Про відповідальність окремих московських священників та чому Києво-Печерська лавра стала одним з епіцентрів захворювання на коронавірус, розповідає газета «День». Автор статті Іван Капсамун нагадує, що сьогодні Києво-Печерська лавра в центрі уваги медиків і правоохоронців – там склалася дуже небезпечна ситуація із розповсюдженням коронавірусу.
«Ситуація не просто небезпечна, а й дуже показова», – наголошує автор статті. Адже невдовзі після введення карантину в Україні настоятель Києво-Печерської лаври, митрополит УПЦ (Московського патріархату) Павло розкритикував владу за «недалекоглядності». Більш того, він закликав всіх брати участь у колективній молитві, адже, за його словами, «найстрашніша епідемія – то гріх, який губить людську природу»
«І ось зараз склалася ситуація, коли десятки духівників хворі, включаючи самого настоятеля Павла, вже є померлі і ситуація може лише погіршуватися. Хто має нести відповідальність за це?» – цікавиться дописувач.
Тим часом, намісник і братія Лаври звернулися за фінансовою допомогою у зв’язку зі спалахом коронавірусу в монастирському комплексі УПЦ (МП) і через припинення громадських богослужінь.
На це звернення досить різко відреагував у себе на фейсбуці протодиякон Андрій Кураєв, російський громадський і церковний діяч: «Ченці, навіть вмираючи, просять грошей, грошей, грошей... Який сором... Нехай Паша-мерседес продасть свою віллу або свої машинки. А вже скільки там «окормляється» багатеньких олігархів і депутатів! Ні, треба ще й у безробітних (а це сьогодні плюс-мінус усі) грошики попросити. І як же перекрутилась свідомість цих лжемонахів, що замість того, щоб пропонувати свою допомогу зі своїх чималих калиток, вони у дні біди просять у людей!»
Автор статті вважає, що це «наочний приклад сутності представників московської церкви». На відміну від УПЦ (МП), яка фактично є підрозділом Російської православної церкви, інші українські церкви із самого початку закликали вірян залишатися вдома, дотримуватись умов карантину і запропонували онлайн-богослужіння. Про це постійно заявляє у своїх зверненнях і глава Православної церкви України митрополит Київський і всієї України Епіфаній, і глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук. УПЦ (МП) перейшла на закриті богослужіння значно пізніше, коли вірус вже почав набирати небезпечних обертів», – наголошує дописувач у статті «Не спокушай Господа свого».
На соціальний крах України з надією дивляться у Кремлі. А українці чомусь лінуються подути на їх струхлявілі опори, вважає автор статті в газеті «День» Петро Охонін.
Зневіра росіян у «міцній руці» – гарний час для того, щоб використовувати онлайн-технології для впливу на російську політику, зазначає автор.
«Чому б українським спецслужбам не розробити онлайн-секту на кшталт «Білого братства» чи курсів із вуличних протестів. В онлайні українські силовики працювати вміють – видно це по звітах щодо арештованих вебкам-моделей. А можна ж енергію витратити на корисні штуки, не тільки «привати» безплатно розглядати», – наголошує дописувач.
Він стверджує: «Релігійне вчення зробити не так дорого. Виробництво відео, реклама в соцмережах, цікаві завдання для адептів. І взагалі – чому ФСБ може утримувати свою церковну мережу на території України, а Київ не можемо запустити для них онлайн-Магараджу?»
«Уявіть собі натовпи аполітичної російської молоді, яка штурмує Храм Христа-Спасителя та відволікає думки кремлівських старців від портових Одеси, Миколаєва та Херсона», – зазначає Петро Охонін у статті: «Інформаційна війна з Росією. Що б могла зробити Україна».
У мародерства будь-якого ґатунку є одна спільна риса. Люди, які до нього вдаються, як правило тримаються осторонь поля бою. Вони нічого не роблять, не витрачають власні ресурси на спільну справу, не мають досвіду втрат. Але вони завжди мають що сказати про дії та боротьбу інших.
В Україні, яка потерпає одночасно від економічної, політичної, кадрової та епідеміологічної кризи, представники правлячої партії з’являються на голосування з латання дір у бюджеті у футболках із написом «Маю право на помилку». Є в цьому певний символізм, переконана дописувачка газети «День» Лариса Волошина. На кого розрахований цей флешмоб? І про яку помилку мова?
Показовий виступ депутатів, які натягли на себе «правові» футболки, стосувався відеоуроків у всеукраїнській онлайн-школі. Помилкою ж названі звичайні прогалини у шкільних знаннях, що їх назнімали «знавці» студії «95 кварталу» та «Мамахохотала».
«Іншими словами, близькі до влади медійники взяли державне замовлення на організацію онлайн-уроків для школярів, не забули пропіарити себе, своїх однопартійців і дружину президента, але не спромоглися перевірити матеріал на відповідність реальності», – наголошує дописувачка. От і вийшло, що білі ведмеді переселилися з північного полюсу на південний, Австралія з Індійського океану в Атлантичний, а Іван Грозний, побачивши все це, почав Ліванську війну. В результаті батькам пропонується повірити, що відсутність знань – це помилка, а не профнепридатність. Адже уроки були записані заздалегідь. Тобто студії, які взялися відзняти їх за державний рахунок, мали б перевірити вироблений матеріал.
Право на помилку, яке відстоюють депутати – це «право» засмічувати мізки українських дітлахів маячнею. Замість того, щоб обіцяти загалу розробити стратегію покращення стандартів викладання в українських школах, вони піаряться.
«Найжахливіше в цій ситуації те, що помилки ніхто так і не визнавав. Вся ця ситуація була використана задля вихваляння непрофесіоналізму. Тобто, самих себе. Вчителі дійсно могли помилитися. Але для того й існують всі ці редактори і продюсери, щоб видавати в ефір перевірену інформацію. Я вже не говорю про Міністерство освіти, яке мало б попіклуватися, щоб потім не ганьбитися», – наголошується в статті «Право на невігластво».
«Московське імперське розуміння і сприйняття української нації та держави Україна є хибним, антинауковим, злочинним, що несе загрозу не тільки українцям, а й усій Європі», – наголошує дописувач «України молодої» професор Степан Трохимчук.
Він нагадує, що «третина етнічних українців була вбита або вимушена була емігрувати стараннями нашого північно-східного сусіда в результаті репресій, штучних голодоморів, імперських воєн, у яких українці були основним гарматним м’ясом. Ще одна третина просто не народилася від репресованих гіпотетичних батьків».
«Щоб тримати українців у колоніальному стійлі, колонізатори намагалися їх не тільки фізично знищувати, особливо еліту, а й принижувати, фальшувати історію, руйнувати культуру, переконувати в меншовартості. Позбавлені духовної еліти, українці, що вижили в умовах тих страшних катастроф, приймали вимушено чужу їм мову, бо тоді їх не вбивали і не принижували», – наголошує професор.
Про основні виклики українській нації сьогодні йдеться в публікації «Територія, нація, виклики».
Григорія Сковороду часто називають українським Сократом, який першим у центр філософських міркувань поставив людину. Як зазначають дослідники, у світовій філософській традиції включно до ХVІІІ століття не було рівних ідеям гуманізму Григорія Сковороди. Докладніше про нього розповідає газета «Голос України» у статті «Не той дурний, хто знає, але той, хто знати не хоче».
