Рим – У Римі відбулася непересічна культурна подія: вперше за майже 30 років, відколи триває активна міграційна хвиля українців на Апенніни, організували виставку картин художників з України, які живуть в Італії. Протягом чотирьох днів представницький захід у столичній галереї відвідали кілька сотень пошановувачів мистецтва з різних країн. Організатори події та її протагоністи – 26 професійних художників – представили зразки своєї творчості як приклад сучасного українського мистецтва. Радіо Свобода зібрало кілька історій митців-учасників виставки, які давно або віднедавна проживають за кордоном, зберігають і вдосконалюють свій творчий хист та заробляють цим на життя.
Чи не найбільше задоволення від колективного перформансу отримали самі художники. Вони були раді не лише можливості представити свої твори, а й зібратися разом і поспілкуватися на професійні теми між собою та з відвідувачами.
Одні з них давно і успішно працюють за кордоном, наприклад відомий живописець, іконописець і реставратор Іван Карась, або представниця львівської художньої школи Лілія Баб’як, яка малює у стилі реалістичного пейзажу акрилом на картоні та презентує свої роботи також у галереях Польщі. Ієромонах Орест Козак, настоятель монастиря Святого Теодора Студита біля Рима, представив іконографічні твори, виконані яєчною темперою і золотом.
Інші художники є представниками молодого покоління, які відносно недавно оселилися на сонячному півострові і зосереджують діяльність на навчанні у художніх академіях Італії. Одна з таких молодих талантів – 26-річна Світлана Пасірська, уродженка села Видинів Івано-Франківської області.
Про її гуцульське походження і дизайнерський хист говорить її колоритне вбрання в етностилі: комбінована чорна кофтина з бахматими синіми рукавами на кшталт сардака (гуцульський верхній одяг), на шиї – барвисте намисто, груди прикрашають вовняні помпони, а чорні штани – з орнаментом української хустки.
Дизайнерка і графік
Сім років тому, приїхавши до матері в Рим та з мрією опанувати ази дизайнерського мистецтва Італії, вона вже була випускницею Косівського училища декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю модельєр одягу. Після трьох років вивчення мови та різних підробітків, дівчина поступово почала реалізовувати професійні плани – стала студенткою магістратури Римської академії витончених мистецтв (Accademia di belle arti di Roma) на відділі модного дизайну.
Своєю роботою я прагнула показати біль українського народу, який несе втрати на війні з РосієюСвітлана Пасірська
Авторські моделі одягу в етностилі на українські мотиви Світлана вже представляла на римських дефіле, а з минулого року почала брати участь в італійських художніх конкурсах сучасного малюнку, де демонструє свої графічні роботи.
Малювання для дівчини швидше хобі, ніж основний фах, хоча її графіка свідчить про досконалий рівень мішаної техніки дряпання голкою по воску з вініловою емульсією. Особливу увагу привертає її картина «Біль», що відтворює нинішній стан України.
«Своєю роботою я прагнула показати біль українського народу, який несе втрати на війні з Росією. Гола дівчина вказує на невинну чистоту нації, жовто-синя стрічка на очах і сльози говорять про її українську ідентичність. Червоне подряпане тло – це кров, яка залишає сліди у пораненій душі», – так описує роботу художниця Пасірська.
Свою основну професійну діяльність дівчина однак планує присвятити модному дизайну, щоб у майбутньому мати свій бренд колекції одягу.
Я тут скрізь у міжнародних проектах просуваю українські традиції, я їх модернізуюСвітлана Пасірська
«Світ відкритий, я себе бачу не лише в Італії чи в Україні, мені подобається український етностиль, це – у моїх венах, я тут скрізь у міжнародних проектах просуваю українські традиції, я їх модернізую, не копіюю ніякого топового дизайнера. І в цьому стилі думаю продовжувати надалі, двері повернення до України я не зачиняю. Для мене нині дуже важливо навчатися тут в італійських майстрів дизайну», – говорить Світлана Пасірська Радіо Свобода.
Майстер пейзажу
Рівень італійської художньої академічної школи цінує також її ровесник 25-річний Андрій Катеринюк, випускник Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури в Києві. Він понад рік живе з дружиною (також художницею Ангеліною Голембівською) у Флоренції, куди прибув вивчати тонкощі живопису у Флорентійській академії мистецтв.
