Коронавірус може поставити крапку або розгорнути багато політичних процесів. У всьому світі посилюються авторитарні тенденції, навіть серед ліберальних держав. Що відбувається зараз з українською політикою і чи усвідомлює влада всю відповідальність становища, газета «День» з'ясовувала у політолога Олега Постернака.
Він вважає, що прихід до Гео Лероса правоохоронних органів був стратегічною помилкою з боку Андрія Єрмака як державного діяча. Важливо розуміти, ким є Андрій Єрмак для Зеленського: по-перше, це друг. Зеленський призначив голову Офісу президента за ознакою особистої відданості та особистої довіри. Просто так його звільнити, як можна було звільнити Богдана, який багато в чому був інкорпорований ззовні, Зеленський не може. Із Єрмаком у нього патова ситуація: звільнити і покарати він його публічно не може, тому що друг, ще й посвячений у всі розклади, і якщо такий зв’язок обірвати, це загрожуватиме ще одними плівками і скандалами. Однак на своїй пресконференції Єрмак мав жалюгідний і жахливий вигляд, висловлюючись щиро. Це свідчить про те, що політики не володіють західними кейсами інформаційно-комунікативної роботи, демократичними інструментами.
Політолог також вважає, що потрібно було рекомендувати правоохоронним органам порушити кримінальну справу проти свого брата, це було б дуже гідно. Перевірити факти, не коментувати ці плівки, говорити: «Я не розумію, про що там йдеться, хочу побачити розповідь правоохоронних органів». Але він вибрав тактику, коли до Гео Лероса приходять представники СБУ, і всі розуміють, що це помста, попередження, сигнал.
Фігура Єрмака автоматично скорочується в сприйнятті еліти самої України. Послаблення його позицій є надзвичайно вигідним для олігархів, наприклад, Ахметова, вплив якого зараз колосально збільшується. І це не найгірший варіант. Стаття називається «Зустріч у нормандському форматі не відбудеться».
Наступ коронавірусу не скасовує російську агресію та окупацію територій на Сході та Півдні України. Активність в рамках мінського процесу хоч і вимушено спала, «дамоклів меч» цих домовленостей все одно буде нависати над Україною, поки небезпека не буде відведена, а краще – остаточно вирішена. Задача для України надскладна, наголошує газета «День».
Кремлю вдалося загнати Київ у дипломатичну пастку. Домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, на якому були присутні керівник Офісу президента України Андрій Єрмак і заступник керівника Адміністрації президента Росії Дмитро Козак, передбачають створення «консультативної ради». Це рішення критично сприйняли в Україні. Єрмака звинуватили у тому, що він погодився на створення спільного майданчика, який урівнює українську державу та російських маріонеток, а країну-окупанта переводить у статус спостерігача, на рівні ФРН, Франції та ОБСЄ, чого, власне, Москва давно домагалася.
З усього видно, підсумовує видання, що чинна українська влада, перебуваючи перед серйозним викликом, намагається зрушити з місця вирішення ситуації на Донбасі, але наступає на «міни» у вигляді «формули Штайнмайєра» та створення «консультативної ради», які Москва нав’язує Києву.
Ще один момент, на який звертають увагу експерти – статус представників України. «Чи є якісь повноваження в Андрія Єрмака підписувати подібні документи в мінському процесі? Немає. З точки зору міжнародного права і протоколу, глава Офісу президента не може мати права представляти державу на такому рівні. Це може здійснювати або президент, або прем’єр-міністр, або міністр закордонних справ. З нашого боку, треба розуміти, що коли Кучма ставить свій підпис під відповідними угодами в мінському процесі, то він нарікає себе на дуже неприємне спілкування зі слідчими», – вважає експерт газети колишній представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін. Заголовок статті – «Як бути?»
Ніщо так не характеризує слабкість влади, як застосування сили, стверджує газета «Україна молода». А якщо це застосування сили у замаскованому вірусологічному варіанті, то й поготів – усе вказує на те, що під нинішніми державотворцями вже палає земля.
Жодним чином не применшуючи небезпеку коронапошесті та потреби впроваджень усіх необхідних заходів для подолання цієї зарази, водночас щодня зростає відчуття, що в обгортку COVID-19 загорнули гамузом і громадянські права та свободи.
Чимало активних громадян, політиків почали називати всі ці заходи державним заколотом, який люди не помітили.
Більшість ситуацій по факту порушень карантину будуть залишатись на розгляд правоохоронців, а це гарантовано призведе до свавілля. Шансу не порушити суворість урядових рекомендацій практично немає.
Причому більшість із цих обмежень абсолютно не ефективні у боротьбі з епідемією. Тому тут два варіанти.
Перший: основна мета цих заходів інша. Це такий неоковирний спосіб антиконституційного перевороту. Будь-який авторитаризм завжди починається з абсурду.
Коли не зрозуміло, яку стратегію поведінки необхідно обрати. В Україні лише у двох випадках можна обмежувати права й свободи громадян: надзвичайний стан і воєнний стан. Для цього потрібен закон, ухвалений Верховною Радою, а не постанова Кабміну.
Другий варіант: просто влада хотіла щось зробити хороше, а вийшло як завжди. Пародія на «сильну руку». Як кажуть, хто жив у країні під керівництвом «95-го кварталу», в цирку не сміється.
