25 грудня, християни, які в літургійному житті живуть за григоріанським та новоюліанським календарями, святкували Різдво Христове. Три роки тому, в грудні 2017-го, Верховна Рада України VIII скликання зробила цей день офіційним державним вихідним. Проте більшість церков в Україні й надалі послуговуються юліанським календарем. Перехід на новий стиль – складна процедура, яка потребує цілої низки рішень, узгоджень, а головне потужної просвітницької кампанії.
Довідка: Наразі за григоріанським календарем живуть Римо-Католицька церква та протестантські деномінації по всьому світу. Новоюліанським календарем послуговуються Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Елладська, Кіпрська та Албанська православні церкви. А також частина Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у діаспорі, зокрема Лісабонський екзархат та парафія у Страсбурзі. Серед релігійних організацій в Україні, наразі григоріанським календарем послуговуються Римо-католицька церква, Угорська реформатська церква, Німецька євангелічно-лютеранська та Українська лютеранська церкви. |
Церковна децентралізація
Очільники ПЦУ та УГКЦ справедливо зазначають, що перехід на сучасний календар – це вкрай важкий процес. Митрополит Епіфаній в інтерв’ю Радіо Свобода наводить приклади інших помісних церков – Румунської та Елладської, які перейшли на новоюліанський календар, але натомість отримали розколи всередині церкви. З’явилися так звані «старостильні церкви». Частина єрархії, духовенства та вірних не прийняла нововведень і відділилась від офіційної церкви. Пройшло вже ціле століття, а ті розділення й досі існують, і перспектив їхнього подолання наразі не видно.
І справді, в умовах релігійної конкуренції з боку Московського патріархату в Україні, очільник якого митрополит Онуфрій є представником фундаменталістського світогляду, різкі кроки у бік реформ, у тому числі і календарної, вкрай небезпечні.
Звичайно, в середовищі ПЦУ і УГКЦ є як прихильники нового стилю, так і принципові сповідники старого календаря. Питання в тому, як церкві примирити обидва табори, і як уникнути нового розколу?
Варто зробити так, аби кожна конкретна громада сама могла обирати собі дату Різдва – за новим або за старим стилем
Мені видається виправданим у цьому питанні застосувати приклад держави і провести церковну децентралізацію – передати частину повноважень на місця. Щоби кожна конкретна громада могла сама для себе вирішити, як їм святкувати та за яким календарем жити.
Річ у тім, що, скоріш за все, ідея нового календаря популярніша на Заході України, у той час, як на Сході та Півдні більше відстоюватимуть старий стиль. Аби вкотре не протиставляти Схід і Захід, зайвий раз не вносити поляризацію у суспільство і не ділити його ще й за календарем, варто зробити так, аби кожна конкретна громада сама могла обирати собі дату Різдва – або за новим, або за старим стилем.
За 5-10 років до 90% парафій можуть перейти на новоюліанський чи то григоріанський календар
У такому разі не буде ображених чи невдоволених, бо кожна парафія святкуватиме так, як вона вважатиме за потрібне. Видається, що за такої ситуації більшість на початках все одно залишиться на юліанському календарі, в силу звички, інертності та «традицій».
Проте з’явиться активна меншість, яка зможе реалізувати власні прагнення. Більше того, ця меншість буде демонструвати, що перехід на новий стиль – це не так страшно і з часом це буде сприйматися іншими, як буденність, як звичайна практика. Своїм прикладом меншість буде спонукати більшість до змін, до переходу на новий календар і за 5-10 років, за умови активної просвітницької кампанії, до 90% парафій можуть перейти на новоюліанський чи то григоріанський календар.
Комунікаційна стратегія
Супротивники казали: «не на часі», потрібно спершу підготувати людей, провести просвітницьку кампанію. Але з року в рік це звучить не як план дій, а як відмовка
Протягом останніх трьох років, відтоді, як 25 грудня стало вихідним днем, наприкінці року порушується питання переходу на новий календар.
На численних телевізійних ефірах, супротивники переходу казали мені, що «не на часі», мовляв, потрібно спершу підготувати людей, провести просвітницьку кампанію. Але з року в рік це звучить не як план дій, а радше як відмовка. Оскільки після цього протягом року ніхто не проводить ніяких інформаційних кампаній, ні церкви, ні священники, ні релігійні медіа.
Без просвітництва, без донесення інформації, чому треба перейти, чому юліанський календар недосконалий і пояснення, що наступного століття Різдво за ним припадатиме вже на 8 січня, успіхів у цій кампанії не досягти.
Мова не тільки про Різдво, а про весь комплекс свят. Миколая перенесеться на 6 грудня, Покрови на 1 жовтня, а відзначення Хрещення України-Русі на 15 липня
Потрібно говорити чесно і відверто, що мова не тільки про Різдво, а про весь комплекс свят. Миколая перенесеться на 6 грудня, Покрови на 1 жовтня, а відзначення Хрещення України-Русі на 15 липня.
Без пояснень, інфографік, відео-роликів та доступних експлейнерів віряни легко заплутаються. До прикладу, минулого року у Волинській єпархії ПЦУ вирішили святкувати Різдво за новим стилем. Проте комунікація з вірянами була не достатньо пропрацьована і люди заплутались. Річ у тім, що за новим календарем Водохреща припадає на 6 січня. І от частина вірян у цей день прийшла на передріздвяну літургію, а частина йшла до храму вже з пляшками на освячення води.
Перші паростки
24 грудня стало відомо, що одна з парафій на Буковині вирішила перейти на новий стиль, а журналісти написали, що віряни надихнулися словами глави УГКЦ владики Святослава (Шевчука) про те, що ініціатива зміни календаря повинна йти знизу – від мирян. Інформація набула розголосу, а у патріаршій курії УГКЦ спростували це. Мовляв, це літургія для однієї сім’ї, яка виїздить за кордон і не матиме змоги відсвяткувати Різдво 7 січня. Ця подія важлива у двох аспектах.
По-перше, віряни, у цьому випадку сім’я, що виїздила, почули заклик владики Святослава і подала приклад ухвалення рішення. Тобто фактично це та церковна децентралізація, яку я пропоную втілювати церквам.
Перехід на новий календар є давно назрілим та навіть перезрілим питанням. Цього вимагає здоровий глузд та сучасні реалії
По-друге, питання українців за кордоном ставить перед церквами велику пасторальну проблему. Наші заробітчани мають на 25 грудня канікули і можуть приїхати на Різдво додому, святкувати з родиною, але в Україні ще не святкують. Натомість, коли в Україні святкують, то в Європі вже всі виходять на роботу і заробітчанам треба їхати за кордон. Зміна календаря допомогла б уникнути цієї проблеми, цього пасторального виклику і полегшити життя тим, хто і так вимушений працювати вдалечінь від родини.
Без сумніву, що перехід на новий календар є давно назрілим та навіть перезрілим питанням. Цього вимагає здоровий глузд та сучасні реалії. Адже вже за 80 років Різдво за юліанським календарем буде вже 8 січня. Багатьом вірянам буде важко уявити це і зрозуміти, чому так сталося. Впевнений, що в такій ситуації знайдуться й ті, хто не сприйматиме очевидних речей і надалі наполягатиме на святкуванні 7 січня, навіть коли календар показуватиме 8 січня. Не виключено, що це може спричинити новий розкол. Отже не варто легковажити та відкладати календарну реформу «на завтра».
Дмитро Горєвой – релігієзнавець
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
