Почорнілі руїни багатоповерхівок з похованими під ними тілами їхніх жителів, могили просто серед вулиць, військові і цивільні в блокаді, а потім полонені та депортовані, зруйнована «Азовсталь», зруйнований драмтеатр, – таким перед очима українців і світу стоїть Маріуполь від штурму військ РФ навесні 2022-го. Здавалося б, відтоді жити там неможливо. Проте частина жителів досі лишається у Маріуполі, ба більше: Росія намагається зробити його вітриною – нібито успішною – захоплених територій України. Людські смерті вже викреслені окупантами: на порядку денному паркові скульптури, дитячі майданчики, пляжі, нові висотки та похвала Росії за «звільнення міста». У YouTube можна натрапити на багато пропагандистських роликів про те, що жити «при Росії» (тим, хто вижив) нібито стало краще.
Як насправді влаштоване життя Маріуполя після майже двох років окупації? Як і де мешкають люди, чим опалюють приміщення та де беруть харчі, ким і за яку плату працюють? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) склало портрет міста під російською окупацією у 2024 році, яке ще в 2021-му входило до десятки найкомфортніших міст України та очолювало рейтинг прозорості Transparency International.
Після облоги весни 2022-го Маріуполь був неначе великим цвинтарем: тіла загиблих перебували під завалами будинків, у стихійних могилах в дворах та у великих траншеях – братських могилах. Мало не щотижня OSINTери виявляли на супутникових знімках – нові. Сьогодні на кладовищах Маріуполя все ще продовжують рости братські могили: туди звозять тіла загиблих у блокаду містян, які знаходять під час ремонтних робіт, але не можуть ідентифікувати.
Ексгумацію та ідентифікацію загиблих у Маріуполі проводило російське МЧС: особи тих, на могилі яких не було табличок, встановлювали за свідченнями сусідів і родичів. Упізнаних – перепоховували на міському цвинтарі. За свідченням місцевих жителів, робота судмедекспертів та похоронні послуги від окупаційної влади коштували їм від 10 до 25 тисяч гривень в еквіваленті.
Наразі всі стихійні захоронення окупаційна влада ще не перенесла. У центральній частині, де РФ зараз здійснює будівництво, цей процес завершено (при чому на початку ремонтних робіт останки загиблих подекуди вивозили разом із будівельним сміттям, свідчить депутат Маріупольської міської міської ради Дмитро Забавін). Але в інших районах ще і досі можна зустріти поховання вздовж доріг або нерозібрані завали.
Скільки людей залишилось в Маріуполі, і навіщо Росія завезла в місто мігрантів
Що російські окупанти зробили з Маріуполем, добре видно на супутникових знімках. Проєкт United 24 порівняв місто до повномасштабного вторгнення і після:
Згідно з доповіддю ООН, за 2 місяці інтенсивних боїв було зруйновано чи пошкоджено до 90% багатоквартирних будинків і до 60% приватних. Законна Маріупольська міська рада повідомляла у листопаді 2022-го: під час боїв РФ знищила більше 50 тисяч квартир.
За інформацією Державної служби статистики України, до повномасштабного вторгнення у місті проживало понад 425 тисяч людей. В доповіді ООН зазначається: навесні 2022-го з Маріуполя виїхали 350 тисяч. Скільки жителів загинуло – достеменно не відомо. Як і те – скільки людей живе там зараз. Дані окупантів та українських джерел відрізняються чи не вдвічі.
Влітку 2023-го віцепрем’єр РФ Марат Хуснуллін заявляв: населення Маріуполя складає 270 тисяч людей. Натомість радник законного мера міста Петро Андрющенко наводив інші дані: місцевих залишилося до 80 тисяч, з яких 65 тисяч – пенсіонери. Ще 59 тисяч – цивільні мігранти з Росії та Середньої Азії і 10 тисяч – військові. Загалом не більше 150 тисяч людей.
Одразу після захоплення міста у травні 2022-го окупаційна влада оголосила про плани відновлення міста, перш за все – житла. З Росії хлинули мільярди рублів та тисячі мігрантів, яких завозили для роботи на будмайданчиках.
Дивіться також: Наслідки вторгнення РФ в Україну: знімки до й після повномасштабного вторгнення
Квартири на продаж замість компенсації. Де живуть маріупольці
Окупаційна влада чи не щодня висвітлює масштабне будівництво у пропагандистських ЗМІ та соцмережах. Показує нові мікрорайони та щасливих власників нових помешкань.
Але у коментарях та в непідконтрольних пабліках – сотні скарг на відмови у компенсаціях, примусове виселення або неякісні ремонти.
Котлован і будівельне сміття на місці рідного будинку. На відео в місцевому пабліку, опублікованому у грудні 2023 року – імпровізований мітинг колишніх мешканців району поблизу стадіону «Азовсталь», що на лівобережжі Маріуполя. Він найбільше постраждав під час штурму міста російськими військами.
