«Північний потік-2»: чи дійсно Німеччина грає на боці Росії

У Берліні відбулися консультації між Україною, Євросоюзом та Росією. Сторони обговорили умови, згідно з якими з 1 січня 2020 року в країни ЄС буде надходити російський газ через українську газотранспортну систему. Нинішній українсько-російський транзитний контракт закінчується 31 грудня 2019 року.

У консультаціях брали участь віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович, голова МЗС України Павло Клімкін та міністр енергетики Росії Олександр Новак.

Конкретних домовленостей, як і очікувалося, немає. Сторони лише обговорили свої вихідні позиції і домовилися розробити дорожню карту для подальших зустрічей з обговорення транзиту російського газу через територію України.

Нинішня зустріч в Берліні відбулася на запрошення міністра економіки Німеччини Петера Альтмаєра. Саме Німеччина підтримує проект газопроводу «Північний потік-2», який лобіює Росія і проти якого різко виступають Україна, частина країн ЄС і США.

І арбітраж не розбере

Президент Росії Володимир Путін під час прес-конференції після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом заявив, що російська сторона готова зберегти транзит газу через Україну після будівництва газопроводу «Північний потік-2». «Більше того, ми готові розширити транзитний контракт. У разі врегулювання спору між господарюючими суб`єктами вони будуть регулюватися в Стокгольмському арбітражному суді», – зазначив Путін.

У відповідь у «Нафтогазі» заявили, що суперечки між українською компанією і російським «Газпромом» в Стокгольмському арбітражі вже врегульовані, проте Москва не виконує ці рішення.

«Два спори (щодо контракту на поставку газу та контракту на транзит газу) між «Газпромом» і «Нафтогазом» вже були врегульовані в Стокгомльському арбітражі. Проблеми «лише» у тому, що «Газпром» не виконує рішення арбітражу – не постачає газ в Україну за цінами, які визначив арбітраж, і не сплачує нам 2,6 мільярда доларів компенсації, яку визначив арбітраж», – зазначив комерційний директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко.

За його словами, українська сторона готова врегулювати і новий спір щодо перегляду транзитного тарифу, з яким нещодавно звернулася до Стокгольмського арбітражу.

Перша точка в багаторічній суперечці між компаніями в Стокгольмському арбітражі була поставлена в лютому 2018 року. Обидві компанії тоді оголосили про перемогу, але пізніше виявилося, що в програші опинилася саме російська компанія. Арбітраж частково задовольнив вимоги «Нафтогазу», ухваливши, що «Газпром» має заплатити українській компанії 4,63 мільярда доларів за недопостачання газу, передбаченого транзитним договором.

З урахуванням того, що раніше той же арбітраж зобов'язав «Нафтогаз» виплатити «Газпрому» 2 мільярди доларів за вже поставлений газ, а також відсотки за прострочення (0,03% за кожен день із 22 грудня 2017 року), «Газпром» заборгував «Нафтогазу» 2,6 мільярда доларів.

5 червня «Нафтогаз України» повідомив, що тижнем раніше його представники подали клопотання про арешт частки «Газпрому» в його нідерландських дочірніх компаніях, і суд в Нідерландах ці клопотання задовольнив. В Амстердамі розташований головний офіс Gazprom International, який бере участь в роботі міжнародних проектів російської компанії по всьому світу. У Нідерландах базується також Gazprom Energy.

За допомогою арешту майна російської компанії «Нафтогаз» намагався отримати від «Газпрому» 2,6 мільярда доларів, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу. Але 14 червня стало відомо, що Апеляційний суд округу Свеа (Швеція) задовольнив клопотання «Газпрому» і виніс постанову про призупинення виконання рішення арбітражу, ухваленого 28 лютого стосовно спору між «Газпромом» і «Нафтогазом України». В «Нафтогазі» заявили, що рішення суду найближчим часом буде оскаржене.

«Північний потік-2»: історія протистояння

Газові конфлікти між Росією і Україною почалися невдовзі після розпаду СРСР. Відчути на собі це встигли і країни ЄС, зокрема Східна Європа. Зараз найбільш дискусійне питання, яке навіть викликало протистояння у країнах ЄС, – це новий газопровід «Північний потік-2».

