(Рубрика «Точка зору»)
Все менше часу залишається до початку проведення «нормандського саміту», який в команді Володимира Зеленського бачать, як панацею від всіх проблем, які так вправно створює Україні Москва. Перебільшенні очікування і нерозуміння тих геополітичних зав’язок, на які Кремль розраховує в разі всеосяжних поступок України Росії, може привести до швидких і неправильних рішень, на «відігравання» яких назад потім знадобиться куди більше зусиль, ніж якби їх взагалі не ухвалювати.
Москва грає на інтересі Зеленського показати себе миротворцем і досягнути миру з агресором за будь-яку ціну, що дуже нагадує бажання домовитися «з геополітичним Чекатилом», замість того, щоб чинити йому спротив, враховуючи, що він може виглядати сильним тільки на тлі жертви, котра є набагато слабшою за нього.
Тільки Путін може припинити війну на Донбасі
Але вже зараз можна спрогнозувати, що Путін (за підтримки лідерів Німеччини і Франції – Меркель і Макрона), буде переконувати українського президента в тому, що автономізація Донбасу – це ключ від миру, і тільки від Зеленського тепер залежить, чи готовий він цим ключем скористатися.
Хоча в дійсності, ключ від миру в руках у Путіна, бо тільки він може припинити війну на Донбасі.
В разі прийняття під великим тиском вимог Кремля, це може спровокувати ефект доміно наступних стратегічних поступок, на які може піти нинішнє керівництво України, підлаштовуючись під політичні потреби Росії.
І одним із «китів», на яких тримаються всі плани Путіна по роздрібненню України на регіональні вотчини, є саме ухвалення закону про особливий статус Донбасу.
Російський диктатор добивається цього ще з 2014 року, часу анексії Росією українського Криму і розв’язання нею війни на Донбасі.
Варто зазначити, що починаючи від часів президентства Леоніда Кучми, Донбас негласно отримав від центральної влади статус автономії, хоча публічно про це не говорилося.
Поряд із автономним Кримом, Донбас став електоральним полем для отримання великої кількості голосів на користь влади, що й було одним із вирішальних факторів здобуття Кучмою перемоги на президентських виборах 1999 року.
Саме тоді під Донбас було закладено міну сповільненої дії, що під час вторгнення Росії на території Донбасу, вибухнуло потужною хвилею сепаратизму.
Але якщо зараз Київ погодиться на вимогу Москви і оперативно ухвалить закон про особливий статус Донбасу, зрозуміло, що Путіна це ніяк не зможе задовольнити.
Тому наступною його вимогою стане поширення цього особливого статусу не тільки на окуповану частину Донбасу, а й на всі території Донецької і Луганської областей, яку Україні такою великою кров’ю вдалося відстояти.
Потрібно проявити принциповість у питанні Донбасу
Якщо ж Зеленський і на це погодиться, то, скоріш за все, наступною вимогою стане надання амністії всім донбаським учасникам російсько-української війни.
Росія відмовляється забрати до себе колаборантів, хоча й має зобов’язання перед тими, кого вона підбила на участь у війні з Україною.
Українській делегації потрібно проявити принциповість у цьому питанні, оскільки повернення Донбасу разом з тими, хто воював з Українською державою, тотожне добровільному вживленню в людське тіло гангрени. Наслідки будуть ті ж самі.
Не говорячи вже про те, що неможливо проводити жодні вибори на територіях, котрі окуповані ворогом.
Тим більше тоді, коли окупанти і не збираються передавати Україні контроль над 400 кілометрами російсько-українського кордону.
І коли українські спецслужби та поліція не розміщатимуться на території такого «деокупованого» Донбасу.
Україна не зможе контролювати територію, яка й далі залишатиметься по суті під контролем Москви, не дивлячись на нібито формальну передачу її Києву.
Ті, хто зрадили свою державу, не можуть мати українське громадянство
Таким чином, ризики від погодження на нібито «мирні» кроки Кремля назустріч Україні, проглядаються на всіх можливих напрямках.
Росія не прагне і не хоче миру з Україною, їй потрібно виграти час, розуміючи, що деморалізація українського суспільства, яка, на жаль, спостерігається під час війни, грає їй на руку.
Тому на переговори щодо Донбасу Україна мала б приїхати зі своїм пакетом пропозицій, в яких було б чітко зафіксовано, що ніякі вибори на Донбасі не можуть бути проведенні без повного контролю української сторони над всіма територіями цього регіону.
А контроль над кордоном – це головна вимога України, і без виконання її Росією, жодні інші пропозиції не можуть взагалі обговорюватися.
І головне, всі учасники російсько-українського конфлікту, що брали участь в бойових діях на стороні Росії, мають виїхати з території України.
Адже не можуть ті, хто зрадили свою державу, мати українське громадянство і спільні права з тими, хто захищали свою батьківщину, віддаючи за неї своє життя.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода