Чому Російська православна церква сама загнала себе у «глухий кут», розірвавши спілкування із Вселенським патріархатом? Якої реакції очікує РПЦ від помісних православних церков? Як відреагував світ та сам Вселенський патріархат на рішення синоду РПЦ у Мінську?
Російська православна церква відкинула усіляку, навіть позірну, дипломатію і намагається влаштувати «переворот» у світовому православ’ї, РПЦ «самоізолюється», російська церква намагається «розколоти православ’я», Московський патріарх «Кирило хоче забрати владу у Константинопольського патріарха», «Кремль хоче помститися Україні, спровокувавши релігійну громадянську війну» – такі реакції на рішення синоду Російської православної церкви, що відбувся у Мінську, можна знайти у незаанґажованих міжнародних виданнях.
Розрив РПЦ із Вселенським патріархатом – «це найбільший розкол за останні 1000 років і може ізолювати Росію на міжнародному рівні», вважає кореспондент Financial Times у Москві Макс Седдон.
Рішення синоду Російської православної церкви – це більше ніж розрив дипломатичних відносин із Вселенським патріархатом, це процес, який буде тривати дуже довго. «Тепер дуже важливо, що буде відбуватися власне в Україні і якими будуть подальші події», – зазначив голова центру Carnegie у Москві Дмитро Тренін.
Якщо в Україні розпочнеться процес переходу вірян до Української церкви, то це буде «величезним ударом по Російській православній церкві, яка намагається позиціонувати себе як лідера православ’я», наголошує оглядач The Guardian Ян Бейтсон.
Чому РПЦ була вимушена іти на розрив із Константинополем?
Російська православна церква, внаслідок політики керівництва Росії та повної підтримки дій президента Путіна патріархом Кирилом, потрапила у «власноруч сконструйовану пастку».
Підтримка анексії Криму та агресії проти України, намагання поширити ідеї «русского мира» скрізь, де живуть «русскоговорящие», нав’язування свого бачення розвитку світового православ’я як «єдино правильного» загнало РПЦ у глухий кут нездатності шукати компроміси та домовлятися.
Позиція сили, з якої Кремль намагається розмовляти зі світом, стала і позицією РПЦ. У результаті Вселенський патріархат серйозно почав побоюватися «узурпації влади», помісні православні церкви обурив «зверхній тон», а в Україні це призвело до загострення, що вже не могло знайти іншого виходу, як звільнення від «релігійного верховенства Москви».
Після смерті очільника УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана) патріарх Кирило уже не добирав слів. Підготовану Росією псевдосепаратистську атаку на український суверенітет та територіальну цілісність і, як результат, бойові дії на Донбасі Кирило на початку літа 2014 року кваліфікував як «міжусобицю на південних кресах історичної Русі». Очільник Російської церкви цим висловлюванням дав зрозуміти, що не визнає самого факту існування України як незалежної окремої країни. Ця заява Кирила стала директивою для Української православної церкви, що перебуває «у єдності з Москвою». Священики УПЦ (МП) почали повторювати тезу про «братовбивчу війну» у своїх проповідях і відмовлятися відспівувати загиблих на фронті оборонців України.
Тож, прямо заявивши слідом за Кремлем своє право на Україну, РПЦ не могла інакше відреагувати на історичне рішення Вселенського патріархату відновити канонічність українських священнослужителів і вірян і рухатися до надання українській православній громаді томосу на право мати незалежну помісну церкву.
Росія і РПЦ сприйняли це як «вторгнення» у їхню сферу впливу, як «бунт і змову» проти їхньої політики. А далі «позиція сили», з якої теж звикла говорити РПЦ, вимагає «розриву дипломатичних відносин» і «оголошення війни». Що і було зроблено на синоді РПЦ, що пройшов 15 жовтня у Мінську.
Чого ж очікує РПЦ, проголосивши розрив із Константинополем?
Тепер Російська православна церква очікує, а вірніше – вимагає від помісних церков стати на її бік і визнати дії Вселенського патріарха Варфоломія неканонічними. У своїй заяві щодо рішення Константинопольського синоду РПЦ навіть згадує випадки в історії, коли Константинопольські патріархи бували відсторонені від влади, натякаючи, що така доля має спіткати і Варфоломія.
І, як пише білоруський дослідник історії релігії Анатоль Сидоревич, оглядач Білоруської служби Радіо Свобода, «у мінській синодальній постанові й заяві так і прочитуються претензії Москви на звання гегемона світового православ’я. І разом з тим чується явна істерика, тому що не всі помісні церкви хочуть визнавати РПЦ за гегемона. Можна навіть сказати: жодна церква не бачить у ній вождя православ’я», – пише дослідник.
