Президент України Володимир Зеленський та спікер Верховної Ради Дмитро Разумков внесли на розгляд парламенту два законопроєкти. Обидва документи мають на меті вирішити кризову ситуацію з антикорупційним законодавством, спричинену резонансним рішенням Конституційного суду від 27 жовтня. При цьому кожен із них пропонує різне бачення того, як із цієї кризи виходити.
Народні депутати уже встигли розділитись у думках з приводу запропонованих законопроєктів: позиції щодо них різняться не лише поміж фракцій, але і всередині самої монобільшості.
Скасування кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації, закриття декларацій чиновників від журналістів та громадськості і суттєве скорочення повноважень НАЗК, передбачені рішенням Конституційного суду від 27 жовтня, стали загрозою не лише для функціонування української антикорупційної системи загалом та для подальшої міжнародної співпраці України з міжнародними партнерами, але і ознаменували початок так званої конституційної кризи, з якої влада в екстреному режимі змушена була шукати вихід.
29 жовтня на засіданні РНБО президент Володимир Зеленський доручив невідкладно зареєструвати у Верховній Раді законопроєкт, у якому б передбачалось відновлення доброчесності судочинства у Конституційному суді, що було одразу ж і зроблено.
Проєкт закону від президента містить лише дві статті: «Неправосудність рішення, прийнятого у власних інтересах» та «Відновлення конституційного судочинства в інтересах громадян України». Зокрема, пропонується:
- визнати рішення Конституційного суду від 27 жовтня 2020 року «нікчемним (таким, що не створює правових наслідків) як таке, що прийнято суддями Конституційного суду України в умовах реального конфлікту інтересів»
- ініціювати повернення редакцій закону «Про запобігання корупції» і Кримінального кодексу, що діяли до рішення Конституційного суду
- припинити повноваження складу Конституційного суду, який діяв на момент прийняття скандального рішення.
- розпочати процедуру відбору нових суддів до КСУ, відповідно до «порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».
Однак через кілька днів по тому – 2 листопада – стало відомо про те, що спікер Верховної Ради Дмитро Разумков разом із низкою інших парламентарів подав альтернативний законопроєкт, який так само, як і президентський, мав би вирішити спричинену резонансним рішенням Конституційного суду кризу, однак у зовсім інший спосіб.
Цим документом, зокрема, пропонується:
- повернути НАЗК низку (визнаних наразі неконституційними) прав;
- доручити уряду розробку законопроєкту про створення системи запобігання корупції щодо суддів, а також механізму притягнення їх до відповідальності.
Уже увечері того ж дня у КВЦ «Парковий» відбулося засідання фракції «Слуга народу» за участі як президента Зеленського, так і спікера Разумкова. Кожен із них наводив аргументи на користь свого законопроєкту, однак досягнути якогось спільного рішення перед початком пленарного тижня монобільшості того вечора так і не вдалося.
«Я не прихильник того, щоби якось дискредитувати конституційну інституцію. Все ж таки це – суд. І засуджувати рішення, визнавати його «нікчемним» чи по-іншому ставитись до судової інституції – це підривати конституційний лад. Ми не можемо розуміти, чим завтра це може обернутися для всієї правової системи держави. Тому я б це робив дуже і дуже обережно», – так на законопроєкт президента Зеленського відреагував представник «Слуги народу» Олександр Бакумов.
За його словами, він як юрист, що спеціалізується саме на конституційному праві, «не хоче зраджувати принципи, яким вчили його вчителі» і яким він сам тепер навчає своїх студентів, а тому президентську ініціативу він навряд чи підтримає у залі.
«Але якщо ми його (законопроєкт) видозмінимо, якщо підемо від цих критичних зауважень, які зроблені в законопроєкті (і на які ми як парламент не маємо права), я готовий буду такий законопроєкт підтримати», – наголосив Бакумов.
На запитання Радіо Свобода про те, чи не боїться він можливих наслідків від незгоди з теперішньою президентською ініціативою з боку як самого Зеленського, так і з боку ОП чи керівництва фракції, депутат сказав, що не думає, що вони будуть.
Колега Бакумова по фракції Євгеній Шевченко підтримувати законопроєкт Зеленського також не збирається.
«Я не бачив жодного юриста, який би погодився голосувати за цей законопроєкт», – розповів він у коментарі Радіо Свобода.
А от «слуга народу» Богдан Яременко, який хоч і проти того, аби «дії Конституційного суду, які важко вкладаються в норми закону і права, виправляти іншими діями, які так само важко вкладаються в норми Конституції і права», однак не виключає можливості «політичного рішення» у ситуації, що склалася.
«Але це політичне рішення, мені здається, має бути трішки інакше оформлене. Якщо ми вже хочемо вчинити з точки зору політичної доцільності, а не з точки зору верховенства права, то на це має бути воля переважної більшості фракцій і народних депутатів, аби це максимально точно відображало позицію українського народу. Мені здається, великою небезпекою є намагатись оформити це лише голосами саме «Слуги народу», – наголошує Яременко.
Вагається в тому, який саме законопроєкт підтримати, і «слуга народу» Артем Дмитрук.
