Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура підтвердили 14 січня повідомлення про підозру (у пропозиції хабарів народним депутатам) політикині, яка названа «керівницею однієї з депутатських фракцій Верховної Ради України» . Правоохоронці не називали імені, але джерела проєкту Радіо Свобода «Схеми» й опосередковано сама підозрювана вказали на те, що йдеться про Юлію Тимошенко.

Широко облетіла мережі й сайти світлина з політикинею із заблюреним обличчям, але характерною заплетеною косою, на столі перед якою були чотири стоси доларової готівки.

Радіо Свобода зібрало основні моменти з політичної біографії Юлії Тимошенко та звинувачення щодо неї, які вона завжди називала «переслідуванням опозиції». Зараз вона заявила про «політичне замовлення».

Як повідомило НАБУ, «за даними слідства, після викриття НАБУ і САП у грудні 2025 року фактів отримання неправомірної вигоди народними депутатами України за ухвалення рішень щодо законопроєктів у парламент, підозрювана ініціювала переговори з окремими народними депутатами щодо запровадження системного механізму надання неправомірної вигоди в обмін на лояльну поведінку під час голосувань».

НАБУ окремо акцентувало: це був регулярний механізм співпраці, а не разові домовленості, і він передбачав виплати наперед.

«Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках – щодо утримання або неучасті в голосуванні», – повідомили в НАБУ.

Під час виступу у Верховній Раді 14 січня лідерка фракції «Батьківщина Юлія Тимошенко заявила, що обшуки в її офісі розпочалися о 21:30 13 січня, коли вона перебувала у приміщенні сама, що антикорупційники приїхали на 5 автобусах, без рішення суду, не дали їй викликати адвоката і обшукали також кабінет народного обранця від цієї політсили Сергія Власенка, який був закритий.

«Хочу розпочати з того, щоб повністю спростувати від А до Я всі ці необґрунтовані, нічим не доведені обвинувачення… Я категорично відкидаю всі абсурдні звинувачення. Схоже, вибори набагато ближче, ніж здавалося. І хтось вирішив почати зачистку конкурентів», – заявила Тимошенко. Вона додала, що це «не перше політичне замовлення» проти неї.

«Переслідування і терор – мої будні впродовж багатьох років. Я вже давно нічого не боюся, бо знаю, що чесна перед собою, перед людьми й Україною. Мене нікому не зламати й не зупинити. І цього разу ми знову доведемо правду», – підсумувала лідерка «Батьківщини» з трибуни парламенту.

А між тим правоохоронцями були оприлюднені записи. Причому оприлюднені оперативно – адже велись 12 січня 2026 року. Ось лише уривок з них (мовою оригіналу):

«Керівник депутатської фракції – У нас, у нас, смотрите, конечно, желательно, чтобы сбоев не было.

Народний депутат України – Угу.

Керівник депутатської фракції – Потому что у нас все это очень связано. То есть мы хотим грохнуть это «большинство», и поэтому мы не должны давать им никаких люфтов. Поэтому уже поговорите с ребятами. Конечно, штрафных санкций никаких не будет, но очень важно.

Народний депутат України – Дисциплина чтоб была».

«Записи НАБУ в кейсі Тимошенко дуже простенькі, але насправді вони за хвилину розказують парламентський внутряк і як робляться голосування. І це, здається, найоперативніша розробка НАБУ. Вербували трьох «слуг» 12 січня, тобто в понеділок. Брали реально на гарячому», – пише журналіста та громадська активістка Тетяна Ніколаєнко.

Данило Мокрик, журналіст і викладач, підсумовує оприлюднені записи так: «Дуже прямим текстом усе говорить Юлія Володимирівна на записах. Ані тобі метафор, ані алегорій. Все – в лоб. Відчувається стара добра школа».

Про «стару школу»

Юлія Тимошенко прийшла у велику політику в середині 1990-х, після відставки Павла Лазаренка з посади прем’єра в 1997 році – він тоді сформував «тіньовий уряд» і Тимошенко стала очільницею того уряду. До речі, виступала Тимошенко на презентації «тіньового уряду» російською мовою, а українською лише говорила про сільське господарство.

Перед цим, почавши приватний бізнес з продажу відеокасет з фільмами в ларьках на ринках Дніпропетровська, Юлія Тимошенко потім була в газовому бізнесі разом з Лазаренком, який був очільником Дніпропетровської облдержадміністрації, але мав потужні бізнес-інтереси і був однією з найбагатших людей тогочасної України.

Хтось казав про винятковий бізнес-талант Тимошенко, хтось вважав, що її просто Лазаренко посилав на переговори з «Газпромом» і президентом Туркменістану щодо газових поставок, цін на газ, бартерів, боргів тощо.

