Тетяна Колесниченко
Окупаційна адміністрація в Луганську запевняє, що непідконтрольні Україні території повністю забезпечені медикаментами і навіть налагоджують власне виробництво препаратів. Але місцеві жителі кажуть, що лікуватися стає дедалі складніше і дорожче.
«Постанова», ухвалена так званим «Міністерством охорони здоров’я ЛНР» у 2016 році, що затверджує обов’язковий асортимент медикаментів в аптеках ОРЛО, змінювалася лише раз – минулого року. Зміни стосувалися викладки товару на вітрині – тепер препарати, виготовлені на території, підконтрольній угрупованню «ЛНР», повинні мати окремі вітрини у прикасовій зоні і лежати обов’язково у центрі полиць та на рівні очей покупця. У той самий час, жителі продовжують жалітися на якість та кількість ліків – їх катастрофічно не вистачає, а ті, що є, неякісні і в основному російського виробництва. Якщо потрібно щось інше – доводиться платити в рази більше, або купувати за межами непідконтрольних Україні територій.
Різниця в ціні з вільними територіями
Я дуже здивувалася, адже на території, контрольованій українською владою, ціна у 2,5 рази нижча
Лікар-терапевт Олена виїхала з непідконтрольної території у 2014 році. Зараз вона живе і працює у Запоріжжі, проте не втрачає зв’язок із деякими пацієнтами з попереднього місця роботи в Луганську. Вони іноді їй телефонують, аби отримати консультацію заочно, адже лікувалися в неї протягом кількох років. Олена запевняє, що якісне лікування багатьом жителям ОРЛО не по кишені: «Я порадила пацієнтці вазопротектор «L-лізину есцинат». Через кілька днів вона мені зателефонувала і попросила аналог, оскільки в Луганську цей препарат коштує аж 1800 рублів (755 гривень – ред.). Я дуже здивувалася, адже на території, контрольованій українською владою, ціна у 2,5 рази нижча – 300 гривень».
«L-лізину есцинат» – медикамент, що чинить протизапальну, протинабрякову та знеболювальну дію. Його виробляє виключно українська компанія «Галичфарм», яка належить фармацевтичній корпорації Arterium. Ціна на цей препарат в Луганську приблизно така, за якою його продають в Росії – від 1400 до 2380 рублів.
Сергій Кондрашов, генеральний директор підприємства «Лугмедфарм», яке займається поставками ліків в ОРЛО, в інтерв’ю проросійському місцевому ЗМІ підтвердив, що ліки туди поставляються з території Росії.
В нас він коштує 1000 рублів (420 гривень). У Сєвєродонецьку я придбала його за 150 гривень
Інші ліки українського виробництва на окупованих територіях також коштують у кілька разів більше.
Жителька Луганська Анастасія (ім’я змінено з міркувань безпеки – ред.), коли приїжджає до підконтрольного уряду України Сєвєродонецька, має стандартний для кожного гостя з ОРДЛО маршрут – обмінник, супермаркет, аптека. З останньої вона виходить з великим пакетом препаратів. Придбати потрібні жінці українські ліки на окупованій території практично неможливо, а якщо і вдасться знайти, то завезені з Росії і за російськими цінами. «Проблеми зі шлунком лікую «Даларгіном» (харківського виробництва – ред.). В нас він коштує 1000 рублів (420 гривень). У Сєвєродонецьку я придбала його за 150 гривень» – каже вона.
Документи про ліки в ОРЛО такі ж, які Росія застосовує до суб'єктів федерації
З європейськими препаратами ситуація ще складніша. На сайті так званого «Міністерства охорони здоров’я ЛНР» документи про обіг ліків та контроль якості дублюють ті, якими керується Російська Федерація і які регулюють її суб’єкти. Росія вже кілька років проводить політику імпортозаміщення медичних препаратів. В останньому інтерв’ю російським каналам прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що близько 60% найменувань життєвонеобхідних препаратів (які, як правило, європейського виробництва) – заміщені російськими. Тому і в аптеках на територіях, де керує контрольована Росією влада, практично немає імпортованих з Європи ліків: є шанси знайти тільки ті, які мають реєстрацію в РФ, але скоріш за все фармацевт запропонує російські «дженерики» – здешевлені ліки-аналоги.
Терапевт Віра Золотарьова у коментарі Радіо Донбас.Реалії запевняє, що препарати-дженерики частіше за все менш якісні за оригінальні: «Ступінь очищення дженериків нижчий, що загалом впливає на якість та ефективність, у них частіше проявляються побічні реакції. Крім того, у випадку з дженериками часто доводиться призначати більш високу дозу або збільшувати тривалість прийому, що може впливати на фінансовий бік питання. Але іноді зустрічаються і досить непогані аналоги». Всесвітня організація охорони здоров’я підтримує виробництво препаратів-дженериків як засобів доступного лікування для всіх, у тому числі найбідніших, верств населення.
У лікарнях Луганська європейських та українських препаратів немає взагалі. Місцева лікарка Катерина (ім’я змінено з міркувань безпеки – ред.) каже, що якісні медикаменти з Європи іноді потрапляли до відділень до 2017 року завдяки гуманітарній допомозі. Зараз же лікарні забезпечені тільки найдешевшими базовими препаратами – знову-таки, російського виробництва. Більшість ліків пацієнти лікарень все одно змушені купувати за власні кошти. За словами луганчан, лікарі радять по можливості привозити їх із підконтрольних уряду України територій – перевірені, дешевші і якісніші.
Для тих, у кого немає такої можливостей, на окупованих російськими гібридними силами територіях працюють ділки, які пропонують привезти будь-який препарат з неокупованих регіонів України. Групи жителів ОРЛО у соціальних мережах рясніють такими оголошеннями. Ціна за послугу стартує від 80 рублів (приблизно 35 гривень) за посилку. Головна умова – стовідсоткова передплата за медикамент – на страх і ризик замовника.
Трапляються оголошення, де луганчани розпродають свої домашні аптечки або ліки, що залишилися після лікування – як російські, так і українські чи навіть європейські. Таким чином є шанс придбати дешевше нові або частково використані препарати. Протерміновані медикаменти віддають безкоштовно – на них також є свій попит.
