Через 32 роки після аварії на ЧАЕС, наслідки якої зачепили третину білоруської території, Білорусь готується стати державою з власною атомною електростанцією. Перший блок Білоруської АЕС (яку також називають Островецькою – за місцем побудови) має запрацювати наступного року. Наприкінці 2018 року почнеться завантаження палива в перший енергоблок. Тепер триває фінальна фаза будівництва, другий енергоблок має бути запущений до кінця 2020 року.
Але протести проти будівництва не вщухають.
26 квітня у Мінську відбудеться традиційна акція білоруської опозиції Чорнобильський шлях, цього разу вона стане початком масштабної загальнонаціональної кампанії «Островецький шлях». Кампанія триватиме 6 місяців. Акції (круглі столи про проблеми Чорнобиля, збір підписів за припинення будівництва БєлАЕС) у рамках кампанії пройдуть у багатьох інших містах, у тому числі, й у самому Островці. Організатори кампанії заявили, що будуть домагатися припинення будівництва Білоруської АЕС. Однак фізично цього домогтися буде важко, оскільки будівництво вже вийшло на фінішну пряму.
Станція на розломі
Білоруська АЕС будується в містечку Островець Гродненської області, в 170 кілометрах від Мінська та 50 кілометрах від Вільнюса – станцію будують майже на самому кордоні з Литвою.
У 1909 році недалеко від Островця був землетрус у 7 балів, і в результаті цього утворився розлом земної кори. Екологи впевнені, що на цьому майданчику станцію будувати не можна. Але влада Білорусі проігнорувала ці застереження, як і численні протести з Литви.
Білоруська АЕС буде складатися з двох енергоблоків сумарною потужністю до 2400 (2х1200) МВт. Будівництво БелАЕС загалом коштує 11 мільярдів доларів, з них 10 мільярдів – державний кредит Росії (умови його отримання не розголошують), і 1 мільярд – власні кошти Білорусі. Будує станцію російська корпорація «Атомстройэкспорт». Фактично це російська станція на білоруській території – її будує російська компанія за російським проектом і за російські кошти.
Ініціатором будівництва власної АЕС виступив президент Олександр Лукашенко, якій не приховував, що це не тільки енергетичний, але й політичний проект.
Більшість білорусів підтримує АЕС, меншість далі протестує
Активіст антиядерного руху Білорусі з міста Островець Микола Уласевич виступив у місцевій незалежній пресі із заявою, в якій називає будівництво АЕС «дуже дорогим і смертельно небезпечним проектом», ухваленим одноосібно головою держави. За словами Уласевича, Білорусі і без того не бракує електроенергії, а ризик аварії залишається високим.
«Ми маємо право сьогодні вимагати негайної зупинки будівництва АЕС у Білорусі і проведення незалежної економічної та правової експертизи будівництва Білоруської АЕС, з подальшим, якщо буде необхідно, винесенням цього питання на всенародне обговорення», – заявив Уласевич у коментарі для Радіо Свобода.
Такої ж думки дотримується Партія зелених та опозиційні рухи. Проте більшість білорусів думають інакше.
Соціолог із Національної Академії наук Білорусі Олена Мартищенкова відстежує ставлення білорусів до ядерної енергетики з 2005 року. Востаннє вона провела національне опитування в травні 2017 року, в ньому брали участь 2000 осіб, з них 300 – в Островецькому районі, де будують АЕС. Найбільшої популярності ідея розвитку ядерної енергетики в Білорусі досягла в 2011 році – як свідчать результати соцопитування – її підтримали майже 60% населення. Однак того року сталася аварія на японській АЕС «Фукусіма», і підтримка розвитку ядерної енергетики в Білорусі впала з 60 до 53,5% в 2012 році. Відтоді, як каже Олена Мартищенкова, підтримка перебуває приблизно на одному рівні. У 2017 році розвиток ядерної енергетики підтримували понад 50% білорусів.
Найбільше підтримують розвиток ядерної енергетики саме мешканці Островецького району, де й будують БєлАЕС. У 2015 році таких було 70,7%, в 2017 – 65,1%.
«Люди там більш поінформовані щодо розвитку ядерної енергетики, там були проведені роз’яснювальні заходи, які зняли напругу серед населення. Місто та його інфраструктура розвиваються, з’являються нові робочі місця», – пояснила Олена Мартіщенкова.
За словами Мартищенкової, населення також підтримує будівництво АЕС, тому що після її запуску електроенергія подешевшає, а Білорусь придбає більшу енергонезалежність.
Енергетична безпека та дешева електроенергія
Як заявляє фахівець із питань енергетики, академік Національної академії наук Білорусі Олександр Михалевич, власна АЕС дозволить вирішити проблему національної безпеки Білорусі: високу залежність економіки від одного енергоносія – природного газу, і від одного його постачальника – Росії. Частка природного газу у виробництві електроенергії в Білорусі тепер становить 97%, що виходить за межі енергобезпеки.
«Незважаючи на те, що Білорусь і Росія формують союзну державу, це дуже вразливе питання енергетичної безпеки – залежність тільки від однієї країни, особливо якщо ця країна допускає поточні обмеження поставок енергоносіїв. Згадаймо хоча б недавнє обмеження поставок нафти для наших нафтопереробних заводів», – заявляє Міхалевич.
