Повернути в сім’ю. Чому гальмується реформування дитячих інтернатів?

У 2017 році в Україні почалося масштабне реформування системи дитячих інтернатів, так звана деінституалізація. Уряд ухвалив Національну стратегію до 2026 року, яка передбачає три великі етапи перебігу реформи. На першому етапі відбулася оцінка інтернатних закладів, а також рівень та обсяг послуг, які вони надають. Нині проходить другий етап, розрахований аж на цілу чверть століття, і в якому запланований розвиток соціальних, медичних і освітніх послуг у громадах. І зараз, стверджують фахівці, реформа почала пробуксовувати. Чому так, з’ясовувало Радіо Свобода.

За даними міністерства соціальної політики, нині у інтернатних закладах перебувають 77 тисяч дітей, з них 34 тисячі неповнолітніх проживають там цілодобово, 3 000 мають діагноз інвалідність, а 14 000 мають особливі освітні потреби.

Чому діти потрапляють в інтернати?

За статистикою, лише 8% українських дітей, що живуть в інтернатах, є сиротами. Переважна більшість неповнолітніх мешканців інституалізованих установ мають або повні сім’ї, або одного з батьків. Основними причинами, через які діти опиняються в інтернатах є:

• складна соціально-економічна ситуація в родині, бідність. Часто батьки просто не мають відповідних статків, щоб забезпечити належний рівень життя своєї дитини;
• пияцтво батьків (обох, або одного з них);
• ризик того, що дитина може стати об’єктом домашнього насильства;
• відсутність соціальних послуг або обмежений доступ до них.
• брак інклюзивної освіти. Школи не можуть організувати навчання для дітей з особливими освітніми потребами;

Як пандемія вплинула на проживання дітей в інтернатах?

За словами заступника міністра соціальної політики Бориса Лебедцова, пандемія загострила низку проблем у сфері захисту прав дитини, зокрема, і у питанні трансформації інтернатних закладів. Минулого року під час карантину 42 тисячі дітей повернулися з інтернатів до своїх біологічних родин.

«Повернути дітей було не складно, проблема в тому, в яких умовах ці діти змушені жити. Адже батьки за час відсутності дітей втратили навички догляду і виховання. Частина цих дітей мали потреби в інклюзивних послугах на рівні територіальних громад.

Ми провели моніторинг 36 тисяч дітей, з’ясували, що 2,5 тисячі з цих дітей мають високий рівень бідності, 2 тисячі ризикують стати жертвами домашнього насильства. Батьки більше 1000 дітей зловживають алкоголем. 800 сімей мають проблеми з житлом.

Постановою уряду у червні 2020 року ми змінили порядок влаштування дітей до інтернатів, це дозволило на 19% скоротити кількість дітей, що потрапляють до таких установ. Нарешті місцева влада побачила кожну родину», – зауважив Борис Лебедцов.

Одна з основних задач, яка заявлена в реформі деінституалізації, і яка полягає у координації усіх державних інституцій, не спрацювала, зауважила представник Уповноваженого ВР з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпишина.

Річ у тім, коли діти повернулись до своїх родин, органи опіки та піклування, а також служби у справах дітей не були поінформовані про це. На думку Аксани Філіпишиної, відсутність комунікації і синхронної діяльності між ними порушують права дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

«Минулого року соціальні працівники відвідали майже 170 тисяч родин, які потрапили у скрутне становище. 840 дітей у батьків забрали, а 26 тисяч дітей у сім’ях захворіли на коронавірус. Це свідчить про те, що перебування дітей у таких родинах створює ризики їхньому життю і здоров’ю», – наголосила представниця офісу українського омбудсмена.

Чим небезпечне для дитини перебувати в закритих установах?

Між тим, як зауважують психологи і представники громадських правозахисних організацій, відокремлення дитини від батьків і проживання у казених установах негативно позначається на психологічному стані неповнолітнього, а також уповільнює його фізичний розвиток.

Якщо з якихось причин дитина не може жити разом зі своїми біологічними батьками, то існує низка альтернативних варіантів: дитячий будинок сімейного типу, прийомна родина, а також усиновлення.

Якщо дитина тривалий час живе в інтернаті, вона:

• має несформовану базову довіру до світу;
• не може повністю адаптуватися у дорослому житті;
• ризикує зазнати агресії і насильства з боку співробітників установи.

За словами голови правління «Української мережі за права дитини» Дар’ї Касьянової, діти, які «вийшли» з інтернатів, більш схильні до правопорушень, а також до алкоголізму і наркотиків.

Чому зволікають з реформою?

Проєкт розпорядження уряду, який передбачає виключення зі стратегії реформування спеціальних (для дітей з особливими потребами) та спеціалізованих (тобто санаторного типу) закладів фактично зводить нанівець реформування інтернатів, переконаний дитячий омбудсмен Микола Кулеба.

На своїй сторінці у фейсбуці він зауважує, що «фактично реформа звужується лише до будинків дитини (реформу яких відтерміновують до 2026 року), дитячих будинків-інтернатів системи соціального захисту (для дітей з важкими формами інвалідності) та дитячих будинків системи освіти».

Уповноважений з прав дитини наголошує, що деінституалізація стосується лише дітей, які живуть в закладах, і її завдання не передбачає знищення закладів спеціальної освіти.

Реформа покликана перетворити інтернати на навчальні заклади без цілодобового перебування у них дітей, як це існує за кордоном. За словами експертів, згідно з міжнародними стандартами (це закріплено також у Національній стратегії) необхідний індивідуальний підхід до кожної дитини, яка проживає в інтернаті, а це займає багато часу і зусиль.