Цьогоріч в Україні вдруге нагородили молодих науковців у сфері медицини. Вони досліджують різні сфери: хтось хмарні технології, а хтось – забуті хвороби. Що нового відкрили переможці, над чим працюватимуть далі, з якими проблемами зустрічаються та чому нагороду критикують.
Премію для молодих науковців за дослідження в медицині започаткувала французька фармацевтична компанія «Санофі» (Sanofi). Її підтримує Національна академія медичних наук України. Саме її співробітники входять до журі конкурсу.
У 2019 році на конкурс надійшло понад 70 досліджень із різних міст України, а переможці отримали грошові нагороди для подальших досліджень.
Антимікробний винахід
Перемогла робота, що відкриває нові можливості традиційної «хлорки».
Дослідження має назву «Багатофункціональний полімерний матеріал з потужними антимікробними властивостями». Її автори – науковці із Дніпра Богдан Мурашевич та Дмитро Степанський, співробітники Дніпропетровської медичної академії Міністерства охорони здоров’я України, а також їхній колега Володимир Торопін із Українського державного хіміко-технологічного університету.
Винахід дніпровських дослідників допоможе зробити існуючі системи дезінфекції води і повітря більш ефективними. Крім того, зможе знизити загрозу розповсюдження патогенних мікроорганізмів у цих середовищах.
Застосування синтезованих ними матеріалів як активного компонента систем знезараження ранових поверхонь, наприклад, у ранових пов’язках, дозволить знизити ризик виникнення запалень (особливо у польових умовах), при чому без застосування антибіотиків.
Простими словами, дослідники надали нову форму гіпохлориту натрію («хлорці»), хімічно «прив’язавши» його до інертного полімерного носія.
«Хлорка» – ефективний і доступний дезінфектант, але він наразі існує тільки у вигляді розчинів, використання яких у медицині досить обмежене через їх нестійкість, наявність токсичних домішок та високу їдкість. Натомість наш винахід має тверду форму, яка є стабільною, не потребує спеціальних умов зберігання та легко піддається регенерації (повторному використанню)», – розповідає Мурашевич.
Науковці працювали над цією роботою понад п’ять років.
За словами медиків, синтезовані ними полімери активуються тільки при наявності в середовищі забруднення біологічної (а в деяких випадках і хімічної) природи, і не виділяють «зайвого», а також не виділяють в навколишнє середовище нічого, крім «активного хлору».
Розраховуємо, що років за п’ять вдасться отримати всі дозволи і почати повномасштабне застосування
При розкладанні активного компонента утворюються безпечні речовини, а полімерний носій може бути вилучений із середовища та «перезаряджений».
Науковці мають висновки профільних організацій щодо високої антимікробної активності своїх матеріалів, проекти науково-технічної документації для промислового випуску дослідної партії, а також попередні домовленості з потенційними постачальниками сировини і виробниками.
«Розраховуємо, що років за п’ять вдасться отримати всі дозволи і почати повномасштабне застосування», – кажуть дніпровські дослідники.
Додаток для хворих на діабет
Друге місце отримала дослідниця, що займається створенням мобільних додатків для пацієнтів.
Тетяна Обелець, молодший науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України, працювала над темою «Мобільна інформаційна система підтримки ухвалення рішень в діабетології з впровадженням хмарних технологій».
Обелець розробляє мобільний додаток, який допомагатиме ухвалювати рішення хворим на діабет та їхнім лікарям.
«Хворий на діабет має самостійно контролювати рівень глюкози в крові. На цей показник впливає як харчування, так і стиль життя – активність. Хворий має проводити базис-болюсний режим введення інсуліну, щоб компенсувати вуглеводи, які він отримав під час їжі. Наша розробка дає рекомендації, скільки інсуліну потрібно прийняти», – розповідає Обелець.
Вона вмикає свій ноутбук і показує, який вигляд має програма. Поки що вона працює лише на системі Android.
Модуль «Рання діагностика» може допомогти в домашніх умовах визначити ризик виникнення захворювання діабетом. Для цього потрібно провести глюкозотолерантний тест та ввести результати тесту у додаток.
Науковець каже, що у такий спосіб можна визначити групу ризику, коли ще немає самих симптомів. У випадку невтішного результату діагностики, пацієнт має пройти обстеження у лікаря.
Другий модуль додатку – енергобаланс. Модуль дозволяє контролювати харчування та активність в залежності від антропометричних та індивідуальних показників (вид роботи).
Користувач створює свій профіль, вводить дані, програма вираховує індекс маси тіла та надає інформацію, скільки треба спожити жирів, білків та вуглеводів на добу або на прийом їжі, щоб нормально почуватися. Користувач обирає їжу, а програма обраховує її енергетичну цінність. Таким чином можна точно порахувати, скільки грамів того чи іншого продукту варто спожити за один прийом.
