(Рубрика «Точка зору»)
Чи могли ми передбачити, що нова коронавірусна інфекція стане чимось більшим, ніж китайською локальною проблемою? Безумовно, могли. Однак, у нас – коротка пам’ять, і ми з легкістю забули про SARS майже 20-річної давності. А ще – ми наївні. Адже вірили, що ВООЗ – всесильна та правдива, а китайський уряд – не по-радянськи комуністичний.
Знадобилося понад два місяці, аби демократичний світ збагнув, що головною причиною пандемії стала далеко не трансмісійна властивість коронавірусу, а найбільше замовчування правди конкретним урядом з моменту трагедії на Чорнобильській АЕС. Замовчування, виконане за кращими лекалами радянської окупації: репресіями, інформаційними маніпуляціями та залишенням у небезпеці всього земного населення.
Нещодавно австралійське видання The Daily Telegraph отримало доступ до 15-сторінкового документу розвідувального альянсу «П’ять очей», до якого входять спецслужби США, Канади, Сполученого Королівства, Австралії та Нової Зеландії. Згідно з повідомленням, уряд КНР приховував від решти світу правду про властивості передачі нового коронавірусу від людини до людини, репресував інформаторів (як лікарів, так і незалежних журналістів), а також відмовився надавати допомогу зарубіжним державам у створенні вакцини. Однак, не треба бути розвідником, аби знати про ці факти: більшість з них ще два місяці тому були доступними на офіційному сайті Уханської вірусологічної лабораторії. А ті дані, до яких не було відкритого доступу, фігурували у розслідуваннях незалежних активістів та регіональних медіа.
Як йдеться в об’єднаному звіті розвідок, усе ще залишається невідомим, звідки походить вірус: із лабораторії чи з ринку. Під сумнів ставиться не органічна природа вірусу – висока вірогідність, що він дійсно виник природним шляхом, і це наразі не заперечується – а те, звідки взявся нульовий пацієнт. Оскільки зараження через ринок (укус дикого кажана) є вкрай малореалістичним, американські спецслужби серйозно розглядають версію про «витік» інфекції, – тобто через зараження у лабораторії одного з працівників спецзакладу.
Водночас, документ вперше підтверджує: об’єднані розвідслужби мають інформацію, що уряд Китаю не надавав доступ західним фахівцям до Уханської лабораторії через намір знищити докази причетності китайських вірусологів до дослідження нової інфекції. При цьому, відзначається цілеспрямованість дій Компартії на «применшення» загрози для світу, а також придушення будь-якої інформації про походження, дослідження та поширення COVID-19 на території материкового Китаю.
Не є секретом, що понад десять останніх років КНР провадила широкомасштабні дослідження вірусів, у тому числі – за підтримки демократичних держав. Цьому факту є логічне пояснення – над експериментами працювали китайські вірусологи зі світовим ім’ям, серед яких особливу увага світових медіа здобула Ші Чженлі, яку в медійних і наукових колах прозвали «леді-кажан». Саме вона очолювала команду науковців Уханської лабораторії, які активно досліджували спеціально завезених кажанів із південних провінцій Китаю та наприкінці 2019 року виявила новий вірус із високим рівнем патогенності. Тим не менш, ані вона, ані інші співробітники лабораторії, не поспішають розкрити подробиці подій, що передували спалаху, – лиш циклічно читають мантру про «непричетність» до COVID-19 уханських вірусологів.
При цьому, якщо китайський уряд до останнього відтерміновував передачу бодай якоїсь правдивої інформації іншим державам, прикриваючись дружніми до Сі Цзіньпіна топ-чиновниками із ВООЗ, то на національному рівні від діяв блискавично. Це не дивно: правда про коронавірус і особливо про можливість «витоку» інфекції з урядової лабораторії – це, в першу чергу, удар по внутрішній пропаганді, яка щоденно затверджує «бездоганність», «надсилу» та «найвищу авторитетність» Комуністичної партії, що, на її власне переконання, «об’єктивно не здатна на помилку».
Намагаючись приховати правду, уряд КНР вдався до наступних кроків:
Ліквідація людських ризиків. Місцеві лікарі, які намагалися інформувати світ про небезпеку, зазнали переслідувань та були оштрафовані та (або) заарештовані за «поширення чуток». Незалежні журналісти – зникли безвісти або з’явилися лиш на «показових» відео. Загальна кількість постраждалих від санкцій уряду викривачів донині невідома, уряд КНР, тим часом, продовжує репресії щодо активістів.
Заборона наукової свободи. Після появи «незручних» публікацій, здійнених групою шанхайських вчених щодо подій в Ухані, уряд видав указ про жорстку цензуру всіх майбутніх наукових робіт про походження, спалах та поширення коронавірусу, а також – повну ревізію вже наявних. Занадто «вільнодумні» сторінки рекомендовано до вилучення.
Створення образу переможця. Китай знижував статистику щодо кількості випадків захворювання на COVID-19, а також кількості смертей. На експорт відправлялися лиш фотокадри зі збудованих нашвидкуруч лікарень та гасла про те, що «КНР повністю перемагає коронавірус». Будь-які дані на китайському рівні, які йшли в розріз із пропагандою, негайно зачищалися: пости у соцмережах, інтерв’ю, друковані матеріали, тощо.
Застосування стратагеми «з жертви у рятівники». Під «брендом переможця» КНР посилає у демократичний світ не тільки часто сумнівні медичні засоби під виглядом «допомоги», але й використовує кризу для дестабілізації західних демократій, поширюючи тези, що «подарунки» з Китаю кращі, більші та необхідніші, ніж підтримка з ЄС та НАТО. Все це – для подальшої економічної інтервенції.
Підміна наративу. Урядові ЗМІ більше не згадують про Ухань, натомість створюють «нову історію коронавірусу». Відтепер «дослідження проводили американські, японські та навіть українські «таємні лабораторії», спалах стався в Італії або деінде в світі, а до КНР інфекцію завезли іноземці, особливо – африканського походження».
Це все – на тлі подій 2019 року, сповнених міжнародним тиском на уряд КНР через Гонконг, Тайвань, Сіньцзян та Тибет. І оскільки цьогоріч у світі не залишилося країни, яка б не постраждала від Уханського коронавірусу, навіть попри страх перед припиненням китайських інвестицій, демократичні уряди шукатимуть правди будь-якою ціною. Адже цього вимагатимуть виборці, які втрачають не просто власні кошти, але, що найстрашніше, – життя співгромадян.
Природно й те, що такий підхід китайського уряду викликає сумніви не тільки на Заході, але й всередині китайського суспільства, яке вперше після бійні на площі Тяньаньмень об’єдналося у щось подібне на громадянське суспільство: через антивірусні волонтерські групи, незалежні медіа-платформи та молодь. І це, відповідно, дратує Комуністичну партію, що донині утримує монополію на громадянську активність. Однак, у новому 1986 є інтернет, він – сильніший за режим. І це суттєво відрізняє «Чорнобильський момент» СРСР і КНР: понад тридцять років тому ми не могли власноруч пробити «Залізну завісу», однак китайці вже давно обходять «Великий фаєрвол».
Артур Харитонов – президент ГО «Ліберально-демократична ліга України»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