Частина країн Євросоюзу і України прямо закликають заблокувати його будівництво, стверджуючи, що він поставить під загрозу енергетичну безпеку України та Євросоюзу. Проти цього виступають і в США. Президент США заявив, що Німеччина має високу залежність від поставок нафти і газу з Росії і «збагачує» її, при цьому є членом НАТО, кого альянс повинен захищати.

У будівництві цього газопроводу – з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря – беруть участь, зокрема, компанії з Німеччини і Австрії. Влада в цих країнах стверджує, що мова йде про суто економічний проект.

Введення трубопроводу в експлуатацію заплановане на 2019 рік. По ньому в Німеччину має піти 55 мільярдів кубометрів газу на рік або більше чверті від обсягу експортних поставок «Газпрому». Друга гілка трубопроводу по суті дублює вже діючу – «Північний потік», потужність якого також становить 55 мільярдів кубів на рік.

Українська ГТС vs «Північний потік-2»

Київ наполягає на недоцільності будівництва «Північного потоку-2». Там побоюються, що це вдарить по українській газотранспортній системі, яка щорічно може прокачувати до 175 мільярдів кубів російського газу в Європу.

Зараз транзит російського газу через Україну ведеться відповідно до контракту від 2009 року. Тоді сторони погодилися, що мінімальний обсяг транзиту – 110 мільярдів кубів газу.

У 2017 році Росія прокачала через українську ГТС близько 90 мільярдів кубів, в цьому році, як очікують, прокачає близько 80.

«Нафтогаз» виграв суперечку в Стокгольмському арбітражі, оскільки в середньому вони прокачували значно менше [ніж прописано в контракті]. Тому суд і присудив українській стороні певний виграш за цим контрактом. Але «Газпром» зараз оскаржує це згідно з процедурою. Але, думаю, там шансів мало щось оскаржити», – вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

«Газпрому» він невигідний»

Канцлер Німеччини Анґела Меркель заявляла, що робота «Північного потоку-2» можлива лише в разі, якщо Росія не припинить транзит газу через Україну. Продовжувати транзит обіцяв і Володимир Путін. Але експерти впевнені: у разі реалізації цього проекту про колишні обсяги транзиту говорити не можна буде.

«Якщо буде побудований «Північний потік-2», то український маршрут може втратити обсяги прокачування в два рази. Німеччина зайняла абсолютно егоїстичну позицію, незважаючи ні на чиї інтереси, лише на інтереси свого бізнесу. Німеччина навіть не враховує інтереси власної безпеки, оскільки залежність від Росії буде збільшена. Реалізація цього проекту може призвести до розколу в ЄС і НАТО», – вважає Володимир Омельченко.

​З тим, що «Північний потік-2» – це політичний проект, згоден і партнер компанії RusEnergy Михайло Крутіхін.

«Газпрому» він невигідний абсолютно, – зазначає він. – Для того, щоб прокласти новий газопровід з Бованенковського родовища на Ямалі до Балтійського моря і налагодити по нових гілках через Балтику до Німеччини маршрут, то вартість цього починання буде становити 44 мільярди доларів. Але про це не дуже прийнято говорити. Вважається, що те, що побудували в Росії, ніби дісталося безкоштовно».

Крутіхін впевнений, що в «Газпромі» планують повністю замінити українську ГТС.

«Через Україну проходить маршрут не тільки в сторону Північної Європи, Австрії та Німеччини, через неї проходить південна гілка газопроводів, яка йде в Італію, Балканські країни, Болгарію, Грецію і Туреччину. Ці напрямки повинен замінити інший проект «Газпрому» – «Турецький потік», – говорить він.

Незважаючи на протест України, частини країн ЄС і США, шансів, що будівництво «Північного потоку-2» вдасться зупинити, майже не залишилося, вважають експерти. У Єврокомісії немає законодавчих норм, які могли б перешкодити будівництву, якщо не враховувати необхідність отримання дозволу на прокладання труби. Зараз майже всі дозволи отримані – «Газпрому» залишилося досягти згоди Швеції і Данії.

Оригінал – на сайті спецпроекту «Настоящее время»