Чума була одна з найдошкульніших пошестей в історії людства. Зрештою, такий захід, як карантин, від італійського quarantena – quaranta giorni, «сорок діб» – застосували вперше під час пандемії чуми в XIV столітті. Про те, якою була чума та її наслідки, Радіо Свобода поговорило з істориком, координатором проєкту «Лікбез. Історичний фронт» Кирилом Галушком.
– Перша відома епідемія чуми – це так звана юстиніанова чума. Судячи з назви, вона асоціюється із Візантією, адже Юстиніан – візантійським імператором.
– Я б уточнив, що не епідемія, а пандемія – глобальна. Дійсно, це було за часів імператора Юстиніана, VI століття у Східноримській імперії – Візантії. Тоді загинуло принаймні від 50 до 70% жителів Константинополя. Цей штам чуми ще гуляв 200 років із періодичними спалахами, десь до VIII століття.
– Ви кажете, що загинуло 50-70% населення, але вони при цьому примудрилися побудувати таку грандіозну для свого, зрештою, і для нашого часу будівлю, як собор Святої Софії. Як же їм чума не завадила?
– Треба враховувати, що одна справа Константинополь, мегаполіс, велике скупчення народу. Демографічні втрати в інших містах були не такі значні, але це підірвало на певний час військовий потенціал Візантійської імперії. Вона перебувала на злеті в часи Юстиніана, у спробі реваншу – відновлення Римської імперії – завойовувала Африку, Італію, будувала величні споруди. Але відбувся такий собі надлом, і ця ситуація дозволила людям, які сиділи в лісах далеко від Константинополя, наприклад, нашим предкам слов’янам, опанувати Балканський півострів. Певний час імперія не могла з ними впоратися.
– Відбулося те, що ми зараз називаємо неконтрольована міграція – на територію Візантії.
– Так. Бо раніше міграцію контролювали, а на той момент не спромоглися. Військовий потенціал через епідемію на якийсь час впав.
– Слов’яни інтегрувалися в імперію?
– У слов’ян не було якоїсь свої єдності. Вони просто прийшли й поселилися на території Візантійської імперії. Наприклад, в місті Салоніки жили греки, а виходиш із цих Салонік – там живуть слов’яни. Так Кирило і Мефодій вивчили слов’янську мову і ми через це можемо їм дякувати за нашу абетку.
– Скидається, що наша абетка це такий собі дуже опосередкований наслідок чуми.
– Так, якоюсь мірою причинно-наслідкові зв’язки можна тягти від багатьох речей, зокрема, і від такого.
– Якщо підпивати більш очевидні підсумки першої пандемії чуми, то це крах реваншистських планів Візантійської імперії та розселення слов’ян на Південь.
– Так, хоча для нас більш відчутні соціальні наслідки мала велика чума XIV століття «чорна смерть», яка прийшла в Європу з території України.
Якщо витоки юстиніанової чуми це Верхній Ніл і Ефіопія, а потім через торговельні маршрути вона прийшла до Константинополя, то в XIV столітті, як і зараз – це Китай.
Почалася глобальна пошесть, яка забрала від половини до двох третин населення Європи
Через Шовковий шлях ця пошесть прийшла у південноукраїнські степи. Шовковий шлях закінчувався в Криму, в Кафі – Феодосії.
Тоді відбувалася війна між Золотою Ордою і генуезцями, які сиділи в Кафі. Ординці закидали у фортецю трупи померлих від пошесті.
Вони війну виграли, але якийсь італійський корабель встиг втекти. Італійський корабель відплив до Італії – та врятувався, але вкрай тимчасово.
Почалася глобальна пошесть, яка забрала від половини до двох третин населення Європи від Ірландії до Русі.
– Ось так – глобальна пандемія із одного корабля, який відплив з Феодосії до Італії!
– Здається, він приплив до Венеції. Але тут не лише люди завинили, завинили ще й тварини – щурі.
