Як чехи воювали за «Новоросію», а тепер, ймовірно, продають меблі в Донецьку

Коли в чеській пресі з’являється нова історія про чехів, які воюють на боці угруповання «ДНР», здається, що абсурднішою ця історія вже бути не може. Але кожна нова розповідь доводить, що реальність долає всі обмеження людської уяви. Чеське видання Hlidaci pes ​днями опублікувало статтю про двох чеських, як вони самі себе називають, «дітей СРСР», які працювали у приватній охоронній фірмі на Кіпрі, а почувши про Майдан та «звірства в Одесі», пішли воювати на Донбас.

Там ці «козаки Празької козачої станиці» – є в їхній біографії і такий факт – прийняли іслам, але продовжують вірити у те, що ще підуть воювати за справу «Новоросії». А поки вони чекають команди перейти у наступ, 42-літній Їржі Урбанек та 39-літній Павел Ботка, ймовірно, заробляють на життя продажем чеських меблів для кухні.

Про те, що Їржі Урбанек на прізвисько «Бегемот» та Павел Ботка, якого називають «Кавказ», 2015 року поїхали на Донбас воювати проти України, чеським журналістам відомо вже давно. Про них інколи згадує преса, коли відбувається суд у справі чергового найманця чи коли знаходиться зв’язок між політикою всередині країни та війною проти України.

Детальний сюжет про них у 2018 році готували і журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії», які зв’язалися з самими бойовиками та чеськими журналістами-розслідувачами, які стежать за їхньою діяльністю.

З окопу до меблевого салону

З запису, який з’явився в ютубі на початку березня, можна дізнатися, як складається подальша доля Урбанека та Ботки в Донецьку. В інтерв’ю каналу «Новоросія» у серії «Легендарні підрозділи» вони розказали, що вже не воюють, але якби справа «Новоросії» знову активізувалася, готові іти воювати, «хоч без рук, без ніг». Ботка, який втратив ногу, коли став на міну влітку минулого року, розповів, що вже став «громадянином «ДНР», його колега Урбанек поки що ні, але до Чехії вони точно повертатися не збираються, бо можуть бути засуджені «до 17–20 років за тероризм», хоч вони свою діяльність терористичною не вважають.

До великого подиву інтерв’юера, який сказав, що він православний і для нього це дуже важливо, Урбанек і Ботка повідомили, що вони прийняли іслам. І почали пояснювати кореспонденту каналу «Новоросія» переваги своєї нової релігії.

«Іслам – це релігія миру і чистоти, – сказав Урбанек. – Я думаю, що всі люди народжені мусульманами, тому що вони не вживають алкоголь і не їдять свинину. Протягом нашого життя мусульмани були відкритими для нас у різних країнах, де ми побували. На прикладі Кіпру я можу сказати, що мусульмани були набагато відкритішими та чеснішими. Це правда».

Як говорить в інтерв'ю Радіо Свобода аналітик чеського Інституту політики та суспільства Роман Маца, який аналізує у своїй статті новий запис, навернення до ісламу – нетиповий крок для його краян. За його словами, найчастіше чеські найманці їдуть на Донбас воювати проти Заходу, який, на їхню думку, не усвідомлює «мусульманської загрози». А ці двоє – навпаки, приймають іслам і воюють за православний «русский мир».

«Частіше зустрічаються такі чеські блазні, які живуть у якомусь віртуальному світі і вірять, що держава з найбільшою кількістю мусульман в Європі – Росія, врятує їх від ісламізації. А ці двоє новонавернених мусульман кажуть, що пішли туди боротися з «фашистами». «Фашисти» – це константа. Всі, незалежно від конкретної особистої абсурдної ідеї, їдуть воювати з «фашистами». Найчастіше триґером для них були події в Одесі», – пояснює Роман Маца.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Хотів до Москви, а опинився в окупованому Донецьку: як чеху не вдалося отримати політичний притулок в Росії

А поки «великої війни проти фашистів» немає, борцям з «фашизмом» треба на щось жити, і вони, ймовірно, почали торгувати чеськими меблями відомої фірми Hanák. Роман Маца звернув увагу на те, що Урбанек і Ботка давали інтерв’ю каналу «Новоросія» у приміщенні, де за ними було чітко видно логотипи чеської компанії Hanák nábytek. На своєму веб-сайті компанія офіційно перераховує магазин у Донецьку як один із її торгових пунктів у світі.

Коли спалахнула війна на сході України, багато підприємств там були насильно експропрійовані або розграбовані, і первісні власники втратили контроль над ними. Тому в Романа Маци виникало питання, чи не спіткала така ж доля і донецький бізнес чеської компанії, і чи Урбанек та Ботка не стали його новими власниками.

«Було б логічно, що, покинувши «збройні сили», вони б шукали нових засобів до існування. І логічно, що чеські меблі могли б продавати чехи. Також було б дещо незвично знімати інтерв'ю в магазині, з яким вони не мали б тісних стосунків, – пише Роман Маца у своїй статі. – Крім того, Павел Ботка з’являвся в магазині і раніше, тому це був не разовий візит».

Таке фото на тлі магазину публікує у листопаді 2019 року російський щоденник «Известия».

Щоб перевірити свою здогадку, Маца звернувся до компанії Hanák nábytek, a.s. із запитанням, який стосунок чеська компанія має до магазину в Донецьку. Однак представник компанії, який не хотів, щоб його називали, відповів, що «компанія не хоче надавати занадто багато інформації з цих питань».