Такій реакції РПЦ не варто дивуватися, наголошує Сидоревич, адже Російська православна церква створювалася Сталіним для того, щоб здійснювати «шефство» над православними церквами на підконтрольних Кремлю територіях. Але розпад СРСР і так званого «соціалістичного табору» неминуче обернувся і втратою «керівної ролі» РПЦ над «православними провінціями».
І, схоже, тепер цей процес завершився самоізоляцією Російської православної церкви. Протиставивши себе Вселенському патріархатові, Москва протиставила себе і світовому православ’ю. Та РПЦ буде затято боротися і сподівається перемогти.
Анатоль Сидоревич нагадує, що коли у 1994 році почалося відновлення Естонської апостольської православної церкви (ЕАПЦ), яку за СРСР відірвали від Константинополя і приєднали до Москви, то теж виник конфлікт між РПЦ і Вселенським патріархатом. Тоді Константинополь пішов на компроміс. І в Естонії зараз діють і ЕАПЦ, і ЕПЦ Московського патріархату.
Але політика Володимира Путіна демонструє, що за компроміси з ним доводиться платити ще більшими втратами. Тож Росія сама спровокувала застосування інших сценаріїв та ухвалення неприйнятних для неї рішень.
«Іноді такі зміни, радикальні рішення, як не дивно, йдуть на користь. Бо доведеться визначатися», – коментує ситуацію, в якій опинилася Білоруська православна церква, голова Білоруського православного братства на честь святих Віленських мучеників Микола Матрунчик.
Хто підтримав рішення синоду РПЦ?
Як і очікувалося, слідом за синодом РПЦ у Мінську дії Вселенського патріарха Варфоломія назвала «розколом» і визначила «як неканонічні» УПЦ (МП).
«Константинопольський патріархат своїми діями і рішеннями грубо порушив канонічне право і принципи існування і взаємоіснування помісних православних церков. Це анексія території Української православної церкви. Константинопольський патріархат одноосібно оголосив, що вся Україна – це його канонічна територія», – сказав голова інформаційно-просвітницького відділу Української православної церкви Московського патріархату архієпископ Климент (Вечеря).
Із схожою заявою виступила і Сербська православна церква (СПЦ).
«Сьогодні наша церква у великій спокусі. Спокусі, яка спіткала нашого першого ієрарха, Вселенського патріарха: ухвалювати рішення, яке може виявитися катастрофічним для церкви – учиняти щось, на що він не має права, визнавати розкольницьку церкву і навіть давати їй автокефалію», – заявив предстоятель СПЦ патріарх Іриней.
Що стосується Білоруської православної церкви, то її окремий голос не прозвучав. Про те, що БПЦ (МП) «підтримала рішення Священного синоду РПЦ про повний розрив відносин із Константинополем», повідомив лише голова відділу зовнішніх зв’язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон.
«Білоруська православна церква як частина Російської православної церкви приєднується до цього рішення, бо рішення синоду поширюються на всю канонічну територію Російської православної церкви, включаючи і Білорусь», – сказав митрополит РПЦ »Іларіон.
Це, щоправда, не завадило митрополитові Іларіону, озвучуючи рішення синоду РПЦ про розрив із Константинополем, нагадати, що «не може одна Церква втручатися у справи іншої церкви».
А тим часом 16 жовтня відбулася зустріч президента України Петра Порошенка із екзархами Вселенського патріархату архієпископом Памфільським УПЦ у США Даниїлом та єпископом Едмонтонським УПЦ у Канаді Іларіоном.
Екзархи Вселенського патріархату повернулися в Україну «для того, щоб продовжити роботу над останнім етапом, котрий доведе до об’єднавчого собору, а тоді і до вручення новому предстоятелю остаточного документа – томосу про незалежність, автокефалію української православної церкви».
За соціологічними опитуваннями, Київський патріархат в Україні має підтримку понад 15 мільйонів осіб дорослого населення України, а УПЦ (МП) підтримують майже 9 мільйонів громадян України.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Порошенко про рішення РПЦ: «Ми на правильному шляху»
Росіянам припекло: томос для України здійняв переполох серед виборців Путіна
Церква України і «анафема Варфоломію»: мудре рішення роздратувало Кремль
Томос для України: Київський патріархат закликав готуватися до об’єднавчого собору
