Болгарського письменника, який написав повість про російську анексію Криму, піддали остракізму в його країні і звинуватили в «русофобії». Він змушений був вийти зі Спілки письменників Болгарії і з болгарського ПЕН-Центру. З письменником Светославом Нахумом солідаризувались його українські колеги, які вважають, що Болгарія страждає на сильні проросійські настрої і перебуває під впливом російської пропаганди.
Книга Светослава Нахума «Втеча з Криму» вийшла українською мовою цього року. Її перше оповідання – про Крим.
Якщо коротко передати сюжетну лінію – дві подруги живуть у Криму і болісно переживають анексію Криму Росією в 2014 році, виходять на акції протесту. Через це у них виникають проблеми з проросійською «Самообороною», їх принижують і над ними знущаються проросійські активісти. У намаганні втекти з Криму вони стикаються із проблемами.
Одна з подруг – Маша – хоче втекти на материкову Україну, але їй це не вдається. Інша – Тетяна – прагне вирватись у Болгарію і наймає старого цигаркового контрабандиста, але людяного чоловіка, який планує вивезти її моторним човном Чорним морем до Болгарії, де в неї є родичка. З великими пригодами, наперекір блокаді півострова з моря кораблями Чорноморського флоту, це таки вдається зробити, і чоловік не бере з неї гроші, бо й самому йому не до вподоби «російська весна» в Криму…
Хтось із болгар вперше наважився говорити про Україну так, як воно є, а не так, як говорять наші північно-східні сусідиМикола Мартинюк
Оповідання гостросюжетне, пересипане різкими поворотами і драмами. В Україні писали про плани навіть зняти фільм за цим оповіданням.
«Нам було цікаво, що хтось із болгар вперше наважився говорити про Україну так, як воно є, а не так, як говорять наші північно-східні сусіди. Через те і взялися видати книжку», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода видавець книги українською мовою Микола Мартинюк із Луцька.
Цькування письменника
Після появи книги болгарською мовою навесні минулого року в письменника Светослава Нахума в Болгарії почались непереливки.
Його стали цькувати колеги, посипались звинувачення в «русофобії». Він змушений був вийти зі Спілки письменників Болгарії та припинив членство в болгарському ПЕН-Центрі, одним із керівників якого він був. Письменник каже, що зіграв на випередження, адже його й так збиралися викинути з лав обох організацій.
Справу погіршували і його чисельні інтерв’ю, в яких він підгримував Україну, критикував анексію Криму, війну на Донбасі, виступав проти політики Кремля. Нахум також робив численні заяви з вимогою звільнення українських політв’язнів, зокрема, коли Олег Сенцов та Станіслав Асєєв перебували в неволі – один за ґратами в Росії, інший – у полоні російських гібридних сил на Донбасі.
У п’яту річницю анексії Криму в березні 2019 року в Софії відбулась презентація болгарського видання «Втечі з Криму». На презентації виступив посол України в Болгарії Віталій Москаленко і сказав, що описане в книзі – повна правда про Крим і анексію.
Але тут же Нахума почали звинувачувати його колеги, що Україна ледь не гроші йому платить, а також був відкритий лист, підписаний деякими болгарськими письменниками, щоб Київ відкликав свого посла з Софії...
«Мене переслідують і засуджують як письменника мої колеги в Болгарії, які є русифіковані. Вони прокремлівські письменники. Вони є путіністами. Вони надрукували низку статей проти мене та моєї книги і хотіли викинути мене з болгарських письменницьких організацій», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Светослав Нахум.
Мене переслідують мої колеги в Болгарії, які є русифіковані. Вони прокремлівські письменники. Вони є путіністамиСветослав Нахум
Він захищає свою книгу як продукт свободи творчості. Раніше він казав, що книга написана на основі доль низки кримських українців – реальних історій, які втікали від російської анексії Криму через Болгарію, хтось залишився, хтось подався на Захід.
«Це теми, які мене найбільше цікавлять – доля звичайних людей на тлі великих політичних та історичних процесів. Але я не очікував такої реакції з боку офіційних літературних кіл. Я думав, що ми в Болгарії будемо співпереживати трагедії українців із Криму», – каже Нахум.
«Втеча з Криму» є книжкою проти диктаторського режиму в Москві, путінського режиму. Вона показує жахливі обставини і трагедію багатьох пересічних українців у Криму після російської окупації та незаконної анексії української території. Це єдина книга болгарською мовою, яка розповідає про трагедії, якими супроводжувалась російська окупацію Криму», – каже письменник в інтерв’ю.