А після окупації окупанти знесли 48 багатоквартирних будинків, обіцяючи надати постраждалим інше житло. Але за півтора року – ці люди не отримали нічого, крім чергових відписок.
«На місці знесених будинків будують нові та продають їх в іпотеку, міняють адреси й кадастрові номери», – зачитує звернення одна з безквартирних містянок. – Тисячі людей бажають знати – коли на місці знесених будинків почнеться будівництво компенсаційного житла!»
Читайте також: «єВідновлення» для знищеного в окупації житла: як отримати компенсацію
Але безкоштовно отримати нову квартиру в своєму, колись престижному, районі цим людям навряд чи «світить». Що ближче локація до моря чи історичного центру – тим вірогідніше, що на місці знесених кварталів побудують житло на продаж.
Мешканцям в кращому разі запропонують квартиру десь на околиці або грошову компенсацію – по 35 тисяч рублів за квадратний метр. Це вдвічі менші, ніж ринкові ціни на житло в місті, розповідала в інтерв’ю для фільму співробітниці російського держагентства РИА Новости, «воєнкора» Регіни Орєхової маріупольчанка Луїза, яка в окупованому місті займається операціями з нерухомістю (фільм вийшов 15 листопада 2023-го – ред.).
«Є громадяни, які мають право власності, зареєстроване за даною адресою, наприклад, проспект Металургів, 77. Але міською владою вже виділено цю ділянку для будівництва багатоквартирного будинку, де не передбачено видачу компенсаційного житла. І там можна буде тільки купити житло в іпотеку. Але цей середньостатистичний маріуполець, виходить, не має можливості і права отримати це житло у своєму домі», – констатує Луїза.
За її словами, пільгова іпотека під 2% річних не допомагає: у людей, які втратили все, немає грошей, а часто і роботи. Втім, квартири в Маріуполі буквально «розмітають» грошовиті росіяни. Як в новобудовах, так і в зруйнованих будинках з «видом на море», розповідають маріупольські ріелтори. А це ще більше гонить вгору ціни на нерухомість.
Тому більшість містян або знімають житло, або живуть у родичів та друзів чи у своїх напіврозвалених будівлях.
Без світла і тепла, але з квитанціями за комунальні послуги. Як гріються та на чому готують їжу маріупольці
Другу зиму поспіль у квартирах тисяч маріупольців холодно. Минулого року окупаційна влада списувала це на зруйновану інфраструктуру, але цієї осені урочисто відзвітувала про ремонт і запуск 90% котелень. Однак, до помешкань тепло не доходить.
«Води три доби не було, електрики не було, холоднеча жахлива. З початку опалювального сезону опалення не було», – скаржилася місцевому телеканалу у грудні одна з мешканок.
Люди масово вмикають обігрівачі, й мережі не витримують. Тому зі світлом – постійні перебої. 10 січня у місті були аварійно знеструмлені одразу 11 трансформаторних підстанцій. 39 багатоповерхівок залишилися без світла і тепла при морозі нижче мінус 10 градусів.
«Крім того, немає води, плюс електроплити. Світло вимикають і все, приїхали, виживай, як хочеш», – обурювалися маріупольці в соцмережах.
Їжу готують на туристичних газових плитках. Зігрітися в крижаних квартирах – складніше. Доводиться спати у верхньому одязі.
Звернення до комунальних служб та окупаційної влади ситуацію не покращують.
«Не виділяються кошти на ремонт теплотраси. Вона тут трухлява вся, кажуть. Немає грошей ані на ремонт, ані на труби, ані на залучення підрядників. Вони за таку зарплату просто не хочуть працювати», – коментує переписку із чиновниками Тетяна, яка живе на вулиці Сонячній, 9.
Натомість платіжки за комунальні послуги приходять на повну вартість, що дуже обурює маріупольців.
Купа вакансій – але водію платять еквівалент 7 тисяч гривень. Де працюють маріупольці
На міських сайтах з працевлаштування – багато вакансій на будівництві з пристойними, на перший погляд, зарплатами. Різноробу пропонують 100 тисяч рублів (30 тисяч гривень), покрівельнику та зварювальнику – удвічі більше. Інженерів шукають на 60 тисяч рублів. Проте в соцмережах місцеві розказують про іншу реальність: зарплати регулярно затримують або виплачують частково.
Ображає маріупольців і те, що російські підрядники, які працюють у їхньому місті, залучають бригади з Росії та Середньої Азії. Яким ще й платять більше, ніж місцевим.
Крім будівництва, містяни працюють в магазинах, сфері послуг, комунальних службах, освіті й медицині. Часто без офіційного оформлення, та й зарплати – низькі. До прикладу, водії громадського транспорту отримують 22-23 тисячі рублів – це менше 7 тисяч гривень. Медики – від 15 до 60 тисяч рублів (4,5-18 тисяч гривень). За 44 тисячі рублів на місяць (19 тисяч гривень) люди розбирають завали на меткомбінаті імені Ілліча, ризикуючи підірватися на міні чи снаряді.
