«Мова є визначальним фактором території» – Святослав Літинський, який 8 років у судах захищає українську мову

Вісім років математик, айтішник Святослав Літинський захищає українську мову в судах. За цей час була майже півсотня судових справ і лише 5 програні. Сьогодні Святослав Літинський – кандидат на посаду Уповноваженого з захисту державної української мови (мовного омбудсмена). Як справа захисту української мови стала для нього хобі? Чи може одна людина змінити ставлення до української мови? Чи грає син відомої гросмейстерки Марти Літинської у шахи? Про це розмова Радіо Свобода з громадським діячем, доктором філософії Святославом Літинським, якого називають «мовним суперменом».

– Чи син відомої шахістки Марти Літинської грає у шахи?

– Ні.

– Як ні?!

– Є такий жарт, що природа відпочиває на другому поколінні. Мама мене віддала в гурток, але особливих здібностей до шахів я не показав.

Була смішна ситуація. Мене у 9-му класі від школи відправили на змагання. Але, справді, у класі нас двоє найсильніше грали у шахи. Але я, порівняно, з першим і другим розрядом був ніхто.

Прийшов на ці змагання і там мене питають, чи Марта Літинська моя мама, відповідаю, що так, і організатор перед змаганням оголосив, що тут син Марти Літинської, привітаймо. Всі поплескали. А мені з сьомого ходу третьорозрядник мат поставив.

Можна сказати, що осоромив маму. Але це нормальна ситуація, це не моя сильна сторона. Мама спокійно до цього ставилась. Професійний спорт трохи деформує людину, бо ти весь занурений у цьому.

– Але все ж ви успадкували математичні здібності. Ваша бабуся – Ірина Шуль, яка не так давно померла у віці 102 років, перебувала у нацистському таборі в роки війни, але до кінця життя була активна членкиня «Товариства Надсяння». У вас дуже цікава українська родина.

– Мій тато – доцент у політехнічному університеті. У нього теж є мовна історія. У школі у них все робили, щоб учні ненавиділи українську мову і літературу. Спеціально був дуже поганий вчитель, який плекав у серцях дітей ненависть до українських письменників.

Але тато – автор енциклопедично-геодезичного словника. Це фундаментальна, мовно-геодезична українська праця, всі терміни наведені теж німецькою, англійською та російською мовами. Лише 5 чи 7 держав у світі мають свій енциклопедичний геодезичний словник. Мова формує світогляд, мислення. Є наукові статті, де говориться, що мислення визначається мовою.

– Крок за кроком і можна змінити ситуацію, якось це ви мені сказали у розмові. Як вам вдалося змінити реально ситуацію за 8 років, відколи захищаєте українську мову?

– Багато чого вдалося. Коли дивишся на 2012-2013 роки, то у магазині не було жодного ноутбука з українською клавіатурою. Зараз від 20 до 70% ноутбуків з українською клавіатурою. Заходиш у магазин пральних машинок і більше половини з них із українським маркуванням, інша побутова техніка. Ситуація змінюється. Мовний закон ухвалений. У 2012 році був ухвалений «закон Ківалова-Колісніченка», який фактично нівелював українську державу. 7 років після того був ухвалений нормальний закон вперше за 30-літню історію цього етапу нашої державності. Зміни є фундаментальні.

– З огляду на закон про мову, до роботи над яким ви були залучені, чи не забагато там пом’якшень, чи буде він у такому вигляді ефективним?

– Мені, як співавтору закону, виглядало, що на 30-му році незалежності України можна без відтермінувань вводити вимоги, які прописує закон, фактично, часто покликаючись на рішення Конституційного суду. Але все ж депутати деякі пункти вилучили. Там є 2022 рік відтермінування, 2024 рік, 2030-й по ЗНО. Мені то виглядає дивним на 30-му році державності, але все ж це був консенсус. Вважаю, що непотрібно закон змінювати у частині посилення чи скасування періодів відтермінування. Вже він є і добре. Це питання не слід піднімати, закон має попрацювати 5-7 років.А вже потім, як народ і держава, можемо ухвалювати новий консенсус.

На початку незалежності ми упустили мовне питання і через це, на мою думку, маємо завойовані й анексовані території. Через те маємо таку ситуацію нині. Цей закон відповідає часу. А щодо того, як діяти?

Закон гарно говорить, що у побуті – говори, як хочеш, релігійні обряди веди, як хочеш, якщо ти звертаєшся до продавця з проханням обслуговувати іншою мовою, аніж державна і продавець погоджується, то будь ласка. Це прекрасно і ніяких особистих обмежень.

Така форма нормальна і цивілізована, яка дозволить україномовним отримувати всі товари і послуги державною мовою, якщо вони хочуть, і нацменшинам теж мовою, яка підходить обом сторонам – продавцю і покупцю.

– Внутрішній паспорт без російськомовної сторінки, маркування побутової та електронної техніки українською мовою, позивались ви з заступниками голови Нацполіції і міністром внутрішніх справ Аваковим. Міністерство відмовило вам надати переклад українською мовою виступів Арсена Авакова. Яка для вас була найскладніша судова справа?