Коли почалось цькування Светослава Нахума, Спілка письменників Болгарії на чолі з Бояном Ангеловим опублікувала декларацію, в якій говорилось, що за свою історію Спілка «ніколи не виступала проти Росії, а ще менше дозволяла собі агітувати на користь тієї чи іншої політичної ідеї, яка б торкалась відносин між нею та іншими державами».
Деякі колеги-письменники почали звинувачувати Нахума навіть у зловживанні словом «гібридна» в стосунку до війни, яку веде Росія проти України. Про це, скажімо, писав на офіційному сайті Спілки письменників Болгарії Александр Гочев.
Нахум каже, що деякі його колеги погрожували йому – прямо чи непрямо.
«Це так звана «дружня порада». Один із членів Спілки письменників Болгарії… сказав мені особисто: «Краще бережись. Ти вдаєшся до провокацій. Вони організовують щось, щоб ти програв», і той колега додав, що отруйна речовина «Новачок» може бути вжита не лише проти російських опонентів Кремля, а й проти болгарського письменника...
Стара «остальгія»
Анна Багряна, письменниця та перекладачка, яка живе в Болгарії, яка, власне, і переклала «Втечу з Криму» українською, в інтерв’ю висловила здивування, що таке цькування письменника за книгу про Крим відбувається в країні, яка інтегрована із Заходом, який у свою чергу засудив анексію українського півострова Москвою і запровадив санкції проти Росії.
«Я вважаю, що це ненормально для європейської країни, яка є членом НАТО і Євросоюзу. Ми всі були здивовані, що була така реакція на книгу Нахума. Це реакція не державна, а Спілки письменників, але вона, можливо, відображає думки і світогляд більшості болгар. І це прикро, що є такі сильні русофільські настрої», – каже Багряна Радіо Свобода.
«Відверто в Болгарії про Крим не висловлюються. Намагаються взагалі не говорити про це, коли запитуєш: як ви вважаєте, чий Крим? В більшості випадків говорять, що це у вас конфлікт і ми не втручаємось», – додає перекладачка.
До речі, книга вже видана в кількох країнах, в тому числі Центральної та Східної Європи, але проблеми з виданням були в автора саме в Болгарії, оскільки видавництва відмовлялись її друкувати.
За словами Багряної, яка живе і працює в Болгарії, в Спілці письменників тієї країни переважно старші письменники і майже немає молоді.
«І в них з радянських часів є, можливо, якась ностальгія і якесь підлабузницьке ставлення до «старшого брата». Плюс російська пропаганда увесь час переконує їх, що Росія звільняла болгар від турків. Часом це дуже перебільшується. Плюс старші письменники мріють бути виданими в Москві і мріють бути туди запрошеними», – пояснює Анна Багряна.
Про поширені в Болгарії настрої – і зокрема настрої в болгарському ПЕН-Центрі на чолі з почесним головою Бойко Ламбовські – говорить в інтерв’ю Радіо Свобода і український письменник, президент українського ПЕН-Центру Андрій Курков.
Є ще країни, які складають остальгію, і для них все, що каже Росія, апріорі є істиноюАндрій Курков
«У нас є проблеми з болгарським ПЕНом, бо не лише Спілка письменників Болгарії, але і ПЕН є проросійським, та й сам уряд Болгарії полюбляє Путіна, – каже Курков в інтерв’ю. – Хоч ми і нібито сусіди й нормальні у нас відносини, але треба пам’ятати, що є ще країни, які складають остальгію (остальгія (нім. Ostalgie, від Osten – схід і Nostalgie – ностальгія) – сучасний німецький соціально-політичний термін, ностальгія за НДР. У ширшому сенсі остальгія – це ностальгія за соціалістичним минулим в країнах так званого соціалістичного табору – ред.), і для них все, що каже Росія, апріорі є істиною, яку вони підтримують. Це і Болгарія, і Сербія, і зрідка Угорщина... І ніхто не знає, яка країна може ще доєднатися до цього кола «остальгуючих» країн».
Курков зауважує, що проблема Болгарії, і не лише її, в тому, що «ще зашились оті атавізми, як і у нас частково, радянських соціалістичних організацій, які й досі хочуть показувати, що вони мають вплив... але цей вплив скоріш працює проти Болгарії, аніж за її майбутнє».
Багато істориків та політологів пояснюють інколи сильні проросійські настрої болгар тим, що царська Росія допомогла Болгарії скинути правління Османської імперії в 19-му столітті.
«Свого часу Росія звільнила Болгарію від турецького ярма, і, відповідно, болгари виявляють вдячність Росії, – пояснює український видавець «Втечі з Криму» Микола Мартинюк. – Але, як би там не було, по суті воювали на цих фронтах переважно українці. А для Росії це була кампанія для поширення свого впливу на Балканах».