Це була перемога щурів над людьми у XIV столітті
Біологи та кліматологи пишуть, що ця епідемія збіглася у часі з кліматичними змінами. Неврожайні роки, все дуже вологе. Це спричинило міграцію гризунів, які потяглися до людей. А гризуни самі не хворіють на чуму, але дуже легко її переносять і передають.
Відповідно, це була перемога щурів над людьми у XIV столітті.
– Ви кажете, що від «чорної смерті» померло від половини до двох третин населення. Я так розумію, в селах мерли трохи менше, а в містах, де більше скупчення, смертність була вищою.
– Звичайно. Але відбулася велика ротація міського населення.
Наприклад, вимерло дві третини населення Лондона, місто спустіло, і потім його поповнили люди, які прийшли з сіл, де відстань між людьми була більшою і шансів на виживання також було більше.
В тогочасному місті за тих санітарних умов – це був вирок. А в селі простіше було порятуватися, це напів карантинна ситуація.
– До речі, саме тоді вигадали карантин. Очевидно, що в Італії, судячи з назви.
– Йде суперечка двох міст, які тоді розмовляли італійською мовою – це Венеція або Рагуза, яку ми зараз знаємо як Дубровник. Кожен з них претендує на те, що від чумних країв корабель не міг зайти у гавань, поки 40 днів не буде стояти на рейді, якщо там є інфекція, то не заносити її до міста.
Невдовзі це почали практикувати й інші італійські міста.
Але саме явище карантину, тобто дистанціювання чи ізоляція не є вигадкою XIV століття.
Ще у біблійній книзі написано, що якщо у когось є на тілі виразки, треба щоб він жив окремо від інших людей. Тому ця логіка була присутня.
Можемо згадати той самий «Декамерон», коли під час чуми XIV століття всі люди, які розповідають один одному кумедні історії, живуть окремо, подалі від міста.
Дієвий варіант карантинних засобів можна згадати, коли чума гуляла між Псковом і Новгородом. У Новгороді була така постанова: якщо у місті впіймають псковитянина, то спалити його живцем разом з усім скарбом.
Аналогічно після пошесті 1780-х років намісник Одеси Рішельє, усім відомий Дюк, коли у 1812 році чума прийшла до цього міста, застосовував дуже суворі карантинні заходи, маючи досвід своєї неньки Франції.
– Повернімося до «чорної смерті». Я так розумію, що це сталося не в один рік?
– Було декілька хвиль. Перша наймасштабніша зайняла десь три роки. І десь раз на 20 років чума поверталася.
– Якими були соціальні наслідки?
– Зрозуміло, що величезні соціально-демографічні втрати спричинили падіння економіки, виробництва. Але не виникло продовольчої кризи, адже селяни менше постраждали. Хоча поменшало виробників, але ще більше поменшало споживачів.
Величезні соціально-демографічні втрати спричинили падіння економіки, виробництва
Але найсуттєвішим наслідком стало те, що в Західній Європі неформально, без якогось указу, зникло кріпосне право, тобто прикріплення людини до землі.
Оскільки робочі руки стали настільки дорогими, що виникла потреба у, так би мовити, пільгових умовах для робітників.
В результаті, без будь-яких законодавчих актів за другу половину XIV століття у Франції, Англії, Німеччині зникає кріпосне право.
Це призвело до більшої індивідуальної свободи і більших елементів того, що потім призвело до капіталізму. Вільні люди, вільні працівники, вільна конкуренція.
– Здавалося б, де пошесть і карантин, а де вільна конкуренція. Все-таки, як парадоксально все це між собою взаємодіє!
–При читанні історичної літератури неодноразово себе ловив на думці – наскільки важче тоді було людям, ніж нам.
Така страшна пошесть, величезна смертність, а вони навіть не знали причин «чорної смерті» – не знали про існування бактерій, мікробів, вірусів. А що люди тоді думали про причини пошестей і чи шукали винних?
