад 40 людей, кожен з яких був міністром, генералом-адміралом армії країн членів-НАТО. Це дуже серйозна група експертів, жоден з яких вже більше не займає посад у своїх органах державної влади, але їх спільно хвилюють проблеми, які є зараз в Європі.
Тому влітку минулого року з ініціативи ексміністра оборони Великобританії відбулося обговорення майбутньої заяви під час Мюнхенської конференції. Кожного року ця мережа публікує під час Мюнхенської конференції документ, де пропонуються ті чи інші пропозиції для розв'язання важливих питань європейської безпеки. Саме він сказав, що ми забули про Україну, запропонуймо доповідь, пропозиції про те, що ми можемо зробити, щоб пришвидшити виконання Мінських домовленостей.
Цей документ готувався для обговорення серед експертів з питань міжнародної безпеки на Мюнхенській конференції, а не був фундаментальним баченням розв'язання всіх проблем України, це не був план мирного врегулювання. Це було декілька ідей, пропозицій для обговорення.
– Речення з якого починається цей документ: «Конфлікт в та навколо України», якби в Києві писали цей документ, було б написано «російсько-український конфлікт». Така концепція насторожує українських експертів.
Василь Філіпчук: А те, що в Мінських домовленостях взагалі немає слова «російський агресор», що в жодному міжнародному документі немає жодного слова про російську агресію, нікого не насторожує? Цей вираз – калька з документів ОБСЄ.
Мені теж це дуже не подобається. Я також сказав, що назвімо це українсько-російським конфліктом. А мені сказали, що моя держава погодилася з тим, що це конфлікт в і навколо України.
– Вам не здається, що таке формулювання, під яким ви підписалися, зводить цю парадигму до внутрішньоукраїнського конфлікту?
Василь Філіпчук: Ні, не здається.
– Я перечитав цей документ, там Росія майже зовсім не згадується. Тільки пропонується, що в питанні відновлення Донбасу після реінтеграції цієї території Росія, можливо, захоче взяти участь в економічних проєктах.
Василь Філіпчук: А чому Росію винесено за рамки Мінських домовленостей? Які визнані всім світом. Які претензії до цих людей, якщо Порошенко погодив текст цих домовленостей.
Це не є мирним планом для України. Це «12 кроків до зміцнення безпеки в Україні та євроатлантичному регіону».
– Що пропонує цей документ? Там 12 питань, є економічні, екологічні, навіть питання національної ідентичності.
Це перший документ, де є підпис російського високопосадовця, де є згадка КримуВасиль Філіпчук
Василь Філіпчук: Це перший документ, де є підпис російського високопосадовця, колишній міністр закордонних справ Російської Федерації Іванов, де є згадка Криму.
Декілька пропозицій мають дуже чіткий вимір, зокрема, як зробити так, щоб не вбивали, щоб перемир'я було стійким. Пропонується повернути Росію у Спільний центр контролю та координації, звідки вона сама пішла. Наступне, це діалог на високому рівні з військових питань. Росія чомусь кожен рік веде діалог із міністрами закордонних справ і оборони Франції та Німеччини, ми запропонували, щоб українського міністра оборони запрошували в цей формат.
Наступний пункт торкається безперешкодного доступу та свободи пересування. Розв'язання проблеми зниклих безвісти.
– Це вимога до Росії?
Василь Філіпчук: Звичайно. Вона контролює ці території. Розмінування – величезна проблема.
Що мене найбільше обурює, це питання санкцій. Сама зустріч була в липні минулого року, у червні Росію без будь-яких компенсацій повернули в ПАРЄ. Мій перший виступ був, що це нівелювання санкцій. Зробімо дорожню карту, де чітко зафіксуємо, що має зробити Росія, щоб навіть почати діалог про зняття.
– Припинити вогонь. Це ж все було прописано.
Василь Філіпчук: Не просто припинити вогонь. Потрібно вивести війська, повернути контроль над кордоном.
– Але з точки зору Росії там немає її військ.
Василь Філіпчук: Так, але росіяни погодилися з тим, що потрібно опрацювати санкційну дорожню карту. У Мінських домовленостях написано, що це іноземні війська, так воно й формулюється.
Слухач, Одеса: Як припинити війну, не називаючи речі своїми іменами? Те, що там написано в Мінських домовленостях – не аргумент.