Розвиток альтернативних коридорів поставок російських енергоносіїв у Європу теж є ослабленням енергетичної безпеки Білорусі, вважає Михалевич.
Після запуску БєлАЕС, за його словами, Білорусь зможе відмовитися від імпорту 5 з 20 мільярдів кубометрів російського газу щороку, частка електроенергії, яка вироблятиметься на АЕС, складе в енергобалансі країни 27-28%.
За словами міністра енергетики Білорусі Володимира Потупчика, після запуску АЕС вартість електроенергії в Білорусі зменшиться з 10,79 цента до 7,25 цента США за кіловат-годину.
Ядерні відходи й надлишки енергії
Проблема поховання ядерних відходів БєлАЕС поки що не вирішена, білоруська влада схиляється до створення могильника ядерних відходів на своїй території, хоча можливе й перевезення їх до Росії.
Вночі в енергосистемі Білорусі буде вироблятися «зайва» електроенергія. Для збільшення споживання електроенергії в нічний час існує програма, яка передбачає нижчі нічні тарифи для підприємств та громадян. Зайву нічну електроенергію також може забирати Росія.
Станція планувалася й починала будуватися як комерційний проект для забезпечення електроенергією прилеглих районів Литви й Польщі, але тепер політична ситуація в регіоні змінилася, ці країни заявляють про те, що не будуть купувати білоруську електроенергію. Навпаки, Литва заявила про вихід із енергетичного кільця Росії, Білорусі, Литви, Латвії та Естонії і закликала країни Європи не купувати білоруську електроенергію. Польща теж не планує купувати енергію в Білорусі, там також лунають заяви про потребу власної АЕС. Тому питання про продаж за кордон очікуваних надлишків електроенергії для Білорусі досі не вирішене.
Конфлікт із Литвою
Через будівництво АЕС у Білорусі виник конфлікт із сусідньою Литвою. Залишається незавершеною процедура ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище), який є ключовим для досягнення консенсусу між Білоруссю і Литвою відповідно до конвенції ЕСПОО. Литва категорично не згодна з вибором майданчика для будівництва АЕС через близькість до Вільнюса, парламент Литви навіть визнав, що Білоруська АЕС «загрожує національній безпеці». Білоруська сторона у відповідь звинувачує литовську в політизації економічних питань. Переговори уряду Білорусі з Міністерством навколишнього середовища Литви за процедурою ОВНС не проводяться від 2016 року, з ініціативи Литви переговорний процес заморожений. Тим часом, Білорусь завершила процедуру ОВНС з усіма сусідами – в тому числі з Україною – за винятком Литви.
У грудні 2017 року на Зборах учених президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що атомну станцію збудують, незважаючи на протести ззовні.
«По-перше, безпека – це наша турбота. Ми передусім зацікавлені в безпечній станції. По-друге, замість того, щоб торпедувати деякі питання будівництва атомної станції – ми ж все одно її побудуємо, як би комусь не хотілося. Це не наше «ноу-хау». У світі існують сотні таких блоків. Ми побудуємо своїх два. Замість того, щоб вести розмову про припинення будівництва, закриття, я вже пропонував своїм сусідам: давайте разом поміркуємо, як її експлуатувати», – заявив Лукашенко.
Нові робочі місця
Ніна Рибік, письменниця і журналістка, яка свого часу переїхала в Островець із забрудненого радіацією Хойнікського району Гомельської області після аварії на Чорнобильській АЕС, позитивно ставиться до гарантій безпеки АЕС, про які кажуть в уряді.
«Нас багато в Островці, тих, хто приїхав після аварії на Чорнобильській АЕС, ми шукали екологічно чисте місце далеко від заражених радіацією територій. Звичайно, коли дізналися, що тепер АЕС будуватимуть буквально у нас під вікнами, ми злякалися. Але потім страх пройшов. Ми переконалися, що на будівництві станції використовуються найпередовіші технології, контролюють усе на світі. Кожен процес перевіряють і перевіряють ще раз по кілька разів».
За словами Ніни Рибік, місцеві мешканці прагнуть влаштуватися на роботу на АЕС, це гарна можливість знайти місце з гідною зарплатою. Крім того, в Островці будуються нові школи й дитячі садки, крамниці, лікарня, це теж нові робочі місця. Місцеві жителі відкривають свій бізнес у сфері послуг, адже на роботу туди приїжджають добре забезпечені люди, збільшується населення.
«Будується багато житла, наш Островець кращає на очах. Сьогодні я підтримую будівництво АЕС, хоча вся моя доля начебто свідчить про те, я мала б бути проти», – каже мешканка Островця Ніна Рибік.
Шанс для українських атомників
На роботу в Білоруську АЕС прагнуть потрапити й атомники з України, переїжджають цілими змінами. На симуляторі управління ядерним реактором на БєлАЕС, зокрема, тренується ціла зміна із Запоріжжя. За словами цих українців, з якими поспілкувалися білоруські журналісти, в Островці вища зарплата, надають службове житло. Є шанс обійняти керівну посаду, адже для цього потрібен стаж в атомній енергетиці щонайменше 15 років, а білоруські атомники такого стажу не мають.