«Додаток радить, яку дозу інсуліну прийняти, споживши певну кількість їжі. Ми досліджуємо можливість використання даної функції в додаток для самостійного використання, адже цей процес має бути узгоджений із лікарем, в залежності від методики лікування», – розповідає Тетяна.
Додаток також розраховує енергетичні витрати на активність протягом доби, яка потрібна для раціонального спалювання калорій.
Усі введені дані зберігаються у «хмарі». З часом користувач зможе спостерігати за перебігом захворювання в залежності від способу життя та назначеної терапії.. Тетяна сподівається, що додаток зможуть використовувати пацієнт та його лікар, який матиме змогу постійно слідкувати за харчуванням, активністю, прийомом лікарських препаратів та фізіологічними показниками пацієнта.
Додаток уже тестують пацієнти Інституту ендокринології. Однак у вільному доступі його поки що немає – над його вдосконаленням ще працюють.
Ліки від забутих хвороб
Третє місце отримали дослідники, які працюють над ліками від забутих хвороб.
Анна Крищишин та Данило Камінський, доценти кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, представляли роботу, що має назву «Розробка нових малих лікоподібних молекул як потенційних протипухлинних та протитрипаносомних лікарських засобів».
Науковці працюють у сфері медичної хімії, їхня мета – створення нових лікарських засобів. Це довготривалий процес, адже для того, аби з’явився новий препарат, потрібно 10-15 років та понад мільярд доларів.
Анна Крищишин розповідає, що через такі складнощі, жоден лікарський засіб не може створити одна людина. Над цим працюють десятки науковців, часом співпрацюючи між собою у різних країнах.
Так, Львівський медичний університет веде дослідження разом із Національним музеєм природної історії в Парижі, з Національним інститутом раку (Меріленд США), Медичним університетом імені Кароля Марцінковського (Познань), Інститутом біології клітини НАН України, Інститутом біохімії імені О.В. Палладіна НАН України та іншими.
Робота Анни і Данила присвячена створенню нових синтетичних молекул та дослідженню їхньої біологічної активності. Простіше кажучи, це один із етапів на шляху до створення готового лікарського засобу, звичних для нас таблеток чи розчинів.
Науковці припускають, що протипухлинні засоби ефективні в лікуванні трипаносомозів та навпаки. Трипаносомоз – це група паразитарних інфекційних хвороб тварин і людей. Ці хвороби спричиняються найпростішими з роду Трипаносома. Серед людей поширені сонна хвороба та хвороба Шагаса.
Препарат, який можливо стане результатом праці львівських фармацевтів, зможе протидіяти трипаносомозам. Ці хвороби належать до так званих «забутих». Так називають ті недуги, якими хворіють не так багато людей у світі, тому фармакологічним компаніям часто не вигідно створювати засоби, що можуть їх вилікувати. Оскільки витрати на розробку будуть такі ж значні, як і на роботу з препаратом, який купуватимуть мільйони людей. В останні 30 років у світі не створили жодного препарату для лікування трипаносомозів.
У процесі досліджень львівським науковцям вдалося визначити низку високоактивних сполук із протипухлинною та протитрипаносомною активністю, встановити деякі аспекти механізмів реалізації протипухлинного ефекту та підтвердити перспективу подальших досліджень.
Анна Крищишин каже, що її мрія – аби в Україні з’явилися оригінальні препарати (нові засоби), а не тільки генерики (препарати-копії). Вона сподівається, що вона та команда науковців, з якими працює в університеті, будуть частиною таких проектів.
40% свого часу в університеті Анна займається дослідженнями, решту часу – викладацькою роботою.
Чому премію критикують?
В умовах конкурсу вказано, що конкурсні роботи оцінює журі у складі провідних українських науковців із різних галузей медицини НАМН України та експертів із організацій, створених для підтримки і розвитку стартапів. Очолює журі президент НАМН України Віталій Цимбалюк.
Однак, після вручення премії, частина науковців висловила організаторам зауваження.
Професор Віктор Досенко, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені Олександра Богомольця, впевнений, що ідея нагороди «Санофі» – хороша, однак реалізація далека від досконалості.
Професор переконаний, що премію за дослідження у медицині можуть отримувати лише ті науковці, які мають закордонні публікації та індекс Гірша (показник впливовості науковця, заснований на кількості публікацій та їх цитуваннях). Такий серед цьогорічних науковців мають лише дослідники, що посіли третє місце.
Крім того, оцінювати наукові роботи мають журі, які також мають міжнародні публікації, та є не лише практиками, а й реальними дослідниками.
«Ми не можемо бути впевнені, що людина без серйозних публікацій взагалі науковець», – наголошує Досенко.
Йдеться про наукові статті у виданнях, що індексуються міжнародними наукометричними базами Web of Science, PubMed та Scopus. Процедура наступна: дослідник надсилає свою статтю до міжнародного журналу, його рецензують хоча би три фахівці відповідної галузі з усього світу, після чого матеріал публікують.
В Україні є власні наукові видання, але вони не мають авторитету на світовому рівні.
