«Господи помозі рабу своєму Володимиру на многая лєта і дай прощєніє гріха на день судинь» – цей настінний напис (графіті) можна прочитати, піднявшись на південні хори собору Святої Софії Київської. За доби України-Русі це було місце, «зарезервоване» за князем та його родиною. За висновками дослідниці, доктора історичних наук Надія Нікітенко, цей напис зроблений князем Володимиром Святославичем, відомим як князь Володимир Великий – хреститель України-Русі. На стінах храму можна знайти ще два написи, які науковець пов’язує із князем Володимиром Святославичем – визначним політичним діячем, військовим стратегом, засновником і першим будівничим собору Святої Софії у Києві. Про князя, його «маркери» на стінах храму та сучасні дослідження собору Надія Нікітенко розповіла Радіо Свобода.
– Я давно, коли почала вивчати світські фрески Софії Київської, звернула увагу на те, що у храмі рельєфно проступає образ Володимира Великого. А у соборі таких фресок чимало, наприклад, княжий груповий портрет, фрески сходових веж, по яких піднімались на хори князь та його найближче оточення. Мене тоді вразило, наскільки ці фрески пов’язані з родиною князя Володимира Святославича та його дружини – візантійської царівни Анни!
Це графіті називає свого автора – Володимира (саме так і звучить ім’я, а не Владімір) і пов’язане саме з князем Володимиром
З часом я розширила, сказати б, поле пошуку, залучила графіті: вразило мене дуже давнє графіті на південних хорах храму – це так звана чоловіча половина хорів. І на зображенні царя Єзекії я побачила велике графіті, а пізніше з’ясувала, що цей цар і пророк був прообразом князя Володимира у давньоруській літературі. Мій висновок, озвучений ще на всесоюзній сесії візантиністів, був: це графіті називає свого автора – Володимира (до речі, саме так і звучить ім’я, а не Владімір) і пов’язане саме з князем Володимиром.
– Як ви розшифрували це графіті?
– Напис «Господи, помозі рабу своєму Володимиру на многая лєта і дай прощєніє гріха на день судинь» міститься на центральній фресці південних хорів, де зображений біблійний цар і пророк Єзекія – сивий чоловік в одязі патриція із сувоєм в руках, – який знищив ідолів та увів віру в єдиного Бога. А лише князь міг перебувати на тому місці (на південних хорах) і лише князя Володимира Святославича звеличували як «нового Єзекію», оскільки він повторив подвиг царя Єзекії.
Це графіті людина писала, стоячи на колінах, бо ж написане воно між ступнями персонажа. Думаю, автор напису при цьому молився, підкреслював свою гріховність, та й не хотів псувати фреску. Хто міг так палко молити Господа? Зображений на фресці біблійний персонаж засвідчує, що напис пов’язаний з Володимиром Великим, а не з Володимиром Мономахом, як припускають деякі науковці. Адже Володимира Мономаха не порівнювали з царем Єзекією, це було зовсім нелогічно.
– Які ще написи на стінах собору Святої Софії Київської міг зробити особисто князь Володимир Святославич?
– У добу Русі-України, за середньовіччя графіті сприймали як безпосереднє звернення до святих і до Всевишнього по допомогу.
У добу Русі-України, за середньовіччя графіті сприймали як безпосереднє звернення до святих і до Всевишнього по допомогу
Для Володимира Святославича це було вкрай актуально: графіті, про які ми говоримо, написані приблизно у 1014-му або у 1015 році, коли князь сильно захворів і просив Бога про помилування за гріхи, здійснені ним у язичництві. Ось автограф Володимира, який міститься на стіні у проході до Михайлівського вівтаря: «Господи помозі рабу своєму Василеві, грєшніку, помозі йому Господи». Відомо, що при хрещенні Володимир отримав ім’я Василій.
Перша половина звернення написана каліграфічним почерком, імовірно, її зробив книжник, бо ж при Святій Софії у Києві діяв скрипторій – майстерня з перепису книг. А друга частина напису реально видряпана світською людиною, допущеною до вівтаря – а допускали туди, знов-таки, князя. А зроблений цей напис на образі Святого Стратоника – святого, якого шанують на Балканському півострові та чиє ім’я означає «переможець воїнства».
– Які ще графіті ви пов’язуєте з іменем Володимира Великого?
– Як на мене, унікальним є напис у північній зовнішній галереї – в одному з аркових отворів, на образі Святого Миколая каліграфічним почерком видряпано: «Спаси Господи кагана нашого». Нижче гіршим почерком дописано: «Спаси Господи» – і фраза не закінчена, вона не збережена, тому що осипався фресковий тин. Поруч є великий ініціал «С» – вважаю, що це ім’я по-батькові (патронім) самого кагана, це слово з тюркської мови перекладаємо як «цар», так називали верховного хазарського правителя, якого поставив на коліна батько Володимира – князь Святослав Ігорович.
І цей титул перейшов до нього, а по тому до його сина Володимира, котрий також воював з каганатом і переміг. Зі «Слова про закон і благодать» митрополита Київського Іларіона відомо, що Володимира Святославича називали «великим каганом» Русі. Графіті це зроблене на зображенні Святого Миколая – а Володимира теж звали Миколаєм, це ім’я, як і ім’я Василія, він отримав при хрещенні, одне було хрестильним, а друге – молитовним. Зазвичай князь, який отримав хрещення від Візантійської імперії, мав своїми хресними батьками імператора (у нашому випадку Василя ІІ) та патріарха (на той час це був Миколай ІІ Хрисоверг).
– Тобто, князь Володимир Святославич (Володимир Великий) не лише почав будувати храм Святої Софії, який добудовував його син Ярослав Мудрий, але й залишив на стінах храму свої автографи, «маркери»?
Донедавна вважалось, що на фресках збереглись 318 графіті, але дослідження В'ячеслава Корнієнка значно збільшили цю цифру, досліджено понад 7 тисяч написів
– Так. Я вважаю, що названі графіті з проханням про допомогу могли бути написані саме князем Володимиром Великим, особисто.
При цьому хочу повідомити: донедавна вважалось, що на стінах собору, на фресках збереглись 318 графіті, але новітні дослідження колеги В'ячеслава Корнієнка значно збільшили цю цифру, досліджено понад 7 тисяч настінних «видряпаних» написів (бо ж графіті з італійської мови перекладається як «видряпувати»).
Серед цих графіті одинадцять містять точні дати: рік 1018, 1019, 1022, 1023, 1028, 1033… А отже, у той час собор уже був збудований, прикрашений мозаїками та фресками!
ДОВІДКА:
У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком; в Новгородському літописі подія позначена 1017 та 1037 роками. Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Мудрого. Інші джерела дають можливість пов'язувати заснування собору з іменем Володимира Великого. Сучасник будівництва собору – митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про закон і благодать», згадуючи Софійський собор, говорить, що в його створенні Ярослав завершив справу свого батька Володимира; німецький єпископ Тітмар Мерзебурзький (1018) згадує під 1017/1018 роком функціонуючий Софійський монастир у Києві. Митрополит-вчений Петро Могила у підкупольному написі 1634 року зазначив, що собор «нача здатися в лєто 1011».
Надія Нікітенко датує будівництво собору 1011–1018 роками.
