Тут немає місця яскравим шоу з софітами та найбільших арен, замість цього – вуличні ліхтарі та майданчик у парку. Тут є свої «зірки», які мають за спинами багаторічний досвід, є ті, хто вперше виходить поборотися за звання найкращого, проте жодної «дідовщини» – здорова спортивна конкуренція. Якщо ти вважаєш, що кращий за когось, то виходь та доведи це – саме тут, і саме зараз. Тут грають за правилами вулиць і підтримують один одного – немов одна родина. Тож не дивно, що фінал Української стрітбольної ліги у Дніпрі пройшов емоційно та по-домашньому. Хто стали новими королями вуличного баскетболу? Чим запам'ятався карантинний сезон Української стрітбольної ліги? Усе найцікавіше про стрітбольну крапку цього літа традиційно від Радіо Свобода.
Факт 1. Коронавірус не завадив
Сезон Української стрітбольної ліги через пандемію коронавірусу стартував лише у липні. Проте за два місяці вдалося «прокачати» 10 міст, а це понад 470 команд-учасників. При цьому територія вуличного баскетболу продовжує розростатися. Вперше турнір відбувся у Новій Каховці, також стрітбол захопив вулиці Донеччини – Краматорськ та Бахмут. Традиційно спекотні змагання були у Полтаві, Львові, Одесі, Києві, а через 5 років фінальні баталії повернулися і до Дніпра.
Факт 2. Чемпіонат розрахований на всіх
У Дніпрі команди змагалися у п’яти категоріях – чоловіки, жінки, спортсмени віком до 14, 16 та 18 років. Наймолодшим завжди найважче, пояснюють в командах. Знайти турнір саме для чотирнадцятирічних – справжня проблема. А тому саме в Українській стрітбольній лізі у фінали «відривалися», кажуть гравці, як в останнє. Тим паче, що «атмосфера вулиць» додавала додаткової мотивації.
Чемпіонами у віковій категорії U14 стали одесити – Олег Волотних, Тимофей Богданов, Єгор Завальнюк та Роман Коваленко з команди Black Squad, які у фіналі виявилися сильнішими за дніпровські «Титани».
Факт 3. Із цих фіналів можна знімати фільми
Справжні кінематографічні баталії розгорнулися у віковій категорії до 16 років. Тут у фіналі зійшлися харківська команда Mystery Fank та кияни Taco Tuesday. Щоправда, при реєстрації харків'яни припустилися помилок в написанні назви та стали Mastery Fant, вирішили, що на фарт і нічого не змінювали. Не помилилися. Доля чемпіонства вирішувалася в овертаймі, де з перевагою в одне очко, перемогу святкувала команда з Харкова.
«Мені сподобалося те, що ми показали у фінальному матчі. Команда була максимально зарядженою, тому ми билися за кожне очко. У такому складі – це наше перше чемпіонство, до цього вигравали на харківському відборі», – розповів гравець Mystery Fank/Mastery Fant Кирило Никифоренко.
Не менш спекотним виявився і фінал у віковій категорії до 18 років, де полтавська команда AUX мінімально переграла львівський BC CrossEnduro – 17:16.
«Суперники не здивували, тому що вже перетиналися з ним на інших турнірах. Знали, як вони грають, та чого від них очікувати. Але ми приїхали тільки за чемпіонством. Якби не були впевнені в своїх силах, то чого взагалі було їхати в Дніпро?» – пояснює Самсон Хондожко з команди AUX.
Тож «золотим» колективом став квартет – Костянтин Антипов, Самсон Хондожко, Ілля Мельничук та Олександр Гузій. «Срібло» поїхало до Львова разом із BC CrossEndurо, у складі якого Богдан Сим, Данило Ковальчук, Євген Дегопик та Святослав Вахула. Бронзовими призерами стали Марк Іванов, Роман Ворона, Костянтин Селеменєв та Єгор Зозуля з дніпровської команди Chop Is Dish.
Факт 4. Жіночі матчі також цікаві
Якщо ви вважаєте, що в стрітбол грають лише хлопці, то помиляєтеся. І один з найкращих прикладів знищення такого стереотипу – це одеська жіноча команда «Богідрак». Саме Юлія Стразова, Юлія Гладченко, Діана Ящук та Анна Сугак стали новими чемпіонками Української стрітбольної ліги.
«У фіналі проти команди Magnum від самого початку ми заволоділи ініціативою, але після кількох невдалих наших атак суперниці скористалися цим і повернулися до гри. Напевно, цим і здивували, що після невдалого старту все ж таки продовжили боротися. Хотілося виграти та посісти перше місце, попри помилки у матчах, загалом задовільна нашою грою», – розповідає Анна Сугак.
Друге місце посіла дніпровська команда Magnum: Дар'я Тимофеєва, Ксенія Афанасьєва, Злата Чорна, Альона Самохвалова. «Бронза» також у Дніпра, але у команди «Хочу сирник»: Еліна Синякова, Вероніка Семикашева, Дар'я Ортенберг.
Етапів Української стрітбольної ліги, де б грали жінки, все ж таки менше, ніж для чоловіків. У більшості випадків вже на турнірі часто можна почути від дівчат-глядачів – «Треба було і нам заявитися». Треба! Головне – не боятися, каже Анна Сугак.
«Літні турніри проводяться для популяризації стрітболу. Кожен може перевірити свої сили в грі проти суперника будь-якого рівня. У цьому і кайф цих турнірів. Треба одного разу перебороти свій страх та спробувати», – пояснює Анна Сугак.
