«Боги війни» – так зазвичай називають артилеристів. Однак артилеристи з 117-ї окремої важкої механізованої бригади ЗСУ вважають, що це – про піхоту. Артилеристи працюють на Покровському напрямку, що вже понад пів року тримає першість з кількості російських атак.
Бійці допомагають зупиняти штурми агресора, ведуть контрбатарейну боротьбу та відпрацьовують інші важливі цілі для стримування противника на британській САУ AS-90. На позиціях підрозділу побувала знімальна група Донбас Реалії (Радіо Свобода).
На Покровському напрямку стрілянина не вщухає. Ще з ночі гармата в артилеристів досі тепла – не встигла охолонути після дуже інтенсивної стрільби. Працюють вони на британській САУ AS-90.
Те, що вчора привезли – все майже вистрілялиДенис, артилерист 117-ї ОВМБр ЗСУ
«Тільки годину назад чи півтори години назад заїхали. Те, що вчора привезли – все майже вистріляли», – каже Денис, артилерист 117-ї ОВМБр.
Артилеристи допомагали зупиняти російський штурм.
За годину, яка є до наступного виїзду, відпочити не вдається – ще треба підготувати та заправити машину. Поки бійці біля машини, РЕБ включений: навіть в укритті САУ заввишки два з половиною метри не в повній безпеці.
«Щойно заїхали, закрили, від машини відходимо – і раз, одразу «бах». Долі секунд, як ми пішли. Заїхали, бігом звернулися, ворота закрили і в укриття. Це нам пощастило. Бог береже», – переповідає Юрій недавній випадок.
Його побратим Дмитро додає, що потім одразу нові ворота сколотили і поміняли.
«Треба замінювати, бо якщо не замінити, повторно якась прилетить, залетить сюди і в «саушку» може влупити», – пояснює артилерист.
Цей текст –репортаж із щотижневої програми Донбас Реалії. Увесь випуск у відеоформаті ви можете переглянути тут:
Михайло зізнається – в його віці в артилерії вже важко.
«Руки відвалюються. Прям от так беруть і відділяються – отут, отут і отут. Але, слава Богу, приїжджаємо з бойових і нам дають відпочити, відпочиваємо», – каже військовий.
Він підтримує обмеження служби в армії до 55 років.
«Я вважаю, що це потрібно зробити. Тому що багато таких людей в моєму віці, що зранку таку жменю таблеток, а потім їдеш виконувати бойову задачу», – зазначає Михайло.
Наприкінці листопада минулого року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №12222 щодо зменшення граничного віку перебування на військовій службі та в запасі з 60 до 55 років.
Те, що підтримує бійця – братерство.
У нас колектив дуже дружній. Капітальний. Ліпшого не можна і придуматиМихайло, артилерист 117-ї ОВМБр ЗСУ
«У нас колектив дуже дружній. Капітальний. Ліпшого не можна і придумати. Ми вважаємо, що наш екіпаж найкращий. У нашій батареї. Я не знаю, чи дружина кожного знає більше про наші всі проблеми, як ми кожен про себе знаємо», – зазначає Михайло.
Артилеристи отримують вже наступну бойову задачу. Систему AS-90 бійці опанували без виїзду до Британії.
«Самоучки. У мене весь екіпаж – всі самоучки», – каже Денис.
Артилеристи відпрацьовують по цілях.
«Ми так – ми підсоба. Ми підсоба тих людей, які сидять на передній лінії. От там титани сидять. Я не знаю хто там навіть сидить. Це не люди. Тому що це винести нереально, коли у тебе летить усе. Ми там відчували КАБи, артилерію, «Гради» якісь, танк десь-колись обстрілював. Це все такі обстріли… Страшно було, звісно. Мене возили до психолога, було діло. Ну нічого. А я не знаю, як у піхоті. Піхота – це… Ну це боги війни», – розповідає артилерист Роман.
Роман і сам був піхотинцем – як і Денис, его односелець.
«Ми ж війну не обирали, правильно? Вона прийшла. Треба щось було робити. Свого часу ми сіли і подумали, що у нас є яйця, і пішли. [...] Як воюється, якщо в тебе є людина, яку ти давно знаєш? Це ж завжди плюс, правильно? Може десь і мотивація трохи більше. Бо були моменти і відчаю. [...] Ну нічого. Поки що все добре. Два роки ми вивозимо. Тисяч 5 уже кинули заліза (уразили одиниць техніки армії РФ – ред.). З 5 тисяч, я думаю, з половини, щось же ж і набили (ліквідували – ред.). І Запоріжжя, і тут, і Бахмут, так», – каже боєць.
Форум