Рух «Талібан» створив в Афганістані свій новий теократичний уряд через кілька тижнів після занепаду міжнародно визнаної влади країни 15 серпня і ледь більше ніж через тиждень після виходу міжнародних військ.
Лідер «Талібану» мулла Хайбатулла Ахундзада, консервативний богослов і колишній головний суддя, був названий верховним керівником. Він буде мати останнє вирішальне слово в усіх політичних, релігійних чи військових питаннях у країні за системою, що нагадує клерикальну владу, яка з 1979 року існує в сусідньому Ірані.
Мулла Мохаммад Хасан Ахунд, один із засновників руху на початку 1990-х років, який також був міністром закордонних справ і віцепрем’єр-міністром за часів режиму «Талібану» 1996–2001 років, нині призначений головою уряду нинішнього режиму і керуватиме його повсякденними справами.
Мулла Абдул-Гані Барадар, іще один співзасновник «Талібану», який раніше був одним із трьох заступників Ахундзади, тепер буде першим заступником Ахунда.
Маулаві Ханафі, один із чільних діячів «Талібану», який був членом делегації руху на мирних переговорах у Катарі, призначений другим заступником Ахунда.
Іще двоє дотеперішніх заступників теж отримали важливі посади. Мулла Мохаммад Якуб, син колишнього духовного провідника «Талібану», небіжчика мулли Мохаммада Омара, призначений міністром оборони. А Сіраджуддін Хаккані, ватажок мережі Хаккані, впливової фракції «Талібану», стане міністром внутрішніх справ.
Шер Мохаммад Аббас Станекзай, іще один чільний керівник «Талібану», який був одним із головних дипломатичних посланців руху, призначений заступником міністра закордонних справ.
Усі посади в уряді «Талібану» наразі мають статус виконувачів обов’язків.
Одним із перших завдань цього уряду буде спробувати відкрити дипломатичні й економічні канали, водночас шукаючи визнання іноземних урядів – а деякі з них уже дали знати, що будуть взаємодіяти з владою талібів, але без її визнання.
Мулла Хасан Ахунд
Ахунд – одна з найвищих постав руху «Талібан». Він був одним із його співзасновників на початку 1990-х років і віцепрем’єром в уряді режиму талібів 1996–2001 років. У ті часи він також побував міністром закордонних справ і губернатором провінції в тій владі.
Ахунд походить із Кандагару, який вважається місцем зародження «Талібану», і його вважали близьким соратником небіжчика мулли Омара, колишнього духовного провідника руху.
У перебігу бойових дій, які вів проти влади «Талібан», він був одним із чільних військових командувачів. Він також очолював керівну раду «Талібану», найвищий керівний орган руху, який базується в місті Кветті на південному заході сусіднього Пакистану.
Ахунд перебуває в укладеному Організацією Об’єднаних Націй переліку терористів із 2001 року – з часу, коли міжнародна коаліція під проводом США скинула владу «Талібану». За даними ООН, він народився десь у 1955–1958 роках, його названо одним із «найефективніших командувачів» «Талібану».
Ібрагім Багіс, незалежний афганський дослідник і аналітик, каже, що, коли врахувати старший вік і високий статус Ахунда, «невелике диво», що саме його призначили очолити новий уряд «Талібану».
Мулла Барадар
Абдул-Гані Барадар, ветеран серед керівників «Талібану», – одне з найвідоміших облич цього войовничого ісламістського руху.
53-річний Барадар був другим у «Талібані» чільником після мулли Омара і координував воєнні операції руху в Афганістані, поки його 2010 року не арештували в сусідньому Пакистані.
За повідомленнями, так сталося через те, що Барадар сприяв організації переговорів між урядом Афганістану і командуванням «Талібану» без схвалення Пакистану, який є головним зовнішнім спонсором фундаменталістського руху.
Він провів вісім років в ув’язненні в Пакистані, куди втекли багато лідерів «Талібану» після того, як міжнародна операція під проводом США скинула жорстокий режим цього руху.
2018 року його звільнили на прохання США після початку прямих переговорів між бойовиками і Вашингтоном, і він став головою політичного бюро «Талібану» в Катарі і головою делегації руху на цих переговорах. Саме він підписав у лютому 2020 року на урочистій церемонії в Досі угоду зі спеціальним представником США Залмаєм Халілзадом.
«Барадар – одна з вирішальних постатей у керівництві і дипломатії «Талібану», – каже Ґрем Сміт, автор, який пише про Афганістан, і консультант Міжнародної кризової групи, аналітичного центру з Брюсселю.
Але він каже, що було б помилкою зосереджуватися на якомусь одному лідерові талібів. «Керівництво «Талібану» значно більш колективне, ніж прямі ієрархії інших організацій згори донизу, – каже Сміт. – Лідери талібів широко консультуються між собою – і не тільки серед самого керівництва, а й із низкою рад, які існують у цій групі».
Барадар родом із південної провінції Урузган і належить до впливового об’єднання племен пуштунів, дуррані, до роду попальзай. Саме ці південні пуштуни становлять основу керівництва «Талібану». Його близькість до небіжчика мулли Омара й дала йому нинішнє ім’я, а власне бойовий позивний: Барадар пуштунською – брат.
Мулла Якуб
Мулла Якуб був практично невідомий до 2015 року, коли «Талібан» визнав смерть його батька мулли Омара – який помер за два роки до того в Пакистані.
Відтоді амбіційний Якуб став прориватися вгору лавами «Талібану». Після невдалої спроби стати наступником свого батька того року він почав поступово зміцнювати свою владу, спершу ставши заступником нового лідера, а потім і був призначений військовим керівником руху.
Якуб, якому, як вважають, іде третій десяток років, відповідав за воєнні операції в 13 південних і західних провінціях, хоча в нього й не було бойового досвіду. Якуб також закінчив кілька консервативних ісламських семінарій у Пакистані.
Експерти кажуть, що підвищити свій статус серед польових командирів і рядових бойовиків «Талібану» Якубові допоміг його престиж як старшого сина мулли Омара.
«Мулла Омар був харизматичним лідером, і його й далі глибоко поважають, як і його родину й навіть його близьких соратників, багато з яких протягом років були призначені на впливові позиції», – каже Обейд Алі, експерт із питань антиурядових рухів у Мережі аналітиків Афганістану, незалежному аналітичному центрі в Кабулі.
Сіраджуддін Хаккані
Сіраджуддін Хаккані – заступник лідера «Талібану» і військовий керівник, який відповідав за операції в 21 східній і північній провінціях. Він також є провідником мережі Хаккані, найвпливовішої і найбільш смертоносної фракції всередині «Талібану» – США визначають цю мережу як терористичну організацію.
Експерти кажуть, що ця мережа має близькі зв’язки з «Аль-Каїдою» і військовим апаратом Пакистану, який давно звинувачують у наданні «Талібанові» безпечного притулку і матеріальної підтримки.
Цю мережу, яка базується в регіонах проживання пуштунських племен на північному заході Пакистану, звинувачують в одних із найбільш смертоносних нападів на цивільне населення, на представників афганських силових структур і іноземних військ. Вона особливо сумнозвісна через використання смертників із вибухівкою для здійснення складних за організацією нападів у містах.
У США за Хаккані призначена винагорода в 10 мільйонів доларів. Він – син небіжчика Джалалуддіна Хаккані, який був одним із визначальних командирів опору радянським військам у перебігу радянсько-афганської війни 1980-х років.
Шер Мохаммад Аббас Станекзай
Станекзай був заступником Барадара в політичному бюро «Талібану» в Катарі.
У 1980-х роках Станекзай вчився в престижних військових училищах в Індії й успішно закінчив їх, перш ніж приєднатися до моджагедів – підтримуваних США ісламістських повстанців, які боролися проти радянських військ у перебігу їхньої десятирічної окупації Афганістану.
Коли 1996 року рух «Талібан» після руйнівної чотирирічної громадянської війни захопив більшу частину Афганістану, Станекзай був призначений заступником міністра закордонних справ в уряді талібів. Він вільно говорить англійською.
Станекзай є важливим лідером у політичному крилі «Талібану» і не раз був одним із чільних посланців руху для контактів із іноземними дипломатами й засобами інформації.