Факт 5. Фінал «вулиць» та своя атмосфера
Фінал чоловічої категорії розпочався вже після заходу сонця. Тому грали на майданчику під вуличні ліхтарі. І саме в ці моменти відчувалася вся атмосфера стрітболу. Але не турнірного чи показового, а справжнього – вуличного. Коли хтось змагається не за грошову винагороду або за популярність, а просто тому, що це задоволення, адреналін, емоції.
Через карантинні обмеження, замість глядачів були команди на майданчику. Вони підтримували інших учасників турніру та гнали їх вперед. Що додало «камерності» події та «свою» атмосферу. Адже ніхто не стримував емоцій при красивих ігрових моментах, попри те, що в цей час на майданчику були їхні конкуренти за «золото». Тож сотні гучних вигуків, постійні оплески – усе це перепліталося з музичним «качем» від Костянтина Домброва, більш відомого як Teka, та емоційними коментарями від МС – Микити Дрюченка та Павла Журавльова.
Саме в такій атмосфері київська команда BorschService вирвала перемогу в харків’ян «Базара ноль». У складі переможців і дворазовий чемпіон з данків Дмитро Кривенко, відомий як Смув. І попри те, що в цьому сезоні він виграв і конкурс данків в УСЛ, і конкурс снайперів, каже головна перемога – «золото» у фіналі.
«За традицією, фінал зібрав усіх найкращих гравців країни. Ми грали командно і були спрямовані на фінальний результат. Особисто у мене не все вдавалося, але я намагався компенсувати це грою в захисті. Анатолій Челован приніс нам левову долю очків, а ми допомагали», – розповів Дмитро Кривенко.
Із рахунком 21:20 квартет Кирило Жовтяк, Сергій Волк, Анатолій Челован та Дмитро Кривенко перемогли команду «Базара ноль» (Ілля Шутєєв, Влад Чевердін, Максим Мочалов, Костянтин Козорезов). Третіми фінішували запорізько-дніпровські «Бомжі»: Віталій Тельчаров, Сергій Загреба, Михайло Шкода, Володимир Гузь.
«Я граю в УСЛ з першого сезону. З самого початку тут грали у більшості любителі, але з часом стали долучатися і професійні гравці, що відмінно посприяло покращенню рівня вуличних турнірів. Але головне – гравці завжди виступали в УСЛ не заради призових грошей чи бонусів, а саме атмосфери, яка тут є», – каже Дмитро Кривенко.
Факт 6. Свої креативні рішення в нагородах та афішах
Замість кубків, в УСЛ нагороджують булавою, а чемпіонські персні, як в НБА, замінили на гайки. Цим традиціям вже не перший рік, проте щосезону організатори додають щось нове.
В цьому році з'явилися афіші-ілюстрації, де зображені найкращі стрітбольні гравці, які асоціюються з містом, де і відбудеться турнір. Тож на афішах зображені Дмитро Липовцев, Сергій Ольховиков, Віталій Савченко, Юлія Стразова, Олександр Руденко, Артем Аверін, Артур Квач, Максим Бородай, Максим Закурдаєв та Станіслав Тимофеєнко.
Творець таких афіш ілюстратор Сергій Данильченко. Каже, найважчим було малювати обличчя героїв.
«Дуже важливо було отримати схожість з людиною в житті та передати емоції й настрій, які є на фото. Крім того, були моменти, коли малював одну фотографію, але «обличчя» змальовував з іншої, де воно зображено більш вдало. Також намагався максимально стилістично підкреслити ці зображення до стилю УСЛ. На один малюнок приблизно витрачав 9-12 годин, але малював їх не одразу, тому виходило десь 3-4 дня», – розповів Сергій.
Замість епілогу
Перший сезон Української стрітбольної ліги був у 2009 році. У 2013-му – УСЛ здивувала Європу. Тоді тут грало понад 2 тисячі команд, а це близько 11 тисяч гравців. Такі показники зробили УСЛ найбільшою лігою стрітболу на континенті.
«Сезон вийшов класним. Ми повернулися до витоків, переосмислили підхід до організації та самих івентів. Зрозуміли, що більше отримуємо кайф від «трушних» стрітбольних турнірів, на які люди їдуть заради самої гри та зустрічі з друзями, а не заради чогось ще. Практично ніде не гналися за великими призовими або чимось подібним – статусним. Турніри були дуже душевні та камерні. По-перше, люди скучили за всією цією «двіжухою». По-друге, турнірів було не так багато, як в минулі роки, тому кожен з них цінувався більше, був особливим. Ну і, звичайно, просто шикарним вийшов фінал у Дніпрі. Команд ми зібрали не так багато, як планували. Але все справжні й віддані «боллери» були з нами. Дуже щільні вирішальні ігри у всіх категоріях, реально кінематографічні кінцівки в кількох фіналах, практично весь плей-офф під ліхтарями, купа дитячих команд, просто приголомшлива атмосфера! Кращого завершення вуличного сезону і не могло бути», – розповів Станіслав Світлицький, представник УСЛ.
Сезон 2020 року було проведено лише в 10 містах. За традиційними мірками УСЛ, це замало. Проте карантин вніс свої правки в ідеї організаторів. Але попри невелику кількість міст, такі камерні турніри тільки збільшували відчуття, що «поруч свої люди».