Як би там не було, корпорація Лазаренка і Тимошенко «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) на піку мала річний товарообіг 11 мільярдів доларів.

Павло Лазаренко, партнер Тимошенко, втік з України наприкінці 1998-го – на початку 1999 року, коли його затримали у Швейцарії за підозрою у фінансових махінаціях, після чого він опинився у США, де його звинуватили у відмиванні грошей, отриманих незаконно, і він був засуджений, хоча й вийшов на волю у 2012 році.

Хоч і говорили, що Юлія Тимошенко мала на той час проблемні стосунки з президентом Леонідом Кучмою, але призначений прем’єром в кінці 1999 року Віктор Ющенко взяв її до складу уряду віцепрем’єркою – куратркою енергосектора. Але це завершилось відставкою Тимошенко і підтримкою з її боку акції «Україна без Кучми». Тоді її заарештували вперше, але невдовзі відпустили.

Потім Юлія Тимошенко знову налагодила мости дружби з Ющенком і підтримала Помаранчеву революцію.

Ющенко призначив Тимошенко прем’єр-міністеркою в 2005 році. Причому зробив це прямо перед трапом літака, вирушаючи в перший закордонний візит на посаді президента – до Москви. На той момент в Росії вже була порушена справа проти Тимошенко за нібито оборудки в енергетичній сфері.

Потім через Тимошенко почались чвари в «помаранчевій» команді і в результаті прем’єром стане Віктор Янукович.

Тимошенко, яка була першою жінкою – очільницею уряду України, повернеться на прем’єрську посаду в 2007-2010 роках.

Ющенко пізніше назве «промотування» Тимошенко найбільшою помилкою свого президенства і скаже, що вся трудова книжка Тимошенко заповнена його почерком.

Перед виборами 2010 року, коли стало ясно, що в Ющенка шансів переобратися немає, Тимошенко активізувала контакти з Кремлем, підписавши в 2009 газові угоди з тодішнім російським прем’єром Володимиром Путіним після чергової «газової війни» Росії проти України.

Саме за ці угоди Тимошенко засудили 2011 року за перевищення повноважень (7 років ув’язнення). Тоді МЗС Росії, яка кількома роками перед тим порушила справу проти Тимошенко, стало на захист Тимошенко, заявивши: «Усі газові угоди 2009 року укладалися в суворій відповідності з національним законодавством двох держав».

2014 року вирок Тимошенко був визнаний політично вмотивованим, а сама політикиня – звільнена, причому звільнена в апогей Революції гідності на Майдані.

Після звільнення Тимошенко була на Майдані в кріслі колісному, її виступ кілька разів переривали.

Тоді преса писала, що Майдан «переріс» популізм Тимошенко і не став для неї стартовим майданчиком до президенства. За кілька місяців Тимошенко програла президентські вибори Петру Порошенку в травні 2014 року.

Це була її вже друга поразка на президентських виборах – перший раз вона програла Януковичу в 2010 році.

У час великої війни

В січні 2023 року, коли велика війна вже тривала, журналіст-розслідувач Михайло Ткач помітив Тимошенко разом з іншими відомими українцями в Дубаї. Те розслідування називалось «Батальйон Дубай».

Також Тимошенко останніми роками говорить про «викрадення суверенітету» через нібито засилля іноземців в наглядових радах державних компаній. Хоча жоден іноземець – на відміну від українських посадовців – не був спійманий на корупційних схемах.

В час великої війни Юлія Тимошенко – то за швидкий мир, то говорить про втому суспільства від війни. Журналісти також помітити, що вона практично не критикує жорстко Росію.

Фракція Тимошенко в липні 2025 року майже в повному складі голосувала «за» законопроєкт про ліквідацію незалежності НАБУ і САП.

31 липня вона була однією з небагатьох депутатів, які не голосували за відновлення повноважень антикорупціонерів.

І ось черговий скандал – з обшуком НАБУ в офісі партії «Батьківщина» і доларовою готівкою на столі лідерки партії і фракції і зі звинуваченнями в підкупі депутатів.

Як зазначила журналістка і телеведуча Мирослава Барчук: «Тимошенко списували багато разів, але щоразу – камбек, ребрендинг, фенікс із попелу і знову мертва хватка. ЮВТ отруювала українську політику 30 років».

Розмови про те, що українські депутати отримували гроші в конвертах, ходять десятиліттями, нагадує журналіст Святослав Хоменко. Але цього разу, на його думку, через увагу правоохоронців тут можливий і позитивний поворот: «Навіть якщо депутати сприймуть те, що трапилося з їхніми колегами (у тому числі з легендою української політики Юлією Тимошенко), як урок і просто почнуть відкидати пропозиції «неправомірної вигоди», які надходитимуть їм у майбутньому, – це вже буде крок уперед для української політики та для українського суспільства».