Як ставляться до класичної музики у Європі і в Україні? Якого рівня музикантів, оперних виконавців, диригентів має Україна? Чому високе мистецтво і класична музика, зокрема, мають такий вплив на формування іміджу країни? Про це Радіо Свобода запитало Василя Василенка, диригента Національного президентського оркестру України, лауреата Шевченківської премії, професора Національної музичної академії України.
– Чим відрізняється ставлення до класичної музики в Україні і у тих європейських країнах, де Ви працювали останніми роками?
– Дозвольте на ваше перше запитання відповісти лише одними цифрами, котрі більш ніж красномовно свідчать про ставлення до класичної музики.
Отже, розпочнемо з оперних театрів. У Німеччині їх 13, в Італії – 14 державних і близько 600 муніципальних, у Франції – 16, лише в Парижі –8 разом із Гранд-оперою та Бастилія-опера, у Великобританії – 14.
В Україні ж, лише 7, разом із двома столичними – Національною оперою і Дитячим муніципальним театром.
Для порівняння, у нашого східного сусіда, тільки у Москві – 10 оперних театрів і у Санкт-Петербурзі – 4.
Щодо кількості симфонічних оркестрів, то ситуація в Україні покращилася останнім часом, оскільки майже в кожному обласному центрі з’явилися оркестри завдяки одержимим і креативним ініціаторам. Але це тільки початок.
Німеччина має 60 оркестрів симфонічних, Великобританія – 56.
Ну, і щоб Ви розуміли, чому Росія успішно затуляє собою Україну в культурному плані – там лише у Москві 17 симфонічних оркестрів.
Оркестри мають десь грати, тому у Німеччині щонайменше 34 концертні зали. В Італії – у кожному містечку своя концертна арена, або амфітеатр, а у більшості великих містах декілька залів та арен.
У Великобританії 27 головних концертних залів. До слова, в одному з найбільших з них – в Альберт-холі Лондона, який нараховує понад 5000 місць, у 2002 році я уперше в історії України презентував мистецтво Одеської опери.
Париж і Москва мають по 10 концертних залів. В Україні поки немає жодного!
А наявність концертних залів – це, окрім усього іншого, ще і можливість проводити фестивалі. Тому у Німеччині проходять 40 фестивалів оперного мистецтва, в Італії – 27, у Франції – 18, у Великобританії – 15. Балетних фестивалів, думаю, не менше.
В Україні ж фестивалів класичної музики стільки, що можна порахувати на пальцях однієї руки.
– Якого рівня музикантів, оперних виконавців, диригентів має Україна?
– Найвищого! Проте, на жаль, напрошується народне прислів'я: «Уміла готувати та не вміла подавати». Нам бракує уміння презентувати своїх і поширювати інформацію про своє, не вистачає культури правильного піару. Це, по-перше.
По-друге, не вміємо, а частіше не хочемо своєчасно, достойно оцінювати і шанувати вдома наші таланти. Хронічна недуга – заздрість поголовно роз’їдає лави митців у всіх сферах, а у музиці особливо.
Після того, як буремні події на сході України позбавили мене роботи в Донбас-опері, лише дві людини протягнули мені руку допомоги: Володимир Рожок, ректор Національної музичної академії України і Анатолій Молотай, художній керівник Національного президентського оркестру. Я щиросердечно їм за це вдячний!.
Маю велике бажання зробити все можливе, щоб Національний президентський симфонічний оркестр України став одним із найкращих репрезентантів української культури в світі.
– Що чекає на публіку, яка піде 22 вересня на концерт «Сузір’я оперних шедеврів» і у найближчій перспективі ?
– «Сузір’я оперних шедеврів» – це сольний концерт Андрія Гонюкова, соліста Національної опери України та Чикаго Лірик-опери (США), блискучого майстра оперного співу, визнаного у всьому музичному світі.
Свій неповторний талант Андрій буде дарувати разом зі своїми почесними гостями-колегами Тарасом Штондою і Валентиною Андреєвою, прекрасними митцями оперного і пісенно-романсового жанрів.
Далі ми плануємо 1 жовтня у Великому залі імені Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії України, у рамках Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест-2018», концерт «Музичний діалог: Україна-Китай» за участю Національного президентського симфонічного оркестру та українських і китайських інструменталістів і співаків.
А 22 грудня знову запрошуємо у Концертний зал Національної філармонії на концерт «Viva Puccini!», присвячений 160-річчю від дня народження славетного італійського композитора Джакомо Пуччіні, за участю солістів Національної опери України – Миколи Шуляка, Катерини Стращенко і соліста Національної філармонії та Національного президентського оркестру України Анатолія Юрченка.
Культура є тим, що позначає націю, наповнює її змістом, робить її неповторною
– Чому класична музика є пропуском у «клуб цивілізованих» держав?
– Бо так влаштована людська цивілізація. Якщо народ здатний творити – він є розвинутим, а відтак з ним можна мати справу: заключати угоди, вести торгівлю, проводити переговори. Культура є тим, що позначає націю, наповнює її змістом, робить її неповторною.
Згадаймо, як відроджував післявоєнну Францію Шарль де Голль.
Хто з найбільш наближених міністрів був по праву руку у президента Франції? – міністр культури! Коли де Голля запитали: «Чому з усіх західноєвропейських держав післявоєнної Європи найменше емігрувало французів?», він відповів: «Удома їх утримали: материнська мова, культура, жінки».
А тепер давайте відкотимо колесо історії в середину 18-го століття. Хто довів геніального українського композитора, Максима Березовського до того, що він у 32 роки пішов із життя?! Композитора, ім’я якого золотими літерами вигравіюване поруч із іменем Моцарта на стінах світової музичної «Мекки» – Болонської музичної академії!
Російська імперія методично викошувала цілі покоління нашої еліти, аристократів духу
Хто довів Артема Веделя до божевільні?! Хто вкоротив життя Миколі Леонтовичу, Володимиру Івасюку?
Найталановитіші українські митці, котрі не обслуговували режим імперії, а творили на благо своєї вітчизни, як бачимо, ставали неугодними, небезпечними і нищилися.
Культура є не меншим «щитом» країни, ніж армія
Таким чином протягом століть Російська імперія методично викошувала цілі покоління нашої еліти, аристократів духу, а сама міцніла і набирала, зокрема, і культурної ваги. Оскільки саме класична музика, опера, балет, література, живопис – мистецтво загалом – є ознакою розвитку і сили, є пропуском у «клуб цивілізованих» держав.
Культура є не меншим «щитом» країни, ніж армія. Мистецтво творить мир, не даючи розпочинатися війнам.
Усвідомлення значимості розвитку національної культури і зокрема класичної музики, як правило, притаманне високоосвіченим, амбітним політичним елітам і державним керманичам.
