Українські правозахисники зібрали факти щодо злочинів угруповання «ДНР» та російських підрозділів, аби передати їх до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Громадські організації Thruth Hounds та Українська Гельсінська спілка з прав людини роблять це не вперше і переконані, що їхня робота наближає відкриття кримінального провадження у справі, а значить і притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах, зокрема доводять участь у війні росіян.
До Міжнародного кримінального суду в Гаазі (МКС) українські громадські організації відправлять зібрані факти про злочини на Донбасі за період 2014–2015 років. 138 свідчень від цивільних, яких утримували в заручниках, і військовополонених вони зібрали для звіту, до того ж додають і ті документи, фото та відео, які свідчать про застосування тортур і причетність Росії до подій на Донбасі, розповідають правозахисники.
«У Міжнародному кримінальному суді за основу доказів беруться саме свідчення очевидців. Якщо кілька різних свідків, опитаних у різний час, в різних місцях, які не пов’язані між собою, а їхні покази збігаються в деталях, то МКС бере до розгляду ці свідчення як такі, що дійсно мали місце, на відміну від українського правосуддя, якому потрібні речові докази», – зазначає документатор воєнних злочинів ГО Thruth Hounds Роман Авраменко.
У своєму звіті громадські організації Thruth Hounds та Українська Гельсінська спілка з прав людини представили уривки зі свідчень полонених, які погодилися надати їх для Міжнародного суду в Гаазі. Як зазначають правозахисники, постраждалі розповідали навіть те, про що не наважувалися розказувати навіть близьким.
Про що йдеться у звіті: нелюдське поводження
Під час допитів полоненим погрожували фізичною розправою та розстрілом.
«Під час допиту вони постійно мені погрожували. Казали, що виколють око, зламають руку, прострелять живіт і залишать стікати кров’ю, прострелять колінну чашечку, викинуть у болото. Всі ці погрози сприймалися дуже реалістично, оскільки вони були озброєні стрілецькою зброєю та великим ножами» – зі свідчення одного з полонених.
Щоб залякати нас, показово вбили свого бойовика, якого заскочили на мародерстві
Щоб полонені комбатанти повірили в реальність погроз, вдавалися до наочних прикладів. За свідченнями потерпілих, бойовики угруповання «ДНР» вбили одного зі своїх бійців задля залякування солдатів: упродовж тижня до настання смерті йому не давали ні їсти, ні пити, йдеться у звіті.
«Щоб залякати нас, показово вбили свого бойовика, якого заскочили на мародерстві. Вони його прив'язали до розбитого УАЗика і не давали їсти і пити», – свідчить один із потерпілих.
«Вони роздягнули його до трусів і прикували до УАЗика наручниками. Нам вони сказали, що так буде з кожним, хто не слухатиметься наказів «ополчення» так званої «ДНР». Пригрозили, що якщо хтось дасть йому води, – опиниться на його місці» – зі свідчень іншого полоненого.
Переважна більшість потерпілих свідчать про позбавлення питної води та їжі у Сніжному та на інших локаціях, зазначають правозахисники.
Зі звіту: «електричний стілець»
Свідки наводять приклад одного з видів тортур – «електричний стілець»: «Контакти чіпляли на язик і статеві органи, а потім починали ставити запитання. Якщо відповідь не подобалася, давали розряд струму. Після цього мізки просто закипали. Били постійно, але це було так собі. Основний вид тортур – електрикою. Після цього лишалося багато опіків».
За моєї присутності вони вбили двох солдатів ЗСУ. Відрізали їм нирки після допиту
Під час допитів потерпілим погрожували вбивством та розстрілом, часом виконуючи погрози, мовиться в звіті. Зокрема, йдеться про те, як чеченські комбатанти з підрозділу «Чеченські вовки» вбили двох полонених після допиту: «За моєї присутності вони вбили двох солдатів ЗСУ. Відрізали їм нирки після допиту. На таких допитах були присутні лише полонені та чеченці, росіян і так званих «ополченців» там не було».