– Уважали це покаранням за гріхи, очікували кінця світу, шукали винних. Тоді поширилися процеси по відьомству, що це наврочили, плюс по цьому ж відьомству проходили й котики, які вважалися слугами диявола. А якщо ти знищуєш котиків, то стає більше щурів, які розносять цю пошесть. Про цей взаємозв’язок тоді не знали. Єдине, що розуміли як порятунок – карати тих, кого вважали служками сатани і уникати спілкування один іоз одним. Із практичного досвіду розуміли: чим більше скупчення людей, тим вищий ризик…
– Але в людей різний імунітет, і у декого був імунітет до чуми. Джерела пишуть, що деякі люди, в яких померлі близькі, хотіли накласти на себе руки та свідомо спілкувалися з хворими.
І деяких людей пошесть не брала. І з часом імунітет у людей зростав, оскільки ті, в кого не було, помирали, лишалися більш адаптовані. Але, як ми зараз розуміємо, віруси мутують і також змінюються.
– А коли люди зрозуміли цей зв’язок, що щури сприяють поширенню пошесті?
– Таких уважних мікробіологічних досліджень поширення вірусів з приводу щурів не проводилося. У XVIII столітті, коли в Європі формується уявлення про санітарні умови життя, вважали зв’язок між брудом, антисанітарією і поширенням хвороб.
Тоді з’являються водогони, каналізації, знову після давньоримських часів. Просвітники працювали за загальну санітарію. А коли більше чистоти, то менше гризунів.
– Ви згадували, що на початку XIX століття була чума в Одесі. Це був останній відомий спалах, принаймні в Європі?
– Ні, в Європі останній був десь у 1890-х роках. І протягом ХІХ століття чума зазвичай приходила до Європи з Османської імперії, з Близького Сходу.
В результаті, карантинні заходи набули офіційного статусу, для владнання цих справ навіть скликали міжнародні конференції.
У першій половині ХІХ століття всі класичні карантини – це Чорне і Середземне моря, де витримували османські й північноафриканські кораблі від потрапляння до порту, доки не пройдеш карантин.
Саме у цих портах запровадили не карантин як термін, а ще й окремі для цього приміщення. Оскільки сидіти на кораблі 40 днів дуже важко, то облаштували спеціальні приміщення.
– Карантином стали називати будівлю?
– Так, почали називати будівлю, в якій перебували карантин. На конференціях узгоджували тривалість – термін 40 днів скоротили протягом ХІХ століття.
– Тоді карантин перебували під охороною чи покладалися на свідомість?
– Під охороною. В порту був спеціальний пірс у порту, який уходив у море – там знаходилася ця споруда. А по дорозі до порту стояв КПП і «карантинна стража», як у нас це називалося на Півдні України за часів Рішельє.
І він її запроваджував в окремих регіонах по Бугу, по Дністру, і запроваджував в Одесі повну ізоляцію, навіть заборону грошового обігу й комерційних угод.
– Якщо узагальнювати досвід чуми, яка стільки дошкуляла, то для людства наслідки були більш деструктивні, які очевидні, чи позитивні, які не такі очевидні?
– Тут амбівалентна ситуація. Гинуло багато людей і це було кожного разу величезна трагедія.
В Одесі за часів Рішельє померла кожна дев’ята людина
У тій же Одесі за часів Рішельє померла кожна дев’ята людина.
З іншого боку, це мобілізувало, це був великий стрес і щоразу люди намагалися робити якісь висновки: санітарія, водогони, каналізація, мити руки, більше чистоти. Це сприяло принаймні побутовому прогресу для уникнення таких спалахів.
А передбачити як змінюється світ після цього соціально дуже важко.
Ніхто не знав, які будуть наслідки «чорної смерті» XIV століття, що це змінить соціальну модель Європи. Так само з мене, як з історика, прогнозист поганий.
Щось зміниться: люди зміняться, деякі явища і тренди. Але поки що недостатньо ввідних.
– Але, як ми бачимо з історії чумних пошестей, є шанс змінити себе і довколишній світ на краще.
Читайте ще:
Пандемії в історії людства були поштовхом до позитивних змін – історик
Епідемії та армія: як 100 років тому тиф зламав хребет армії УНР і УГА