«Він піде до кінця»: Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування

Любов Чижова, Іван Воронін

Український режисер Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування, вимагаючи звільнити 64 українських політв’язнів. Про це Радіо Свобода розповів адвокат Сенцова Дмитро Дінзе, який відвідав свого підзахисного в колонії міста Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу в Росії. За інформацією захисника, голодування оголошене з 14 травня цього року.

Через адвоката Олег Сенцов передав заяву такого змісту: «Я, Сенцов Олег, громадянин України, що незаконно засуджений російським судом і перебуваю в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території Росії. Разом і до кінця. Слава Україні!»

За словами Дмитра Дінзе, Сенцов готувався до голодування півтора місяця: відмовився від прийому продуктових передач, їв мінімальну кількість їжі. Після підготовки направив на ім’я начальника колонії заяву з оголошенням голодування.

«Він написав заяву на ім’я начальника колонії, в якій попросив звільнити 64 людини – українських політв’язнів. Без зазначення прізвищ. Власного звільнення він не вимагав. Йдеться виключно про звільнення політв’язнів. До нього приїжджали представники Ради з прав людини при Федеральній службі виконання покарань Росії, вмовляли припинити, але він відповів, що ухвалив рішення і відмовлятися не буде. Для безпеки його перевели в ізольоване приміщення, де він і перебуває зараз. Його стан відстежує медик. Йому вже заявили, що якщо будуть наслідки, то буде примусове медикаментозне годування, не через шланг. Він у відповідь заявив, що голодування буде йти до переможного кінця: або він загине, або його вимоги почнуть виконуватися», – розповів адвокат.

Керівництво колонії, до якої у Сенцова немає ніяких претензій, також безуспішно спробував умовити його припинити голодування.

«Він чути про це не хоче. Налаштований серйозно і збирається йти до кінця. Під час нашої зустрічі він мені так і сказав: «Якщо я помру перед чемпіонатом (світу з футболу 2018 року в Росії – ред.) або під час нього, буде резонанс на користь інших політв’язнів», – розповів Дмитро Дінзе. Також адвокат зазначив, що ФСВП може спробувати домогтися визнання Сенцова неосудним, щоб направити його в психіатричну клініку і почати примусове лікування і годування, проте нагадав, що в матеріалах справи є психолого-психіатрична експертиза, згідно з якою Сенцов абсолютно осудний і перебуває у здоровому глузді.

Сестра Олега Сенцова Наталія Каплан розповіла Радіо Свобода, що дізналася про оголошене ним голодування від адвоката. Ставиться вона до рішення брата негативно.

«Здоров’я у нього погане, – нагадує Наталія Каплан (у березні 2018 року Сенцов згадував, що в нього кришаться зуби і випадає волосся. Минулої осені повідомлялося, що у режисера в колонії почалися проблеми з серцем – ред.), – він схуд, але він готувався два місяці до голодування. Воно здоров’я йому точно не додасть».

«Думаю, що вимоги Олега нездійсненні, а також вважаю, що Україна робить недостатньо для звільнення своїх політв’язнів», – вважає Наталія Каплан.

У серпні 2015 року Північнокавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону в Росії засудив Олега Сенцова, затриманого в Криму, до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у створенні на території півострова терористичного співтовариства. Визнаний його спільником Олександр Кольченко отримав 10 років позбавлення волі. Ще два фігуранти справи, Олексій Чирній і Геннадій Афанасьєв, отримали по сім років ув’язнення. Влітку 2016 року Афанасьєва та іншого засудженого в Росії українця Юрія Солошенка обміняли на двох журналістів із Одеси. Правозахисний центр «Меморіал» у Росії визнав Сенцова і Кольченка політв’язнями.

За версією слідства, з квітня по травень 2014 року Сенцов, Кольченко, Чирній і Афанасьєв підпалили в Сімферополі офіси громадської організації «Російська громада Криму» і місцевого відділення партії «Єдина Росія». У Федеральній службі безпеки Росії заявили, що спільники збиралися підірвати саморобні бомби в ніч на 9 травня 2015 року поблизу Вічного вогню та пам’ятника Леніну в Сімферополі.

За справою Олега Сенцова, як і за історіями інших українських політв’язнів, стежить журналіст Радіо Свобода Антон Наумлюк.

– Єдина вимога, яку висуває Олег Сенцов, щоб припинити голодування, – це звільнення 64 українських політв’язнів, які перебувають в ув’язненні в Росії. Як пояснив адвокат, сам Сенцов себе до цього числа не залічує, за своє визволення він нікого не просить, а вимагає звільнити як українців із материкової частини України, так і кримських ув’язнених.

– Якою є реакція ФСВП на голодування Олега Сенцова?

– Керівництво колонії відреагувало досить адекватно. Його намагалися, звичайно, вмовити не починати або припинити голодування, він рішуче відмовився, і Рада з прав людини при ФСВП надіслала своїх представників для того, щоб теж провести з ним переговори, Сенцов відмовив і їм. Керівництво колонії попросило адвоката якось посприяти в тому, щоб Олег Сенцов не голодував. Дмитро Дінзе запитав у Сенцова, чи варто взагалі обговорювати питання – чи готовий він припинити голодування і на яких умовах, – і Сенцов теж рішуче відмовився, він сказав: «Я буду голодувати до того часу, поки або не почнуть виконуватися мої вимоги, ну, або буде якийсь сумний кінець».

– Яке Ваше особисте ставлення до рішення Олега Сенцова оголосити голодування, з урахуванням того, що здоров’я його далеко не ідеальне?