Також, згідно зі свідченнями, багато допитів проводили ймовірні представники російських військових формувань, яких ідентифікували відповідно до: «військової виправки, що залишалася навіть, коли вони були в цивільному одязі», «машин із російськими номерами, на яких вони пересувалися», «російської вимови та манери говорити по-військовому».
Зґвалтування. Звіт для суду в Гаазі
Документатори отримали декілька свідчень про події у приміщенні автобази в січні 2015 року. У цих свідченнях постраждалі розповідають про побиття, тортури з використанням електричного струму та зґвалтування, йдеться у документі, який призначений для Міжнародного кримінального суду.
Його поклали на ліжко і зґвалтували. Мені ж сказали, що розстріляють мене, якщо співкамерник після цього накладе на себе руки
«Били палками, дубинками – і в камері, й дорогою в туалет. Водили мене і співкамерника на допит у кімнату сусідню. Підключали польовий телефон ТА-57 і проводи до пальців рук. А далі пускали через мене струм. Наказали стати в позу «стабілізуючий десантник» – руки за спиною, головою впиратися в стінку, а ноги широко розставити і (бути) максимально далеко від стіни. Взяли гумову палицю й самим кінчиком били від Ахіллесового сухожилля і аж до сідниць. Потім почали бити палицею по спині. На ранок ноги від синців були чорні, як земля. Цілий день я не міг встати з ліжка – так боліло все тіло, не міг розігнути ніг. А потім через тиждень прийшли п’яні охоронці – десь шестеро, і один із місцевих, який сидів з нами у камері, й покликали співкамерника до ґрат. Там його поклали на ліжко, зняли йому штани, і зґвалтували. Спочатку скляною пляшкою, а потім уже сам один із них це зробив. Мені ж сказали, що розстріляють мене, якщо співкамерник після цього накладе на себе руки, а його ж надалі змусили спати лише під ліжком – тюремна традиція така».
У звіті йдеться і про свідчення щодо застосування хімічних методів впливу, щодо примусових робіт, вбивств, знущань, катувань, а також свідчень, пов’язаних із ідентифікацією російських військових.
В кінці звіту наведено перелік осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності. Серед них як російські військові високопосадовці, так і представники угруповань місцевих бойовиків.
Що далі?
Свідчення правозахисники планують передати в офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Сподіваються, що ці докази допоможуть оцінити конфлікт як такий, що носить міжнародний характер і якомога скоріше відкрити кримінальне провадження.
Щодо співпраці із державними органами, то представники громадських організацій розповідають про співпрацю із Генеральною прокуратурою України, яка так само займається документуванням і розслідуванням воєнних злочинів.
Та не варто сподіватися лише на Гаагу, наголошує Роман Авраменко, треба розслідувати самостійно.
«Україні давно пора і зараз найгарячіший час для того, щоб розслідувати військові злочини самостійно, включаючи ті, які були скоєні українськими комбатантами. Оскільки, коли відкриється міжнародне розслідування, то можна уявити які репутаційні втрати буде нести Україна, особливо зважаючи на потужність інформаційної машини держави-агресора», – наголошує він.
До того ж такою самою діяльністю, тобто збирають свідчення для МКС, і по інший бік, адже будь-хто має на це право.
Слідчий комітет Росії також активно здійснює таку діяльність, в них окремий відділ є, який цим займаєтьсяСергій Мовчан
«Слідчий комітет Росії також активно здійснює таку діяльність, в них окремий відділ є, який цим займається. Будь-хто може передати матеріали до Міжнародного кримінального суду, якщо володіє інформацією про ті чи інші події, а оцінку надавати буде вже офіс прокурора», – зазначає експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Мовчан.
Сам процес непростий і часто провадження у міжнародному суді відкривають вже по завершенню конфлікту. Свіжий приклад – Грузія, суду знадобилося 8 років, щоб відкрити провадження по цій триденній війні, констатують правозахисники.
Організація Thruth Hounds відправила вже три звіти до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, Українська Гельсінська спілка з прав людини направляє такі свідчення регулярно.