– Для мене найскладніша була перша справа, бо я з ніякими заявами і позовами не мав раніше справи і найважче було почати. Це так завжди – почати і переступити складно. Мені тоді допомогли друзі-юристи. Якщо хтось каже, що на тебе подам у суд, то це не так страшно. Змагальність, обґрунтування свої подаєш у ході процесу. Зрозумів власне цей процес. Адже раніше я з тим не стикався, тому важливо у школах вчити дітей комунікувати з державними органами, щоб діти вміли заповнити заяву.

– Ви витрачаєте вільний час на позови, засідання, це триває 8 років. Як це сприймають ваші рідні і друзі?

– Друзі підтримують і кажуть, що у мене класне хобі. Бо воно приносить реальний результат. Тобто, моє оточення мене підтримує, а потребу у захисті мови ми бачимо щодня. Якщо говорити числами, то у 2013 році на телебаченні було лише 16% української мови.

А моя діяльність якимсь напрямком йде і з’являється попит у народу, що виливається врешті-решт у законопроєкти і закони, ввели ці квоти. Тепер, згідно з законом, 75% українського продукту, але реально там є багато винятків, тому менше. А, як наслідок, це гроші, які залишаються у державі. З тими ж радіоквотами: якщо раніше у нас було чи не 3% україномовних пісень, ще українського виробництва іншими мовами, а це десь 10% – сумарно 13%, то тепер мінімум 50% – це 100% виробництво України. І сумарно до 70% тих грошей залишається в Україні. Цією справою варто займатись надалі.

– А багатьох людей мотивуєте своїм хобі?

– Дуже багато людей, які купують побутову техніку чи обслуговуються в інтернет-магазині, пишуть мені, що завдяки мені могли придбати пралку чи ноутбук з українською мовою. І це дуже надихає, коли люди таке говорять. Це приємно.

Багато людей надавали цьому значення, але не хотіли здійснювати додаткові кроки. Людина не може все своє життя боротися, заходячи у магазин. Якщо хочеш купити йогурт, а немає напису українською, то або купиш, або будеш голодний. Більшість людей, і це нормально, купить такий, який є. Самообмеження це – як постріл у ногу. Тому, коли є результат, йогурт українською мовою, то приємно його купити і написати – дякую!

– Що втратила Україна і українці через мовний конфлікт, русифікацію великої частини держави?

– Ми втратили частину держави. Більшість країн, які мають дві мови, офіційні чи одну офіційну, а іншу поширену, більшість має з тим проблеми. Швейцарія єдина країна, коли ми зовні про ці проблеми не знаємо. Хоча, знову ж таки, у них є ретороманська мова, яка фактично вмерла через засилля німецької (вони називають її швейцарсько-німецька), французької та італійської.

Бельгія має проблеми, Канада теж. Квебек щодесять років оголошує референдуми про від’єднання.

Білоруська мова просто вмерла на державному рівні повністю і почалися інтеграційні процеси Білорусії в іншу державу. Якщо ми хочемо зберегти державу, її цілісність, то питання мови дуже важливе.

Є дуже цікава візуально карта, на якій позначені регіони і видно, де понад 50% населення українську мову вважають рідною, там і проходить військовий кордон. Ті, які вважали, що російська їхня рідна мова, якщо подивитись карту АТО, то вона просто йде по мовному кордоні. Мова є визначальним фактором території. Немає мови – немає ідентичності, немає держави.

– Ви один із кандидатів на Уповноваженого з захисту державної мови. Що першочергово потрібно зробити людині, яка буде обрана на цю посаду?

– Найважливіше утворити Cекретаріат, тому що зараз це, фактично, як швець не те, що без чобіт, а й без молотка, шила і ниток. Секретаріат – це орган, який забезпечує діяльність Уповноваженого, в тому числі, виплачує йому зарплату, має поштову адресу, працівників. Це окремий державний орган і в законі прописано, що він дуже незалежний, а після того, як виберуть Уповноваженого з захисту державної мови, він повністю незалежний.

Є закон, який визначає функціонування, там є кілька пунктів. Перший – він має взаємодіяти з Кабміном щодо всіх питань, пов’язаних із державною мовою, забезпечення функціонування програм, долучатись до освітніх програм, співпрацювати з українцями за кордоном, також має взаємодіяти з іншими органами державної влади, готувати статистику, чи є загрози українській мові. Теж має взаємодіяти з приватними підприємствами.

До 2022 року відтерміновані будь-які штрафи. Для великих корпорацій штрафи від 3 до 8 тисяч гривень виглядають смішними, вони навіть знати не будуть, що заплатили такі штрафи. Тому до 2022 року передбачено звернення до них, прохання, взаємодія, без жодного державного примусу, що, мовляв, друзі, в Україні ви мали б вживати українську мову.

Питання мови таке ж важливе, як сильна армія. Мовне питання в Україні штучно політизується. Питання мови для людей ніколи не було актуальним, про що свідчать дослідження. Політичним його роблять, щоб нав’язати якісь шляхи руху країни і міркування. Але є державна мова і держава Україна і все. Державні особи мають виступати лише українською, на роботі вживати лише державну мову, а у побуті – це вже їхній вибір.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«З поваги до України»: як іноземці вивчили українську мову