Україна досі не «зачищена» від структур колишнього режиму та від промосковської п’ятої колони, переконують дописувачі газети «День» Сергій Грабовський та Ігор Лосєв. Створена за часів Кучми олігархічна система – це і є нині реально українська економіка та переважною мірою і політика. Саме ця система, як стверджують дописувачі, є винуватцем здачі Кремлю без бою Криму і значної частини Донбасу, вона не дає можливості чинити належний опір у гібридній війні, на неї замкнена неможливість інституційної ротації владних еліт, без чого демократія є лише гучним гаслом. А водночас той, хто намагатиметься зруйнувати цю систему (а без того не можливі ані цивілізований ринок, ані цивілізована політика) суто революційними методами, ризикує зруйнувати державу під час війни. А відтак вихід у тому, щоб знайти можливість замістити цю систему іншою. Але самими по собі виборами, які контролюються цією системою, таке заміщення здійснити не можливо. «Квадратура кола»? Так, переконані автори. Але вона має бути розв’язана. Бо ж загальні вибори не поліпшать, а погіршать ситуацію в Україні. Проте і без демократії, без інституційної ротації влади, без впливу низів на верхи та підзвітності верхів низам в перспективі нічого доброго не буде. Проте державі потрібно ще дожити до часів утілення цієї перспективи, наголошують автори.
Розхитування ситуації в Одесі, криміналізація регіону, напади та залякування громадських активістів. Кому це вигідно? І що робить влада, щоб стабілізувати внутрішній стан Чорноморської Пальміри, вакцинувати її від реваншу проросійських сил? Ситуацію аналізує газета «Голос України». У статті «Одеса під прицілом та спостереженням» видання стверджує, що з початком російської агресії на південному сході України, та й задовго до того, Одеса перебувала під прицілом спецслужб Кремля. З урахуванням специфіки російськомовного регіону перлина біля моря постійно ставала об'єктом різних провокацій, на перший погляд соціальних і громадянських, але з глибоким підтекстом «русского мира». Згадати хоча б численні мітинги на захист пам'ятника Катерини II, що відбувалися з 2007 року. В умовах гібридної війни, розв'язаної й нав'язаної Росією, боротьба за Південну Пальміру посилилася. Після травневих подій 2014-го, з підпалом Будинку профспілок у місті й загибеллю людей, проросійським силам не вдалося розгойдати ситуацію до «Одеської народної республіки». Але спецзавдання з дестабілізації українського півдня залишається в пріоритеті у «великого брата». Одна з його дієвих тактик – криміналізація регіону, наголошує автор статті Ольга Вітер. За даними ГПУ, тільки за дев'ять місяців на території Одеської області скоєно 83 умисні вбивства, сьогодні не розкритими залишаються 12. Після нещодавнього замаху на громадського активіста Олега Михайлика стало очевидно: ігнорувати те, що відбувається в Одесі, де методично нападають, залякують і вбивають активістів та громадських діячів, не можна. Адже в області може сформуватися, якщо вже не сформувався, новий політичний спрут із числа представників донецької мафії, вірних соратників Януковича й тих політиків, які на словах підтримують європейських вибір України, а насправді переслідують іншу мету. Москва не втратить шансу взяти сепаратистський реванш на півдні України. І профілактика українського способу життя в регіоні – кращий вихід, щоб не допустити проросійської епідемії, наголошує видання.
Газета «День» стверджує, що тривалий час Україна офіційно воювала не проти росіян, які вдерлись на Донбас і Крим, а проти незрозумілих терористів, чим підігравала російській позиції «нас там нет». Автор статті Валентин Торба переконує, що Росія навмисно нав’язує політику подвійних стандартів та маскування своїх агресивних намірів під начебто невирішеність внутрішньо українського діалогу. Часто для цього використовуються ті, хто чомусь позиціонує себе як представник Донбасу, яких «не чують». Чиновники, в свою чергу, отримують зарплату без очевидного результату від їхньої роботи. Створюються міністерства, департаменти, посади, але й до сьогодні ніхто на сході не відчув навіть натяку на повернення українських територій в лоно материка, наголошує автор. Натомість Росія продовжує наступати і після окупації Криму та частини українського Донбасу вже перейшла до наступної активної фази – домінація в Азовському морі, яка має повністю заблокувати схід України від доступу до моря. Зрозуміло, що ще одним із пріоритетів такої поведінки Кремля буде намагання відрізати для України і одеський напрямок. У такому разі Київ має загрозу отримати від впровадження реінтеграції не повернення власних територій, а гострий сепсис, який розповсюдиться на всю Україну. На цьому наголошується в статті «Звільняємо чи реінтегруємо?»