«Я можу вам підтвердити, що це справді чеські меблі. Ми співпрацюємо за принципом торгового представництва і спілкування відбувається з власником магазину», – додав він. На сайті компанії в розділі магазинів компанії магазин у Донецьку позначається як «торгова точка», а не «авторизований продавець», як, наприклад, магазин у словацькому місті Кошице. Цікаво, що на території України магазин в Донецьку – взагалі єдине місце, де можна купити меблі фірми Hanák. Перед тим, як вийшла стаття Романа Маци, на сайті фірми Hanák було зазначено ще один магазин – у Харкові.

Тим не менше, питання про те, хто саме є власником цього магазину, залишилося без відповіді. А також питання про те, як доставляють меблі з Чехії до окупованої території.

Подальші пошуки в інтернеті вивели Романа Мацу на людину, яка є можливим власником магазину. Ним виявився народжений в Росії 53-літній Валерій Воробйов, який тривалий час проживає в Донецьку. Дослідник зв’язався з Урбанеком, який сказав, що меблевий салон належить не йому, a його доброму другу Воробйову, який дав йому ключі від салону.

З часу виготовлення цього рекламного ролика з псевдочеським акцентом салон переїхав на іншу адресу, але контактна особа залишилася тією ж.

Потім Урбанек зателефонував сам, сказавши, що поруч є Воробйов, який може відповісти на запитання. Воробйов пояснив, що товари для його магазину ввозяться з Чехії до Росії. Він їх звідти забирає, а потім перевозить через російсько-український кордон, тобто через ту частину, яка не перебуває під контролем українського уряду, а контролюється російськими гібридними силами.

Якщо це дійсно так, то, за словами представника посольства України, чеські меблі в'їжджають у Донецьк з порушенням міжнародного права.

«Оскільки всі прикордонні переходи між Росією та тимчасово окупованою територією України закриті, перевезення вантажів з Російської Федерації суперечить нормам та принципам міжнародного права та порушенням українського законодавства і міжнародних зобов’язань Російської Федерації», – роз’яснили Романові Маці в посольстві України в Чехії.

Фейкові «Празькі козаки» та попередження восьмилітньої давності

На закінчення розмови у Донецьку Урбанек і Ботка змінили локацію. З меблевого салону вони пересунулися до пам’ятника «Визволителям Донецького краю», де Ботка розповів, що поза тим, що він є «чеським добровольцем, який прийняв іслам», він – ще і «отаман чеських козаків».

«Так, станиця Празька, – уточнив Ботка. – Мені подобається, як ці козаки думають і те, що вони правильно живуть і дуже підтримують Росію. Скільки їх тут було в 2014–15 роках, скільки загинуло! Жінки в торбинках від цигарок пластикові пакети приносили і воювали, тоді як багато чоловіків з Донецька повтікало».

Далі Ботка і Урбанек розповіли, що цю «організацію» вони створили самі, що вона підпорядковується безпосередньо Великому війську Донському, а тепер їхній «штаб» є у Донецьку на вулиці Челюскінців, 102.

Про те, що за «організація» називає себе «Празькою козацькою станицею», Радіо Свобода спробувало дізнатися у нащадка російських емігрантів, сина донського козака і багатолітнього члена Ради при уряді Чеської Республіки з питань національних меншин, члена правління товариства «Російська традиція» (Прага) та голови Координаційної ради російських співвітчизників в Чехії Олексія Келіна.

«Ніякої «Празької станиці», на яку посилаються ці (особи) в ролику, немає. Або вона в підпіллі і строго засекречена», – говорить Олексій Келіна, який також від 2018 року носить титул отамана Всевеликого війська Донського за кордоном.

За словами Келіна, можливо, йдеться про одну з фейкових «козацьких організацій», до створення і роботи в яких російська влада «залучає людей морально неповноцінних».

«Це – типові методи гібридної війни, хоча я не виключаю і звичайного ідіотизму. Гидко на це дивитися. Але промовчати не можна, інакше людина стає з глядача співучасником», – говорить Олексій Келін.

Про те, що російське посольство в Празі ще близько 10 років тому почало створювати різні фейкові козацькі організації, він попереджав ще у «Звіті про стан національних меншин в Чеській Республіці» за 2012 рік.

Тоді він зауважив, що у 2000-х роках в Росії почали організовувати різні воєнізовані структури, які почали називати «козачими». Незабаром ці організації почали створювати і за кордоном, при посольствах Росії. У Празі було створено спочатку «Посольську Троїцьку козацьку станицю», а потім «Всекозачий союз Чеських земель і Словаччини».

«Щоправда, «Посольська козача станиця» розвалилася після того, як її отамана, попа, нагородженого медалями МВС, змушені були відкликати. Про іншу «Празьку станицю» нічого не знаю. Мені довелося прийняти пост отамана Всевеликого війська Донського за кордоном від умираючого отамана Ярополка Леонідовича Міхєєва, оскільки це – одна з останніх козацьких організацій, де не правлять чекісти з Луб'янки», – сказав Олексій Келін у розмові з Радіо Свобода.

Він з жалем говорить, що вісім років тому до нього не прислухалися, бо те, про що він попереджав, виявилося правдою. І якщо комусь здавалося тоді смішно, що якісь костюмовані дійства з псевдокозаками, можуть становити небезпеку, то нині вони можуть самі в цьому переконатися.