Доступність посилання

ТОП новини

День вишиванки: краса на вулицях, селфі, громадські акції і безкоштовний проїзд


Все більше людей в Україні та у світі так обягаються у Всесвітній день вишиванки
Все більше людей в Україні та у світі так обягаються у Всесвітній день вишиванки

В Україні уже в 14-те відзначили «Всесвітній день вишиванки». Ця традиція виникла у 2006 році у Чернівцях і швидко поширилася скрізь, де живуть українці. З кожним роком все більше людей цього дня демонструють свою прихильність до українського традиційного одягу.

Історія цієї традиції розпочалася у Чернівцях 2006 року, коли студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Федьковича Леся Воронюк запропонувала обрати день, коли б усі одягали вишиванки. Вирішили робити це кожного третього четверга травня.

Першого разу – у вишиванках прийшли тільки кілька десятків студентів та декілька викладачів. Однак, вже протягом наступних років про цей День знали не лише в Україні, а й за її межами – скрізь, де живуть українці.

У 2011 році п’ятиріччя заснування дня відзначили Гіннесівським рекордом –найбільшою кількістю людей у вишиванках в одному місці. Це було на центральній площі Чернівців, де зібралося 4 тисячі прихильників Всесвітнього дня вишиванки.

З кожним роком кількість людей, які третього травневого четверга виходять із дому у вишиванках, зростає.

Всесвітній день вишиванки у 2019 році припав на 16 травня. Попри те, що у багатьох регіонах України можна було очікувати дощу, вулиці міст і селищ рясніли людьми, одягнутими у вишиванки.

Не забули про Всесвітній день вишиванки і у Збройних силах України.

Соціальні мережі – Facebook та Іnstagram теж наповнилися селфі та груповими фотографіями.

Ведучі переважної більшості телепрограм вийшли в ефір в українському національному вбранні.

У вишиванках прийшли у сесійну залу парламенту щонайменше половина народних депутатів і теж зробили групове фото.

Як відзначили Всесвітній день вишиванки міста

У Києві на Поштовій площі з самого ранку розпочався показ «ВишиванкаDAY», учасники якого дефілювали в етнічному одязі від дизайнера Юлії Магдич, або у своїх власних вишиванках. У показі, окрім відомих людей, взяли участь усі бажаючі.

Ось як висвітлила свято на своїй сторінці у мережі Facebook Ольга Сумська.

На вулицях столиці було багато людей у вишиванках.

Про те, як українці переховували вишиванки під час репресій та депортації розповідає виставка «Вишиванка – символ нескорених». На ній зібрані старовинні вишиванки, рушники, скатертини та вишиті полотна, які дійшли до цього часу, завдяки тому, що їх у різний спосіб рятували від знищення. Експонати вперше виставили у Верховній Раді України.

Також громадські активісти у рамках акції «Вишиванка – одяг вільних» вимагали звільнення українських політв'язнів. У рамках акції відкрили артінсталяцію, що символізує «камеру», в яку «ув’язнено» вишиванку.


Таким чином організатори нагадують і про українських політв’язнів СРСР, і про тих понад сім десятків українців, яких утримують за ґратами в Росії.

Учасники акції утворили тризуб на площі Конституції перед Верховною Радою.

Цю акцію підтримали і в інших містах, зокрема і у місті, де виникла ідея цього свята.

У Чернівцях також цього дня дарували вишиванки новонародженим.

У Львові створили величезну карту, яка показала розмаїття стилів вишивки у різних регіонах України. Окрім цього, у вишиванки одягнули усі статуї на площі Ринок і навіть найбільшого лева міста, який був встановлений до сторіччя ЗУНР.

Більшість міст відзначили Всесвітній день вишиванки святковою ходою. У Харкові, зокрема, у такій ході взяли участь 2 тисячі людей.

Дніпряни утворили «живі вишивки» – 13 орнаментів вишиванок із різних регіонах України: від Буковини до Донбасу, від Київщини до Криму. Для цього знадобилася участь 1, 5 людей.

У Запоріжжі відбувся ювілейний – 5-й – марш вишиванок. Запорожці у вишиванках та з національними прапорами пройшлися центральним проспектом міста. Радіо Свобода розпитала учасників маршу, чим є для них вишиванка.

А от у Одесі патрульні разом із нацгвардійцями біля пам’ятника Дюку де Рішельє намагалися автівками відтворити обриси вишиванки. А для того, щоб привернути увагу людей до акції – співали гімн України.

Оригінальними були у Маріуполі. Там міська рада запровадила безкоштовний проїзд у громадському транспорті для пасажирів у вишиванках.

Деякі кондуктори, щоправда, не знали про цю ініціативу Маріупольської міськради і вимагали заплатити за проїзд.

Радіо Свобода зібрало фотографії Дня вишиванки у Маріуполі

Як відзначали Всесвітній день вишиванки у діаспорі

День вишиванки надає привілей депутатам Канадського парламенту – не одягати краватку. Адже краватки, які обов'язкові для усіх канадських депутатів-чоловіків, не одягають до сорочки-вишиванки.

До Всесвітнього Дня Вишиванки співробітники Посольства України в Республіці Казахстан розгорнули 30-ти метровий тканий рушник, виготовлений переяславськими майстрами.

А о​сь як відзначили Всесвітній День вишиванки у Парижі.

Про те, як щороку проходить парад вишиванок у Токіо розповів Радіо Свобода Павло Котенко, який закінчив Токійський аграрний університет.

Про здатність вишиванки робити людей красивими і щасливими, об'єднувати їх, і про те, що українські орнаменти давно є частиною світового мистецтва і моди дуже добре написала український культуролог і мистецтвознавець Діана Клочко.

«Коли я сьогодні дивлюсь на жінок у вишиванках - на вулиці й тут, у стрічці, – згадую, що Матісс дивився на примхливість орнаменту як на мрію або сон (так називаються багато його композицій з жінками у блузах), а Глущенко – як на звільнення кольору.
Суггестія свободи, в якій тіло, яких би об`ємів воно не було, стає так щедро декорованим, що будь-які комплекси щодо ситуативної ненормативності щасливо і миттєво забуваються.
Тому вишиванка українок - не для зваблення, вишиванка - це національне озброєння», – написала Клочко 16 травня у Всесвітній день вишиванки 2019.

  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG