«Економічні можливості постраждалим від конфлікту» – так зветься програма, що працює на сході і півдні України та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Програма навчає жінок-переселенок з окупованих міст веденню бізнесу та надає ґрантову допомогу, необхідну, щоб цей бізнес розпочати. Кореспондент «Голосу Америки« Оксана Лігостова побувала у Харкові і зустрілася з двома жінками – колишніми луганчанками, а нині успішними харківськими підприємцями.
Щоб відкритись на новому місці, вони шукали майстерню з вантажним ліфтом. У них сімейний бізнес – меблі на замовлення. Ольга – мебляр зі стажем. Але у рідному Луганську була найманим працівником. А тут у Харкові, куди переїхала з початком війни, стала власницею фірми. Попри конкуренцію великого міста, знайшла свою нішу, заробила авторитет, відбою від замовників нема.
Я це обладнання сама купувала б кілька років. А без нього в нашому меблевому бізнесі не обійтисьОльга Скорова
Ольга розповідає – в 2014-му році їхала з Луганська «в нікуди». Перебивалася випадковими заробітками. А потім прочитала оголошення на Фейсбуку – безплатні курси для жінок-переселенок, як розпочати власний бізнес. Повчилась, написала бізнес-план, отримала ґрантове обладнання.
«Я це обладнання сама купувала б кілька років. А без нього в нашому меблевому бізнесі не обійтись. Без нього це неможливо», – каже Ольга Скорова.
Присадний верстат, щоб робити отвори під петлі. Пили для лінійного різання. Крім усіх необхідних ручних інструментів та комп’ютера з принтером, їй дуже придалися знання, як почати бізнес і як його просувати. І тепер вона почувається настільки впевнено, що вже й сама допомагає іншим. Ось придумала благодійний проект, кинула клич на Фейсбуці – якщо в когось непотрібні меблі, але в доброму стані – заберу, полагоджу, віддам переселенцям.
Ми пустили коріння. У нас донька вважає себе харків’янкоюОльга Скорова
«Я сюди вросла. Все. Ми пустили коріння. У нас донька вважає себе харків’янкою», – каже Ольга.
А поки в майстерні у Ольги працюють над меблевим замовленням, інша колишня луганчанка тут у Харкові, в кіоску мережі «Млинчик» готує домашній обід.
Взагалі-то Марина технолог-кравець, до війни шила на Луганщині верхній чоловічий одяг. Каже – зроду не думала, що життя так повернеться і доведеться куховарити.
Але ж готує смачно, з кіоску пахтить домашнім, і в обідню перерву сюди збігаються айтішники з бізнес-центру навпроти.
Марина приїхала до Харкова влітку 2014-го. Її рідне містечко Кіровськ зараз окуповане, і туди вона нев'їзна. Там її мало не вбили за проукраїнську позицію. Поглядів не приховувала, а містечко маленьке, усі всіх знають. Тут у Харкові довго працювала волонтером на вокзальному пункті, була адміністратором хостелу для переселенців. І ось тепер свій бізнес – пече млинці. Холодильник і мікрохвильовку, млинницю і міксери дали як грант.
Я нічого не змогла б почати сама. І ось цей проект, він мені насправді врятував життяМарина Воронцова
«Ні. Сама б я не змогла цей бізнес почати. Бо – ну що таке волонтерство два з половиною роки, ще й нічого там не лишилось, квартиру забрали, будинок спалили. Ні, я нічого не змогла б почати сама. І ось цей проект, він мені насправді врятував життя. Хоч би як пафосно це не звучало, це правда. Я вигоріла повністю. За один тільки 2016-й рік через мене більше тисячі людей пройшло, кожен зі своїми проблемами, трагедіями. У мене закінчилися сили. У мене в грудях була чорна діра, я її фізично відчувала. І мені хотілося лише одного – щоб не було цього болю. І щоб мене не було. Якби не цей проект, я не змогла б вибратись», – розповідає Марина Воронцова.
Тепер вона бізнес-вумен, має дві млинниці, створює робочі місця. І каже – ця нова робота, якої вона спершу навіть трохи соромилась, стала для неї радістю і новим смислом.
Програма «Економічні можливості постраждалим від конфлікту» навчила бізнесу близько тисячі жінок-переселенок і понад сотні видала гранти.
«Багато жінок, які переїхали, мали бізнесовий досвід у своїх регіонах, але коли переїхали – можна собі уявити. Ти нікого не знаєш, ти не знаєш, з чого починати. І я пам’ятаю, що деякі, коли приходили до нас, були не дуже впевнені в своїх силах. І те, що вони зараз працюють в успішних бізнесах і створюють нові робочі місця для людей, які ще три місяці тому не знали взагалі, чи наважитись, я думаю, що це величезний успіх. Таких історій у нас багато», – каже директор Українського жіночого фонду Наталія Карбовська.