– Мені здається, голодування для політв’язнів залишилося єдиним способом намагатися натиснути на систему, з якою вони зіштовхнулися. Я зараз перебуваю в Криму, в Роздольненському суді, йде судовий процес над українцем Володимиром Балухом, він теж голодує, і голодує вже 59 днів. Через стан здоров’я йому довелося трошки послабити голодування, він зараз їсть тільки сухарі й кисіль, він навіть воду не бере. І таких випадків голодувань насправді чимало. Нещодавно після вироку голодував кримський татарин Руслан Зейтуллаєв як фігурант справи «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії організації. Йому теж довелося припинити голодування, тому що ніякої реакції від політичного керівництва Росії не було. Крім того, він ослаб настільки, що навіть не міг читати намаз, і він припинив це голодування. І рішення Сенцова загалом не дивне, з огляду на те, що ніяких зрушень у поверненні політв’язнів, зокрема і Олега Сенцова, і Олександра Кольченка, і інших фігурантів його справи немає.

– Олег Сенцов вимагає звільнення всіх українських політв’язнів. Наскільки реальна ця вимога і чи достатньо для цього робить Україна? Сестра Сенцова, наприклад, каже, що недостатньо.

– Політичне рішення, як ми вже бачили при рідкісних випадках повернення політв’язнів на батьківщину, може бути ухвалене за будь-яких обставин. Є судове рішення, немає судового рішення, в якійсь засекреченій формі, як це було зі справою заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова, чи це помилування, як було в справі Геннадія Афанасьєва, повернення його на батьківщину, – політичне рішення може бути ухвалене щодо всіх 64 політв’язнів або щодо окремих фігурантів якихось справ, у цьому я не бачу ніяких перешкод. Інша річ, що ні політичного рішення, ні політичної волі з боку Росії, ні зацікавленості з боку Росії такі кроки робити, ні достатніх, на мій погляд, зусиль із боку України щодо повернення своїх політв’язнів ми теж не бачимо. Всі переговори, про які заявляють обидві сторони, відбуваються в якомусь засекреченому форматі, немає ніякого громадського контролю, ніякої прозорості цих переговорних процесів, якщо вони взагалі ведуться, ми про це нічого не знаємо. З боку України є і заяви МЗС, постійні вимоги і через міжнародні правозахисні організації, і офіційні, через органи Євросоюзу, вимоги звільнення політв’язнів, поліпшення їхньої долі, їхнього перебування в Росії, але результату практично ніякого.

– У списку Олега Сенцова 64 прізвища, у всіх різні історії. Як Вам здається, що їх об’єднує, чим вони схожі?

– Якби не було конфлікту на Донбасі, якби не було анексії Криму, якби не було якихось дій із боку Росії щодо України, то не було б і цих політв’язнів. Не було б анексії – не було б справи Сенцова і фігуранти його справи не стали б політв’язнями. Не було б агресії на Донбасі – не було б справи Савченко, справи Карпюка і Клиха в Чечні і багатьох-багатьох інших. Я вже не кажу про переслідування кримських татар і українських активістів у Криму протягом вже декількох років. Джерело появи самих цих десятків політв’язнів – це дії Росії на Донбасі і в Криму.

На підтримку Олега Сенцова і з вимогою його звільнення не раз виступали російські діячі культури, серед яких – режисер Володимир Мірзоєв.

– Я підтримую його тому, що він мій колега, і я думаю, що цехова солідарність – це дуже важлива категорія для нас, що живуть у сучасній Росії. Якщо ми не будемо виявляти цю солідарність, то хто ще її буде виявляти? Я думаю, що це зрозуміло. Що стосується ситуації з голодуванням, я можу сказати, що мені за Олега Сенцова дуже страшно зараз, тому що він оголосив безстрокове голодування і висунув вимоги, які, на мою думку, нездійсненні. Він не просить за себе, він просить за своїх товаришів, співвітчизників, політв’язнів, яких понад 60, вимагає їхнього звільнення. Я думаю, що наша влада не піде на це. І мені здається, це такий жест відчаю і водночас дуже рішучий і мужній крок.

– Ви вважаєте голодування ефективним інструментом боротьби, протесту?

– Мені важко про це судити, тому що ситуація ув’язнення, перебування в колонії настільки відрізняється від звичайного, нормального життя, що я думаю, ми просто не можемо судити, наскільки це розумно, ефективно, виправдано і так далі. Я думаю, що якщо людина йде на такий рішучий жест, значить, для неї це необхідність, вона так відчуває, вона так мислить. Я не беруся судити, наскільки це раціонально або ірраціонально.

– А чому він не вимагає звільнення себе, а саме тільки українських політв’язнів, не залічуючи себе до них?

– Мені здається, в цьому є якийсь такий потужний, можливо, жертовний християнський жест. Тобто це порив, це емоція, і цей крок ніби зроблений заради людей, а не заради себе, в цьому є якась висота і жертовність. Я бачу це так.

На підтримку Олега Сенцова і з вимогою його звільнення виступали багато знаменитих діячів культури, включно з такими метрами європейського кіно, як Педро Альмодовар, Акі Каурісмякі, Кен Лоуч, Даніель Ольбрихський, Бертран Таверньє, Анджей Вайда, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі. У Берліні в червні 2015 року на підтримку Сенцова пройшли Дні українського кіно. У лютому 2018 року російська журналістка і правозахисниця Зоя Свєтова звернулася з проханням про сприяння у звільненні українського кінорежисера до президента Франції Емманюеля Макрона.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода