(Рубрика «Точка зору»)
Парламент Грузії 14-го травня у третьому, остаточному читанні затвердив закон «Про прозорість іноземного впливу», який називають також законом про «іноагентів». Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі наклала вето на закон. Проте правляча партія «Грузинська мрія» має достатньо голосів у парламенті, щоб подолати президентське вето. Єврокомісія закликала грузинську владу відмовитися від ухвалення закону, заявивши, що документ підриває громадянське суспільство і загрожує свободі ЗМІ, і що це «негативно вплине на європейські перспективи Грузії».
Офіційний Брюссель все ще сподівається, що суперечливий закон про «іноземних агентів», який уже фактично ухвалений, все ж буде якось відкликаний або достатньо пом'якшений. Правозахисні групи піддали цей закон жорсткій критиці, бо він створює основу для придушення громадянського суспільства та вільних ЗМІ.
До яких кроків може вдатися ЄС?
Як ЄС може відреагувати на грузинський закон про «іноземних агентів»?
Єврокомісії буде доручено підготувати документ і є приблизно чотири основні пункти, які можуть бути зроблені:
- скоротити гроші ЄС для країни;
- накласти санкції на високопоставлених грузинських політиків;
- зупинити процес вступу країни до ЄС;
- призупинити лібералізацію візового режиму.
Можливо, найочевидніший варіант, який зараз розглядає Конгрес США – заморозити активи й заборонити видачу віз провідним грузинським політикам. Потенційна складність полягає в тому, що тут потрібна одностайність серед країн-членів ЄС, чого буде важко досягти.
Виділення коштів з бюджету ЄС це те, що Європейська комісія може зробити без зеленого світла від країн-членів, але і тут є перешкода. Грузія отримує близько 85 мільйонів євро на рік у вигляді грантів, частина з яких йде безпосередньо державі, а частина – організаціям всередині країни.
Значна частина цих грошей йде на підтримку громадянського суспільства в країні – те, що Брюссель хоче захистити зараз більше, ніж будь-коли.
Шлях Грузії до ЄС
Нині Грузія має офіційний статус кандидата і наступним кроком є початок переговорів про вступ. Однак багато в чому це питання є спірним, оскільки найближчим часом не очікується жодних рішень про розширення. У жовтні має бути оприлюднена велика доповідь Європейської комісії з цього питання, а потім, на основі цієї доповіді, країни-члени ЄС ухвалять рішення в грудні.
Ускладнення полягає в тому, що, швидше за все, наприкінці червня ЄС буде прагнути формально розпочати переговори про вступ з Молдовою та Україною, а також просувати процеси інтеграції Сербії та Чорногорії до Євросоюзу.
Вже зараз існує багато хитромудрої політичної хореографії в спробах догодити різним таборам країн-членів ЄС, які виступають за кандидатів на вступ до ЄС на Західних Балканах і в Східній Європі. Мало хто з чиновників ЄС, з якими я спілкувався, хотів би ще більше ускладнити ситуацію, додавши до неї Грузію.
Деякі члени Європарламенту закликали скасувати статус Грузії як кандидата на вступ до ЄС, але такого ще ніколи не було в історії ЄС.
Найбільш вірогідним сценарієм є збереження статус-кво: Грузія залишиться кандидатом на вступ до ЄС, але переговори про вступ не розпочнуться найближчим часом. Питання для політиків полягає в тому – чи вважатиме грузинський уряд це відступом назад.
Переговори тривають роками навіть з найкращими кандидатами, а правляча партія «Грузинська мрія» завжди може вказати на той факт, що саме вона забезпечила Грузії статус кандидата у 2023 році.
Друзі та недруги Грузії в ЄС
Варто пам'ятати, що грузинський уряд має друзів у вищих ешелонах влади країн-членів ЄС: Угорщина, Словаччина та Олівер Варгелі – угорський комісар з питань розширення і союзник прем'єр-міністра Віктора Орбана, підтримують прагнення Грузії приєднатися до ЄС.
Як ілюстрація їхнього впливу, ЄС знадобилася 21 година, щоб випустити заяву із засудженням голосування 14 травня за ухвалення законопроєкту в грузинському парламенті. Угорщина та Словаччина заблокували кілька законопроєктів до того, як заява була підписана від імені 27 країн-членів ЄС.
Дипломатичні джерела в Брюсселі з різних країн-членів ЄС повідомили, що Угорщина вважає, що ЄС не повинен втручатися у внутрішні справи Грузії. Новий популістський уряд Словаччини також обмірковує закон про «іноземних агентів», який може бути використаний для переслідування громадянського суспільства.
Коли держави-члени не змогли дійти згоди щодо формулювання, глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель виступив із заявою замість них. Але ця заява була затримана Варгелі, який, зрештою, відкликав своє ім'я з неї, як повідомляється, заперечуючи проти тексту, що пов'язує ухвалення закону про «іноземних агентів» з процесом вступу Грузії до Євросоюзу. Буде цікаво подивитися, наскільки Варгелі буде прихильником Грузії в майбутньому.
Скасування безвізу для Грузії
Один із шляхів – призупинити візову лібералізацію. Це надійний варіант, оскільки він не вимагає одностайності. Для його ухвалення достатньо лише кваліфікованої більшості голосів – 55 % країн-членів, як правило, 15 із 27, що становить 65 % від загальної кількості населення ЄС.
Однак це може бути суперечливим кроком, оскільки безвізовий режим, який набув чинності у 2017 році, є чи не найпопулярнішим кроком ЄС серед грузинів. І багато дипломатів з країн ЄС вважають, що було б несправедливо ставити під удар все населення Грузії таким чином.
Для запуску механізму призупинення дії безвізу достатньо, щоб одна з країн-членів ЄС повідомила Європейську комісію про наявність проблем з конкретною третьою країною, яка користується безвізовим режимом з ЄС. Після цього Комісія повинна видати звіт з цього питання.
Якщо Комісія стає на бік скаржника, країни-члени ЄС можуть тимчасово призупинити безвізовий режим на обмежений період часу, а потім, якщо проблеми залишаються, знову повністю призупинити його.
ЄС призупиняв безвіз лише одного разу. Це було у випадку з Вануату, острівною країною в південній частині Тихого океану. У березні 2022 року безвізовий режим було тимчасово призупинено через використання країною схем надання громадянства інвесторам, відомих як «золоті паспорти». Оскільки Вануату не зробила нічого, щоб усунути занепокоєння Брюсселя, у листопаді того ж року було прийнято рішення про повне призупинення безвізового режиму.
Посадовці ЄС, з якими я спілкувався, схоже, сходяться на думці, що призупинення дії віз слід розглядати лише тоді, коли існують чіткі «внутрішні проблеми», скажімо, коли громадяни третіх країн користуються візовою лібералізацією, щоб отримати притулок в ЄС, або коли є надто багато перевищень 180-денного ліміту перебування в ЄС.
Але існують також так звані критерії демократії й інші дипломати, з якими я спілкувався, вважають, що прийняття закону про «іноземних агентів» було б чітким аргументом на користь посилення візових вимог.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум