Романська базиліка в українському селі на Івано-Франківщині зі стародавніми написами (графіті) на стінах – це храм святого Пантелеймона. Його збудовано, як припускають науковці, наприкінці XII – у середині XIII століття за доби Галицько-Волинського князівства, каже доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко. Що можна дізнатись про історію храму святого Пантелеймона, про його прихожан, історик розповів Радіо Свобода.
– Я досліджував графіті храму на запрошення дирекції Національного заповідника «Давній Галич» у 2014 році. У процесі дослідження було зафіксовано понад 700 графіті.
На жаль, переважна більшість написів – на фасадах церкви, а каміння (брили), з якого складено храм, воно у принципі м’яке, й ці графіті потрапляють під дію атмосферних опадів.
– Тобто, існує ризик їхнього руйнування?
– Так, написи вже руйнуються, тож не факт, що за пару століть ці написи залишаться. У 1914 році вийшла праця львівського дослідника Осипа Пеленського про Галич («Галич в історії середньовічного мистецтва» – ред.), у ній опубліковані кілька графіті, які через сто років, коли ми досліджували написи, виявити вже не вдалося. Наразі невідомо, чи це через природні, чи через антропогенні чинники – храм постраждав у роки Першої світової війни.
– Які графіті можна побачити на стінах церкви у наш час?
– Переважна більшість графіті – це малюнки, серед яких різної форми хрести. Наприклад, на думку декого з дослідників така кількість хрестів на стінах свідчить про те, що у храмі святого Пантелеймона могла перебувати реліквія, така як частка Чудотворного Животворящого Хреста Господнього.
Є цікавий зразок пародії, який наслідує європейські пародійні мініатюри на лицарів
Є також на стінах велика кількість зображень коней – не знаю, хто це так любив цих тварин, але судячи з усього, це одна людина конячок малювала.
Також є цікавий зразок середньовічної пародії, який наслідує європейські пародійні мініатюри на лицарів: їх зображали у вигляді павичів або журавлів, і подібну пародію – лицар із пташиною головою – ми знайшли на стіні галицького храму.
– Якою мовою і про що писали галицькі мешканці на стінах храму?
– Серед графіті – написи польської та української шляхти, як правило, ці написи містять особове та родове ім’я, інколи рік або дату відвідин храму святого Пантелеймона. Тобто, хоч напис ми читаємо як «тут був я, такий-то», але таким чином людина наголошувала про свої особисті відвідини цієї церкви, паломництва до храму, що додавало їй надію, що виголошені у храмі молитви будуть здійснені.
Дуже цікавими є графіті, які ми датували початком XIII століття – це рішення князівської судової адміністрації
Як на мене, дуже цікавими є графіті, які ми датували початком XIII століття – це рішення князівської судової адміністрації. Наразі важко чітко сказати, чого стосувалася справа, але там згадується особа Лях Старинцев, звинувачений у невиконанні якогось контракту. Напис звучить так: «У княжіння Мстиславове державу Ігнатову шукали Ляха платники», але не знайшли за ним провини, тому що «домовлене» він віддав, заплатив й це було при свідках – священниках церкви святого Пантелеймону.
– А чи легко прочитати такі довгі написи?
– Ні, наприклад, інші написи ще більш фрагментарні, тому що їх виконували на кількох кам’яних брилах, а вони не всі збереглися, на жаль.
– Чи є написи, сказати б, екзотичними мовами?
– Цікавими є два написи вірменською мовою, ми їх датуємо XV століттям. Власне, у Софійському соборі у Києві також є графіті вірменською мовою.
ДОВІДКА:
Галицько-Волинське князівство існувало у 1199–1349 роках. Церква святого Пантелеймона входить до складу Національного заповідника «Давній Галич».