Василь Філіпчук: Ми можемо зробити заяву, де назвати все своїми іменами, записати й відправити в ООН, ОБСЄ, скрізь. Результату буде нуль. Тому що міжнародні відносини базуються на документах, які підписані й набули чинності.
Мінські домовленості це не просто документ, який був погоджений з українського боку. Його погодила Рада безпеки ООН окремою резолюцією.
Радіо Донбас.Реалії також звернулося по коментар до директора Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету «Острозька академія» Тараса Жовтенка щодо його ставлення до документа про «12 кроків»
У свій час те, що ми зараз маємо як Мінські домовленості, починалося в легкому форматі консультативного документаТарас Жовтенко
Тарас Жовтенко: Я стримано оптимістичний щодо цих «12 кроків». Більш песимістичний.
Виходячи з того, що казав колега, я бачу один найголовніший стратегічний ризик. Він полягає в тому, що у свій час те, що ми зараз маємо як Мінські домовленості, починалося в легкому форматі консультативного документа, не є обов’язковим до виконання. Це як набір певних практичних кроків, які було б бажано виконати.
В кращих традиціях росіян, російських переговорних технологій і їхньої дипломатіїТарас Жовтенко
Зрештою ми долю цих речей знаємо дуже добре. В кращих традиціях росіян, російських переговорних технологій і їхньої дипломатії – коли такі нібито неформальні неофіційні речі підносять на стандарти, що це результат офіційних домовленостей.
Тут я вбачаю пряму аналогію з так званою «формулою Штайнмаєра», яка стала формулою виключно з подачею росіян, а до того вона була так само набором консультативних кроків.
Щодо більшості аргументів, які ми чули – в загальному форматі вони більш нейтральні, але так само як з Мінськими домовленостями, все буде впиратися в конкретні механізми, які прописані під цими речами.
Починаючи з тієї самої зони вільної торгівлі – там чітко написано, що Україна повинна мати зону вільної торгівлі та з Євросоюзом, і з Російською Федерацією.
– Це можливо чи ні?
Тарас Жовтенко: Теоретично все можливо. Але якби це було можливо на практиці, то я думаю, що у 2004 році регіонали на чолі з Януковичем, які досить чітко, окрім політичних інтересів росіян, відстоювали ще й економічні, вони б не розвернули країну на 180 градусів настільки різко, що одним з результатів стали події Революції гідності.
– Як так вийшло, що 46 підписантів і там є дуже поважні люди та інституції підписалися під такими російськими наративами, про що ви розповідаєте?
США майже одразу заявили, що цей документ не показує жодних офіційних позицій і його американська сторона не вважає документомТарас Жовтенко
Тарас Жовтенко: Я відштовхнуся від американців. Тут показовою є офіційна позиція США, які майже одразу заявили, що цей документ не показує жодних офіційних позицій і взагалі цей документ американська сторона не вважає документом.
Щодо технологій, у мене є підозра, що автори цього документа по-своєму побудували свою роботу. Що кожен з цих західних підписантів, зокрема тих, які мають антиросійську позицію, бачив тільки свою частину цього документа. А кінцевий текст, формулювання було віддано на відкуп організаторам, представникам цієї російської ради. Мені здається, це технологічно було зроблено так, що зрештою кінцевий текст з’явився досить несподівано навіть для організаторів Мюнхенської конференції.
– Чому й прибрали з сайту?
Тарас Жовтенко: Так. І тільки після того, як організаторам Мюнхенської конференції пояснили, що це консультативний документ і там всі екси підписанти, його повернули, до речі з правками.
– Тарасе, як цей документ вплинув на сприйняття російсько-українського конфлікту – це було головне? Чи були якісь інші меседжі від Зеленського?
Тарас Жовтенко: Я думаю, головна мета цього документа була створити сприятливий для Росії інформаційний фон. Тому що без нього і зустріч Лаврова з Помпео виглядала б інакше, і чергові проросійські заяви Макрона, і навіть ініціатива Зеленського з приводу спільного патрулювання теж була б одним з таких ходів, які може пропонувати як теоретичне бачення наша сторона. Але враховуючи цей загальний інформаційний фон, який створив цей документ, це вписується в картину, що зрештою Україна не проти того, що говорив і пан Макрон, і офіційна зустріч Лаврова та Помпео лягає в цей загальний наратив.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