Вибір великий, ціни московські. Що продають маріупольцям у магазинах
Останній рік в Маріуполі один за одним відкриваються супермаркети, кафе і ресторани. Полиці магазинів заповнені переважно російськими й білоруськими товарами, багато продуктів з окупованого Криму та Донбасу.
Високі доходи російських робітників, чиновників та військових спричиняють і відповідні ціни.
«Ціни, мені здається, звичайні, московські», – коментує російський блогер побачене в супермаркеті. Що для нього норма, для місцевих – захмарно дорого. Хто має змогу – їздить на закупи до Таганрога або Ростова: там все дешевше, навіть з урахуванням видатків на дорогу.
Інші скуповуються на вуличних ринках, які останнім часом заполонили місто. Як у 90-ті, на «розкладках» під відкритим небом продають усе – від продуктів до одягу.
«Все це зробили українські нацисти». Як окупанти спотворюють пам’ять маріупольців
«Відродження Маріуполя» – тема №1 у місцевих пропагандистських ЗМІ та численних блогерів. В місто регулярно навідуються медійники з Москви, яким дозволяють знімати навіть на «режимних» об’єктах – в порту, лікарнях та на заводах. Місцеві ж блогери «з народу» – фільмують на будівництвах та в публічних місцях, що без санкції окупаційної влади теж неможливо.
Основна ідея таких програм та роликів – «все погане позаду, життя налагоджується, Росія нам допоможе». Але у коментарях час від часу авторам нагадують – хто зруйнував місто і вбив людей.
Втім, аналіз місцевих пабліків показує: ті, хто зараз живе в Маріуполі, у своїх нинішніх проблемах часто звинувачують місцеву окупаційну владу або українців, а не Путіна і Росію.
Президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко, який зміг виїхати в середині березня 2022-го, щотижня веде стріми в соцмережах, спілкується наживо з земляками. В тому числі тими, хто залишився. В інтерв’ю Донбас Реалії ділиться: вражений тим, як менш ніж за 2 роки російська пропаганда перевернула свідомість городян.
«Вони історію весни 2022-го переписали вже повністю: що це «Азов», морпіхи і Нацгвардія розстрілювали місто. Я розумів, що це цинічна пропаганда, але коли мені у стрімі почали розповідати, що це літаки ЗСУ бомбили місто і тому так багато жертв, я прозрів», – каже Микола.
Він розповідає, коли окупанти захопили місто, до пунктів видачі гуманітарної допомоги підганяли машини з великими екранами, на яких транслювали російські новини. І люди, стоячи в чергах, годинами слухали про «нацистів».
«Є такий відомий експеримент, коли дітям пропонують білі й чорні пірамідки. І одна дитина є піддослідною, а інших підмовляють. І от коли на білу пірамідку всі починають казати, що вона чорна, то ця дитина спочатку дивується, це викликає спротив. А потім вона починає з цим погоджуватися», – пояснює Донбас Реалії механізм впливу пропаганди психологиня Ірина Губеладзе. – Якщо навколо тебе всі кажуть, що правда ось така, ти починаєш в неї вірити».
Читайте також: «Мы пришли вас спасать»: свідчення маріупольця про те, як Росія знищувала місто разом із людьми
Микола Осиченко запевняє: попри токсичну російську пропаганду, в Маріуполі залишаються люди, які адекватно сприймають дійсність. І навіть не бояться приходити в його ефіри і публічно дискутувати, змушуючи інших задуматися – а що насправді відбувається в місті.
Працює в Маріуполі і проукраїнське підпілля. Незважаючи на смертельну небезпеку, учасники рухів «Маріупольський спротив» та «Атеш» збирають інформацію про окупантів та тих, хто їм допомагає, і передають її українським спецслужбам та органам влади.
Проте, оскільки Маріуполь є глибоким тилом російських військ, контроль за населенням там доволі потужний, а отже, ризики для проукраїнських людей вищі, ніж у Бердянську або Мелітополі, зазначали Новинами Приазов'я (проєкт Радіо Свобода) координатори таких рухів. Саме тому про активності підпільників у Маріуполі чути набагато рідше.
За даними Офісу генпрокурора України, 11 тисяч – це кількість точно встановлених загиблих за час штурму Маріуполя взимку-навесні 2022-го. У документах, які подали до Міжнародного кримінального суду юристи ініціативи «Трибунал для Путіна», фігурує 100 тисяч жертв.
Це люди, які лежать у братських могилах, під завалами будинків, були розстріляні на дорогах під час спроби евакуації або померли через відсутність меддопомоги. Але російські й місцеві пропагандисти розказують про нові фонтани, святкові концерти, та повторюють як мантру: «нарешті життя стало кращим: без України».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум