Після президентських виборів та жорстокого придушення протесту понад пів сотні акторів та співробітників найстаршого театру Білорусі покинули Національний академічний театр імені Янки Купали.
Міністерство культури звільнило за висловлення громадянської позиції директора головного білоруськомовного театру країни Павла Латушка, а за ним заяви про звільнення написали актори разом із художнім керівником та режисером Миколою Пінігіним. Оскільки грати спектаклі нікому, в театрі скасували всі вистави до кінця листопада. 100-літній ювілей театр зустрів з зачиненими дверима.
Опальні артисти запустили інтернет-проєкт «Купалівський», у якого вже понад 145 тисяч підписників, а чиновники вигадали, як «оживити» головний театр країни – експериментують з непрофільними програмами.
Щоб сцена бунтівного театру не зяяла пусткою, на спорожнілі підмостки драматичного театру влада посилає за рознарядкою – артистів джазу, фольклорних танцюристів, хорові колективи.
Павло Латушко, який також є членом Президії Координаційної ради опозиції, закликав потенційні резервні команди припинити «демонструвати боягузтво псевдофілантропію». За його словами, тільки відмова від виступу у рідному домі купалівців дозволить колегам зберегти свою професійну репутацію та людське обличчя. Бо, першими, на його думку, на свою сцену мають повернутися самі «купалівці». В іншому випадку це – зрада культури та постраждалого народу Білорусі. Але не всі готові на акт професійної та громадської солідарності.
З 15 жовтня на сцені драматичного театру виступають танцюристи державного академічного хореографічного ансамблю «Харошкі». Культурна громада закликала художнього керівника Валентину Гаяву відмовитись від танців «на кістках», але свою позицію висловили лише музиканти оркестру.
Цей бойкот коштував посади диригенту Івану Єремейовичу, і номери виконуються під саундтрек – такого в майже 50-річній біографії ансамблю не було.
Спочатку планувалося 10 концертів до кінця місяця, але потім обмежилися половиною.
26 жовтня сюди прибуде Національний академічний концертний оркестр під керівництвом Михайла Фінберга. Адміністрація підтвердила, що остання з десяти вистав була запланована на 6 листопада.
Як і у випадку з «Харошкамі», квитки не продаються, запрошення будуть поширюватися в державних установах. А коли відіграє оркестр Фінберга, на його місце Міністерство культури Білорусі відправляє у «творчу поїздку» на сцену театру Купали Національний академічний народний хор Республіки Білорусь імені Геннадія Титовича.
«Так, Купалівський у нашому плані призначений на листопад. А як воно буде – важко сказати, особливо враховуючи другу хвилю коронавірусу. Зазначу, що в цьому випадку планування надходить від Міністерства культури, це нам подається як факт, адже ми маємо статус державної установи», – підтвердив художній керівник та головний диригент славетного хору Михась Дриневський Білоруській редакції Радіо Свобода.
Сам народний артист Білорусі вважає таке «творче відрядження» поганою ідеєю.
Це театр №1, наш національний скарб. Їх ніхто не може замінитиМихась Дриневський
«Я не знаю жодної людини, яка не хотіла б, щоб купалівці повернувся. Шкода, що так сталося – це театр №1, наш національний скарб. Їх ніхто не може замінити. У цьому сенсі претензії слід адресувати до міністерства – давно вже було потрібно їхати, розмовляти з людьми. Нехай люди повертаються і роблять свою роботу. І для мене особисто, і для інших ця акція незрозуміла – чи то розгін, чи ігнорування. Хоч як крути, вони не останні люди в мистецтві», – каже у розмові з Білоруською службою Радіо Свобода художній керівник Національного академічного народного хору Михась Дриневський.
Він не приховує, що з моральної точки зору йому зовсім не комфортно від цієї місії – це все одно, що приходити до будинку без дозволу власників.
«Краще приходити в гості із щирою посмішкою, ніж так», – каже художній керівник хору імені Титовича. – Ми всі люди і хочемо, щоб нас називали людьми. Але під вивіскою Міністерства культури повинен бути зовсім інший рівень культури, щоб зрозуміти ситуацію ... Мені щойно дали інтерв’ю з Фінбергом, щоб подивитися, так він, як то кажуть, «цвіте і пахне», він задоволений, не проблема. А все набагато складніше ... »
Міністерство культури згадав – став «штрейкбрекером»
Михась Дриневський вважає, що влада даремно «стала в позу», намагаючись покарати «свавільних театралів». З одного боку, створюється лише імітація діяльності, щоб будівля не стояла без діла, а з іншого боку, навіть глядачів мобілізують на вистави під примусом.
«На мою думку, даремно вчинили такий демарш. Нехай театр стоїть і чекає, як то кажуть, своїх дітей. Нинішнє рішення не збігається з моєю внутрішньою позицією, я не боюся сказати. Наші митці також солідарні з купалівцями, інакше не може бути», – переконаний він.
Чи не боїться він, що для своїх виступів на осиротілій купальській сцені його колектив буде в компанії «штрейкбрейхерів» разом з «Харошкамі» та оркестром Михайла Фінберга? Дриневський каже, що в цьому випадку йому легше, ніж його молодшим колегам: в очі йому навряд чи хтось скаже, та й «інтернетами» він не користується. Його ЗМІ виглядають «по-старому» – газети та телеканали.
«Кожен, можливо, має право робити власні висновки, так скажуть», – сподівається він, говорять про можливі звинувачення. – Ми державні люди, існуємо в певних межах. Ми не вирішуємо, хто і де виступає. Плюс відповідальність за людей, багато персоналу. Але людські почуття до колег були і залишаються. Повторюю: краще було б обійтися без такої акції. До того ж не буде публіки, для кого все? Принаймні це не додає єдності. Навпаки, це ще більше роз'єдрнує».
Михась Дриневський називає 2020 рік одним із найскладніших за майже півстоліття для хору імені Титовича. Лише через коронавірус тричі потрапляв на карантин. А тепер ось черговий тест – Купалівська сцена.
«Під час першої хвилі коронавірусу два місяці взагалі не працювали, – говорить він. – Тоді літо, ніяких виступів, не сезон. У вересні вони вперше поїхали на фестиваль фольклору в Лясковичі на Гомельщині. Це були вихідні. А в понеділок колега пішов на передопераційне обстеження і виявилося, що у нього вірус. І весь автобус – 65 людей – знову загнали в ізоляцію. Шість місяців просто викинули. Міністерство вважає, що ми зараз компенсуємо збитки. Зрозуміло, що і плану ми не зробимо і згоди в суспільстві не додамо».
Національний академічний народний хор був створений в 1952 році на базі пісенного колективу села Велике Підлісся Брестської області. Натхненником виступив Геннадій Титович – хоровий диригент, фольклорист, етнограф, народний артист СРСР, лауреат Державної премії БРСР.
З 1975 року колективом керує художній керівник та головний диригент Михась Дриневський, який починав у ньому хормейстером. Наступного року відзначить 80-річчя. Це народний артист Білорусі, лауреат Державної премії «За духовне відродження», професор, знавець народної музики та фольклору.
За успіхи в галузі хорового мистецтва та популяризацію білоруської національної культури в 1983 році колективу було присвоєно звання «академічний», у 1987 році йому було присвоєно ім’я Титовича, а в 2002 році статус «національного». Постановою Ради Міністрів Національний академічний народний хор отримав статус «державного закладу культури».
Оригінал публікації читайте на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