«Насамперед, як народний депутат-мажоритарник я запитав у людей, які за мене голосували (який законопроєкт підтримати – ред.), а далі вже буду вирішувати (консультуватимусь з юристами, з якимись авторитетними людьми)», – говорить він.
Натомість колега Дмитрука по фракції Олексій Устенко готовий голосувати так, як скаже Володимир Зеленський.
«Якщо буде воля президента, то, безумовно, ми підтримаємо президента», – каже депутат.
Підтримуватиме ініціативу Зеленського і «слуга народу» Владлен Неклюдов.
«Президент – гарант Конституції, гарант прав громадян. Він, я думаю, що реагує на порушення (я би навіть сказав, що це – особливо цинічні порушення з боку Конституційного суду, які спрямовані на дестабілізацію ситуації в цілому в країні, на те, щоб згорнути той напрям, який в Конституції вже закріплений (на ЄС і НАТО). Я вважаю, що тут потрібно реагувати і вживати всіх заходів, які пропонує президент», – зазначив у коментарі Радіо Свобода Неклюдов.
При цьому застороги голови Венеційської комісії, висловлені щодо законопроєкту Володимира Зеленського, у декого з тих, хто не проти віддати голос за цей документ, все ж таки викликають занепокоєння.
«Безумовно, ми не повинні залишати їх без уваги. Це має значення для нас, виходячи з того, що це хоч і не є висновок Венеційської комісії, а лише позиція її керівника, все ж таки потрібно брати до уваги позицію досить впливової людини щодо цього питання», – вважає «слуга народу» Сергій Іонушас.
Вже наступного дня – 3 листопада – у Раді розпочався пленарний тиждень. Однак, попри очікування багатьох, ні законопроєкт Володимира Зеленського, ні законопроєкт Дмитра Разумкова на голосування цього дня не був винесений.
При цьому виявилось, що, як у «Слузі народу», так і в інших фракціях для вирішення конституційної кризи вже підготували низку інших – альтернативних законодавчих ініціатив.
«Інший варіант – це збільшення кворуму Конституційного суду до 17 людей. Цей законопроєкт вже на підписі у депутатів. Я – його автор разом з паном Юрчишиним із «Голосу» та колегами з інших фракцій», – розповів Радіо Свобода перший заступних голови фракції монобільшості та голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко.
«Що це дає? По-перше, це висуває вимогу до Верховної Ради терміново заповнити свої дві квоти у Конституційному суді. По-друге, це призводить до консолідованого ухвалення цим судом рішень: тобто рішення прийматимуться лише ті, в яких майже всі судді (17 із 18) будуть переконані в конституційності рішення», – пояснив у коментарі Радіо Свобода співавтор цієї ініціативи, член фракції «Голос» Ярослав Юрчишин.
Альтернативний варіант вирішення конституційної кризи має намір запропонувати і «слуга народу» Олександр Качура. Каже, що вже навіть встиг обговорити це з президентом Зеленським.
Тим часом у «Батьківщині» зареєстрували одразу три законопроєкти, завдяки яким хочуть «поставити все на місця», а саме: повністю зберегти е-декларування і кримінальну відповідальність за всі порушення та водночас вивести Конституційний суд з-під залежності уряду.
«Наші законопроєкти були готові підтримати всі фракції, окрім «Слуги народу». Але після того, як голова Верховної Ради, пан Разумков, вніс консолідуючий законопроєкт, я думаю, що більшість фракцій збереться навколо його ухвалення. Я думаю, що наша команда його теж підтримає, тому що нам потрібно зупинити терор проти Конституційного суду, і для цього потрібно єднатися всім фракціям парламенту», – наголосила у коментарі Радіо Свобода голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко.
А от зареєстрований представником «Європейської солідарності» Олексієм Гончаренком законопроєкт має на меті «потролити» президента Зеленського.
«Якщо він хоче визнавати «нікчемним рішення» Конституційного суду, то давайте розпочнемо з рішення Конституційного суду про розпуск Верховної Ради 8-го скликання, коли, як на мене, сумнівним способом вона була розпущена, але Конституційний суд це підтримав і там у Зеленського ніяких питань не було. І я вніс альтернативний законопроєкт, він зареєстрований і передбачає визнання «нікчемним» рішення Конституційного суду про законність розпуску Верховної Ради і, як наслідок, проведення перевиборів до Верховної Ради», – розповів у коментарі Радіо Свобода депутат Гончаренко.
Чи встигне Верховна Рада розглянути бодай два основні законопроєкти щодо вирішення конституційної кризи (ініційовані президентом Зеленським та спікером Дмитром Разумковим) наразі спрогнозувати важко.
За попередніми прогнозами, взятися за їхній розгляд парламент може у п'ятницю 6 листопада, однак все ще може змінитися.
Наразі ж на законопроєкт Володимира Зеленського вже різко відреагували як в Україні, так і за кордоном. Відреагували так:
- У Конституційному суді заявили, що законопроєкт має ознаки конституційного перевороту;
- У Радіо Європи назвали можливе припинення повноважень суддів КСУ, яке він передбачає, грубим порушенням Конституції та фундаментального принципу поділу влади.
Тим часом президент Зеленський запросив голову Венеційської комісії Джанні Букіккіо до роботи над широкою судовою реформою в Україні.
