1 вересня 2004 року в північно-осетинському місті Беслан терористи захопили школу, замінували спортзал і взяли в заручники понад 1100 людей: школярів, їхніх рідних і вчителів. А 3 вересня спортзал був обстріляний двома снайперськими групами ФСБ Росії і розпочалася силова операція. У результаті обвалу даху спортзалу, пожежі та перестрілки між терористами і російським спецназом у приміщенні школи загинули 334 заручники.
Минуло 15 років, як 1 вересня терористи взяли у заручники тих, хто прийшов на урочисту лінійку до школи №1 міста Беслан, що у Північній Осетії. Понад дві доби дітей, їхніх рідних та учителів тримали у замінованому спортивному залі школи.
За одними даними – в заручниках опинилося 1128 людей, за іншими – 1180.
Як пише журналіст російської редакції Радіо Свобода Володимир Воронов, який працював тоді у Беслані, реальні відомості російська влада тоді не оприлюднювала.
Спочатку казали, що заручників «усього 100», потім – що їх «300-350», хоча все місто знало, що це не так. Чи не у кожного жителя в школі виявилася рідна людина або знайомий. Понад два дні терористи утримували школу із заручниками.
Усе місто зібралося на площі і очікувало офіційних повідомлень від влади. Але їх не було.
А 3 вересня 2004 року настала кривава розв'язка.
О 13.04 спортзал був обстріляний двома снайперськими групами ФСБ Росії із дахів найближчих до школи п'ятиповерхівок. Постріл з РПО-А (реактивний піхотний вогнемет «Джміль») став причиною першого вибуху в спортзалі. Після пострілу РШГ (реактивна штурмова граната) стався другий вибух.
Однак ще очевидці кажуть про тубуси використаних гранатометів (схожі на РПГ-18 «Муха»).
Російська влада заперечує використання у Беслані вогнеметів та РПГ.
Володимир Воронов стверджує, що у Беслані були і танки. Він їх фотографував.
Після цього 329 бійців спецпідрозділів «Альфа» і «Вимпел» атакували терористів у школі. Прикривали їх підрозділи міліції та збройних сил Росії.
Жертвами теракту і силової операції – на думку Володимира Воронова, «хаотичної бійні, яку чомусь називають штурмом», – стали 334 людини, 186 із яких діти різного віку.
Ось як Володимир Воронов описує початок силової операції: «Я 3 вересня вдень разом із колегою зайшов у кафе «Ірбіс» недалеко від захопленої школи. У районі школи прогриміли два чи три потужні вибухи, а після секундного затишшя – шквал автоматних черг. Майже відразу по дворику кафе заклацали кулі: як виявилося, кафе в зоні обстрілу – школа під боком, за городом сусіднього приватного будинку.
Через секунди в цей дворик незрозуміло звідки раптом забіг хлопчик років 12-13 в одних трусах, весь в крові, з опіками і шматками якоїсь кіптяви на спині. За відзнятими тоді кадрами потім відновив і хронологію подій: все почалося о 13.04 ... Через секунди після того з якоїсь непримітної хвіртки у двір кафе забіг чоловік з дівчинкою на руках. Вже набагато пізніше, повернувшись додому, підрахував по зроблених кадрах, що лише за першу хвилину з цієї хвіртки винесли або вивели 14 врятованих з пекла. Потім ще і ще ...
Роздягнені або напіводягнені, в крові, вони тремтіли від жаху і просили пити: «Пити! Пити! Ми сечу пили, дайте пити!». Якісь хлопці в спортивних костюмах витягли з кафе упаковки з водою і почали поїти дітей, поливати водою їх обпечені спини. Пізніше цю стежку до кафе через двір приватного будинку назвуть «дорогою життя»: по ній пройшло приблизно 70 людей із тих, кому вдалося вирватися або кого винесли зі спортзалу».
116 заручників загинули від перших вибухів і пожежі в спортзалі, але понад половина людей отримали смертельні поранення під час бою між терористами і спецназом ФСБ у інших приміщеннях школи.
Кількість поранених перевищила 800 осіб, з яких 72 дитини і 69 дорослих стали інвалідами.
«Альфа» і «Вимпел» зазнали втрат: 10 убитих і 41 поранений. Загинули ще 2 співробітники МНС Росії. Втрати терористів – 31 особа.
62 російських силовики отримали поранення.
Через кілька місяців після трагедії інформаційні агентства скупо повідомили, що на сміттєзвалищі на околиці Беслана знайшли багато речей загиблих, вивезених туди після штурму школи №1. Це були уламки шкільних парт, обгорілі балки, обривки дитячого одягу, взуття, розірвана граната, рюкзак, що, можливо, належав терористу, фрагменти людських останків.
Як розповідає Володимир Воронов, у тій купі страшного сміття багато хто знайшов і впізнав одяг і взуття своїх загиблих або зниклих під час теракту дітей.
Владні структури заперечували, що знайдене має стосунок до школи. Логіка чиновників зрозуміла: як можна визнати, що після штурму все просто взяли, згребли до купи і вивезли на смітник. Адже знищення доказів – це теж злочин.
Однак Воронов бачив, як це відбувалося і вранці 4 вересня 2004 року.
«Ще диміла вигоріла школа, на її подвір'ї викладалися тіла, прикриті від спекотного сонця фольгою, окремі тіла несли на носилках, люди в штатському заповнювали якісь папери, співробітники МНС розбирали завали, вигрібали все з будівлі у двір. Але потім весь це згрібав на купу невеликий трактор-екскаватор, потім захоплював його своїм ковшем і вантажив у кузови КамАЗів» – розповідає Володимир Воронов.
Усього ж після силової операції зі звільнення заручників у школі Беслана 3 вересня 2004 року 1343 людини отримали в Росії статус потерпілих.
Проте називають і інші цифри. Й через 15 років, зауважує Воронов, питання точної кількості людей, які постраждали тоді у Беслані, залишається відкритим.
У березні 2019 року сайт «Правда Беслана» на вимогу «Роскомнагляду» видалив сторінку з ксерокопіями записок, які передавали терористи з захопленої школи. Обидві записки є у матеріалах кримінальної справи і оголошувалися на суді, однак в інтернеті їх поширювати заборонили. Одна з них була підписана Шамілем Басаєвим, який не був у Беслані, але взяв на себе відповідальність за організацію теракту.
За однією із версій, документи доводять, що терористи були готові на переговори з російською владою.
Навіть знаючи масштаб трагедії, каже Володимир Воронов, увесь її жах можна усвідомити лише на кладовищі, коли бачиш ряди однакових надгробків. Майже на всіх – одна і та ж дата смерті: 3 вересня 2004 року. Читати рік народження загиблих ще страшніше: 1992, 1996, ... 2002. На шести надгробках одне і те ж прізвище –Тотієви. 1 вересня 2004 року в школу пішло вісім Тотієвих, із них вижили лише двоє.
Читайте ще: Як живуть жертви Беслана через роки після трагедії
У квітні 2017 року Європейський суд з прав людини зобов’язав владу Росії виплатити три мільйони євро родичам загиблих і постраждалих через напад у Беслані. ЄСПЛ постановив, що російська влада не впоралася із обов’язком запобігти можливій загрозі життю людей і не спланувала штурм так, щоб мінімізувати можливість загибелі або поранень заручників.
Трагедія Беслана
Кремль не погодився із рішенням ЄСПЛ. Міністерство юстиції Росії оскаржило рішення в суді. Члени організації «Матері Беслана» попросили ЄСПЛ не переглядати рішення.
Рідні загиблих звинувачують особисто президента Росії Володимира Путіна у тому, що загинуло стільки людей.
