Ангеліна Семенець
У кожному місті є свої найпопулярніші, фотогенічні місця – на Донеччині так само, і це дещо більше, ніж шахти і заводи. До казкових локацій вас люб’язно проведе Дмитро Балховітін через призму свого об’єктива. Він два десятка років фотографує природу Донеччини. «Квітучі поля та вкритий снігом безмежний степ, ковилове море, рукотворні гори-терикони та природні крейдяні і гранітні скелі – саме такою я її бачу і люблю, і такою Донеччиною хочу поділитися з вами», – коментує свій щойно опублікований календар Дмитро Балховітін.
До того, як почати займатися фотографією, Дмитро працював за фахом – інженером-електриком. Але його професія раптово підказала іншу, яка стала основною й улюбленою. «У мене був знайомий інженер-електрик з іншої області, ми спілкували по роботі в соціальній мережі, я побачив його фотографії, і вони мене зацікавили. Незабаром молодший брат купив дзеркальний фотоапарат. Я потримав його в руках, покрутив, повертів – та спробував фотографувати. З того моменту мистецтво фотографії впевнено тече по моїх жилах. Із 2008 року по сьогодні серйозно займаюся фотографуванням», – розповідає Дмитро Балховітін.
До початку російської агресії на Донбасі він разом із сім'єю жив у Макіївці. У 2017 році вони остаточно переїхали до Краматорська.
«Оскільки я фотографую, здебільшого, природу, то саме природа є моєю музою, – каже співрозмовник. – Але відтоді, як почав займатися фотографією, більше дізнався про своє рідне місто, шукав цікаві місця, намагався показати їх та привернути до них увагу».
Він ділиться, що любить повертатися в ті самі місця і бачити кадр таким, яким ще не бачив досі.
«У мене немає особистих секретів хорошого кадру, але для мене фотографія – це емоція, яку ти відчуваєш, коли перебуваєш в якомусь місці і намагаєшся це передати певними технічними засобами».
У 2019-му «Укрпошта» взяла пейзажі Донеччини для створення поштових марок «Краса і велич України». А з 20 грудня 2019 року стартував продаж перекидного календаря на 2020 рік із дванадцятьма світлинами Донецької області, на яких – терикони, степ в сезон цвітіння
ковили та покритий снігом, заповідники «Крейдова флора», «Кам'яні
могили», Свято-Успенська Святогірська лавра.
Після 6 років роботи у дитячому таборі «ЕкстреМал», де діти займаються скалолазанням, альпінізмом і фотографією, а фото є допоміжним засобом пізнання навколишнього світу, Дмитро вирішив, що хоче створити для дітей щось своє, пов’язане винятково з фотомистецтвом. Так зародилася та реалізувалася ідея «Дитячої школи фотографії Photo Vision у Краматорську.
Коли почалася війна, я почав їздити більше на північ Донецької області
Фотограф каже: існує безліч фотошкіл для дорослих, але для дітей майже немає. «Коли почалася війна, я почав їздити більше на північ Донецької області, бо до війни мене часто можна було побачити в центрі і на півдні, а ось північна частина була не така досліджена мною. Багато цікавих місць, які я фотографував до окупації, залишаються досі для мене недоступними, тому що там або лінія розмежування, або бойові дії – і це сумно».
«Я не є активним природоохоронцем, але якщо у мене є можливість, я
намагаюся допомогти збереженню цінних природних ділянок, – так пояснює Дмитро поширену на своїй сторінці у фейсбуці петицію проти забудови ділянки національного парку «Святі гори» з червонокнижними видами (ми писали про цей конфлікт тут). – У мене багато знайомих природоохоронців, і з ними я іноді співпрацюю – надсилаю запити до органів влади, аби вберегти красиві краєвиди, як мінімум. У південній частині Донеччини є національний парк «Меотида», який розташований на землях державної власності Новоазовського, Мангушського та Нікольського районів, і там була загроза розорення степової ділянки, на якій зростають рослини з Червоної книги, і ми з активістами допомогли порятувати цю ділянку».
Ми запитали Дмитра про 5, на його думку, найефектніших природних точок на карті Донеччини. Ось що він розповів:
– Заповідник «Крейдова флора», розташований біля річки Сіверський
Донець, має дуже високі крейдові пагорби, а на цих пагорбах зростають
рослини, які занесенні до Червоної книги. Заповідник складається з лісової частини та степової. Одна половина лісу – червонокнижна сосна крейдяна, а інша – байрачні діброви. Окрім рослин, є тут рідкісні ссавці та плазуни, птахи.
Всі ніші скель зайняті гніздами стрижів
– Біля Краматорська розташувалися величні «Крейдяні Білокузьминівські скелі», які є частиною регіонального ландшафтного парку «Краматорськ». Це оголення крейди, яке виглядає, як скеля серед степу. А деякі скельні виступи за формою нагадують пальці або вітрила, бо біля підніжжя гори розташовані ніші, вибоїни, печери різних розмірів. Загалом всі ніші скель і межигір'я зайняті гніздами стрижів. Скеля заввишки в 9-поверховий будинок була свідком багатьох історичних та доісторичних подій.
– Національний природний парк «Меотида» – там є рівні степові ділянки з рослинами, лимани, заплави, мешкають птахи з Червоної книги, є лагуни, коси, розгалужена мережа проток, гирла річок, озер. Тут представлено понад 60 пам'яток археології та культури. Масштаби та сама місцевість просто вражають.
– Заповідник «Кам'яні могили» виглядає, неначе маленька гірська країна, від якої заряджаєшся енергією, там є гранітні скельні виходи, і вважають, що мільйон років тому на місці заповідника був вулкан. Унікальні граніти не мають аналогів у світі.
– «Катеринівські бугри» («Гранітні горби») – це незвичайне природне явище у вигляді величезних каменів гранітної породи, які розташувалися на річці Кальчик. Горби неначе позують і манять, аби їх сфотографували, і це не дивно, бо вони помітно виділяються на тлі навколишньої зелені.
Степ, який у всіх асоціюється із Донеччиною, так близько до нас, але
чомусь нам так важко його помітити.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ СЛУХАЙТЕ ТУТ.
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