Італію – відому країну зародження художніх традицій – для навчання обрав умисно, щоб сповна відчути місцеву мистецьку атмосферу та продовжити тут творчий шлях. «Я вибрав напрям реалістичного мистецтва, на виставці є мої пленерні пейзажі (олійний живопис, вугілля, графітний олівець), які я робив з натури, це техніка a la prima (за один раз): малюю на природі за один сеанс, коли не дуже змінюється природне світло та відтінки, це важливо для досягнення максимального ефекту», – розповідає Андрій.
Він задоволений системою навчання у художній академії Флоренції, та найбільше радіє можливості спілкуванню з іноземними колегами по цеху, чого у Києві йому бракувало. Сімейний бюджет Андрій поповнює завдяки частковим продажам своїх робіт та виконанням замовлень від організацій чи приватних клієнтів.
«Я не маю фінансових труднощів останні півроку, було навіть одне замовлення – портрет-родини з 10 осіб, я працював над цим три місяці. Коли щойно приїхали, ми з дружиною позували натурниками, це такі дрібні підробітки. А зазвичай, намальований за сеанс невеликий етюд коштує 100 євро, коли маю серйозне замовлення, може бути винагорода і до 3 тисяч євро», – говорить молодий художник.
Він сповнений планів на майбутнє в Італії, принаймні на час навчання наступних два роки, і нині шукає приміщення для художньої студії, щоб відкрити власні курси й викладати образотворче мистецтво та продовжувати малювати. За словами художника, питання повернення чи неповернення на батьківщину або переїзду до іншої країни – надто складне для молодого творчого подружжя. «Після завершення навчання будемо вирішувати», – каже Андрій.
Архітекторка й акварелістка
Його досвідчена колега, 53-річна художниця й архітекторка Алла Зарваницька (уродженка Тернополя) таких питань уже не піднімає, бо після 20 років життя у Римі каже, що її батьківщина просто розширилася на Італію. Тут народилися дві її дочки, тут вона почала працювати в архітектурній студії разом із чоловіком італійцем, також архітектором. Після навчання на факультеті архітектури Римського університету La Sapienza мала великий досвід роботи над урбаністичними проєктами, наприклад реконструкції парків чи інших міських об’єктів.
Нині Алла Зарваницька відома в Римі художниця-акварелістка, яка малює місто.
«Я собі придумала бізнес у туристичному напрямку, малюю аквареллю краєвиди Італії, поєдную архітектурний та урбаністичний пейзаж, обрала більш комерційний напрямок – зображення історичних міст або малих відомих поселень. Я люблю місто, йду у справах і дивлюся, як щойно бачу цікавий об’єкт, фотографую чи замалюю, а потім вдома відтворюю художньо. Співпрацюю з галереями, маю сайт, і так знаходяться клієнти», – ділиться особливостями роботи Алла Зарваницька у розмові з Радіо Свобода.
Вона зареєстрована приватним підприємцем і працює виключно за фахом. Вагається сказати про кількість акварелей, що встигає виконати за рік, але наголошує, що над малюнком працює довго і детально, буває і до півроку. Ціна замовленої акварелі може сягати тисячі євро.
Старша дочка теж малює і думає їхати на навчання до КиєваАлла Зарваницька
«Часто я вигадую собі роботу, і маю замовлення, з цим немає проблем. Єдине – мені страшно бракує часу, – зазначає художниця. – Я живу не на широку ногу з двома дітьми, це мій основний спосіб заробітку. Не втрачаю зв’язків із Києвом. Старша дочка теж малює і думає їхати на навчання до Києва».
«Українська палітра Італії» – спільна експозиція українських митців, які живуть на Апеннінах, стала спробою створити місцевий творчий бомонд для вихідців з України. Елегантне приміщення римської галереї Spazio Veneziano вмістило понад півсотні художніх робіт різного стилю та майстрів пензля різної вікової категорії.
Спільною для усіх однак була вимога професійності: художня спеціальна освіта і постійна зайнятість своїм ремеслом.
«Ми хотіли познайомити італійців з нашою культурою і відкрити цих художників також для нашої громади. Ці люди тут живуть, більшість прибули до Італії не на заробітки, а для продовження своєї творчої діяльності. Безперечно, такі заходи слід проводити і надалі», – зазначила Радіо Свобода Вікторія Шевченко, голова культурної асоціації UcrainaCreAttiva, яка спільно з посольством України організувала експозицію.
