«Кримнаш» почався задовго до появи на півострові російського спецназу. Він утверджувався на кримській землі байдужістю, злобою та презирством до намагань корінного народу повернутися та відродитися, стверджує газета «День».
Авторка статті Лариса Волошина зазначає, що Україна отримала Крим в 1991 році вже окупованим. І наполегливо не помічала цього. Про це свідчать постійні утиски кримських татар з боку місцевої влади та проросійських мешканців півострову, що мали місце всі роки Незалежності. 2014 рік – це наслідок 1944-го, який своєю чергою був наслідком 1783 року. Непокараний злочин завжди заохочує злочинця повертатися на місце розправи. То чи варто дивуватися, що сьогодні українці вшановують пам’ять загиблих у Києві, а не в Сімферополі? Дописувачка згадує, як російський генконсул Володимир Андрєєв під час сімферопольської прем’єри фільму про депортацію «Хайтарма» назвав кримськотатарський народ «зрадниками».
Сьогодні багато говорять про те, що «всі ми – кримські татари». Але відсутність статусу корінного народу в українському законодавстві, незмінена за роки новітньої окупації Криму Конституція – все це найкращий доказ того, що гучними гаслами й далі вимощується дорога в безправне пекло, наголошує авторка статті, що має назву «Ми всі – кримські татари? або Депортація 1944 року – це розтягнений у часі геноцид».
«Привид відставок: у Кабміні знову можуть відбутись кадрові перестановки» – таку назву має публікація в газеті «Україна молода». В ній наголошується, що в Кабінеті міністрів чується запах смаженого. Поки мало хто заявляє, що не задоволений роботою уряду. До того ж, поки що в нього є імунітет у вигляді короткого терміну діяльності.
Однак, як пише видання, розмовам про ймовірну відставку Кабінету міністрів передують чутки про відставку окремих міністрів, які не справляються зі своїми обов’язками, а декотрі замішані в корупційних схемах. З огляду на те, що Державне бюро розслідувань відкрило два кримінальні провадження щодо міністра інфраструктури Владислава Криклія, відставка певних міністрів схожа на правду, зазначають газетярі.
У статті під заголовком «Непримарна нерухомість Баканова: голова СБУ живе у юридично неіснуючому розкішному маєтку під Києвом» газета «Україна молода» пише: «Якщо розкішної нерухомості не існує де-юре (тобто вона не оформлена документально), а ви – посадовець, на якого поширюється норма про обов’язкове декларування майна і доходів, –радійте, бо декларувати нічого!». Бо «де-юре» і «де-факто» – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Саме таким маєтком-примарою користується з родиною на невідомих підставах друг дитинства президента Зеленського, а нині – голова СБУ Іван Баканов, стверджує видання.
У ході збору інформації про маєток журналісти з’ясували й інші цікаві деталі про життя голови СБУ. Звісно, пан Баканов відповідає за національну безпеку і захист суверенітету України і нібито не відповідає за політичні або ідеологічні вподобання своїх родичів, тим більше, якщо йдеться про родичів дружини.
Проте газетярів вражає, що тесть голови Служби безпеки України Івана Баканова – Євген Лазаренко – досі веде свою сторінку в офіційно забороненій в Україні соцмережі «Одноклассники». І це при тому, що президент Зеленський днями продовжив дію заборони на російські медіаресурси, а перед тим відповідне рішення ухвалила РНБО за пропозицією саме СБУ!
До речі, крім Євгена Лазаренка, соцмережу «Одноклассники» полюбляють і його дочки. Дружина Баканова – Оксана Лазаренко та її сестра Світлана Бєляєва до сьогодні не видалили звідти своїх сторінок. І хоча свіжих фото, очевидно, вони не розміщують, проте сторінками активно користуються.
Насамкінець видання зауважує, що голова СБУ Іван Баканов є одним із найнепублічніших політиків з «обойми» президента Володимира Зеленського і свідомо уникає зайвої публічності чи участі в гучних політичних справах. Попри це до діяльності голови СБУ в газетярів є багато запитань: від участі у невластивій для спецслужби діяльності – боротьбі з ухилянням від податків на митниці, до відмови бачити ознаки злочинної діяльності у відвертих колаборантських діях лідера «ОПЗЖ» Віктора Медведчука.
Газета «День» у статті «Північний потік-2» як ніколи близький до провалу» розповідає, що одіозний газопровід Росії не зміг обійти енергетичне законодавство ЄС. Федеральне мережеве агентство Німеччини відхилило заявку росіян на звільнення від регулювання ЄС.
Це означає, що навіть, якщо трубопровід таки добудують, то Кремль зможе використовувати його лише наполовину. Іншу половину потужності мають віддати альтернативним постачальникам. Такі правила на ринку ЄС.
В Україні рішення німецького регулятора вітають. Однак фахівці попереджають: розслаблятися зарано. Треба боротися за те, аби «Північний потік-2» узагалі не добудували. Лише в такому разі українська ГТС збереже своє стратегічне значення.
«Геополітичне банкрутство «Газпрому» настає. А за ним і тотальний крах путінських відкатопроводів», – прогнозує експерт видання, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
