Низький рівень вакцинації та спалахи інфекцій: хто винен і що робити?

Недовіра простих українців до щеплень і до якості вакцин, подекуди проведення щеплень переважно «на папері», відсутність в попередні роки вакцин, неефективна державна політика у цьому секторі – це ті проблеми, які викликали зменшення частки українців, щеплених від кору, правцю, дифтерії та інших небезпечних інфекцій. До такої спільної думки дійшли українські експерти, лікарі та представники громадських організацій. Тим часом у Міністерстві охорони здоров’я, визнаючи це, основною причиною спалахів кору та інших інфекцій називають проблеми зі щепленнями у попередні роки. Між тим за останній рік ситуація поліпшилася, зокрема, частка дітей, щеплених від кору, виросла удвічі, стверджують посадовці.

Інфекційні хвороби є однією з визначальних загроз для національної безпеки будь-якої держави, і України зокрема; відтак владі та медикам не можна потурати забобонам чи страхам перед щепленнями, заявила під час круглого столу в Українському кризовому медіацентрі завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця Ольга Голубовська.

За її словами, нинішні спалахи кору та інших інфекційних хвороб в Україні є розплатою за хиби попередньої державної політики у цьому секторі.

«З інфекціями в нас щороку ситуація погіршується. Причин цього є багато, але ми говоримо про головну – проблему з вакцинацією. Доки ми не врегулюємо правових питань, ніякі інші методи не будуть ефективними, ніякі заборони, в тому числі на відвідування шкіл. Не можна всю відповідальність перекладати на батьків, особливо коли ми маємо перебої з постачанням вакцин, з порушенням календаря щеплень, з запровадженням нарешті календаря щеплень. Уявіть, у нас немає чіткої статистики, скільки дорослих в Україні мають порушений календар щеплень. У нас не фінансуються дослідження, яким є імунітет українців після вакцинування», – наголошує науковець.

За її словами, доки держава не вибудує цілісної політики щодо щеплень, зростатимуть як поляризація поглядів у суспільстві щодо вакцинації, так і, власне, спалахи хвороб.

Із цим погоджується і експерт Центру політико-правових реформ Зоряна Черненко.

«В одній статті містяться дві норми, які суперечать одна одній. У першій частині говориться про обов’язкову вакцинацію. У другій частині цієї ж статті говориться про те, що у нас на це беруть згоду (в батьків). Тобто ми вирішуємо, і маємо право «робити чи не робити». Держава має визначитися, чи обов’язкова у нас вакцинація», – підсумовує аналітик.

Однією з ключових проблем є брак правдивої інформації про щеплення, додає національний координатор з охорони здоров’я Центрального офісу реформ Наталія Лісневська.

«Найбільша проблема – брак інформації у батьків. Вони отримують інформацію з преси, з Facebook. Чи є ця інформація абсолютно достовірною? Про вакцину, про наслідки, про підготовку? Вони «знають» про те, що вакцина – це погано, шкідливо і це може вбити дитину», – констатує Наталія Лісневська. Вона згадує про те, що в окремих населених пунктах кількість дітей, які мають протипоказання до того чи іншого щеплення, можуть сягати 20%. Експерт припускає, що ці протипоказання фіктивні і свідчать скоріше про небажання батьків робити щеплення своїм дітям.

Негативне ставлення до вакцинації культивують окремі медіа, псевдо-експерти та навіть дехто з викладачів медичних вишів, визнає Федір Лапій, доцент Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика. Він ділиться своїми спостереженнями за студентами медичних вишів, чимало з яких мають негативне ставлення до вакцинування як на першому курсі, так і на п’ятому.

«Основна проблема вакцинації – це проблема медичних кадрів. При такій кількості академічних інститутів, професійних асоціацій, хоч одна чітка озвучена позиція щодо вакцинації існує? Я знаю дві – Східноукраїнська академія педіатрії та Українська академія педіатрії, які сказали позицію щодо вакцинації, позицію щодо спалаху кору. Робота професійних асоціацій – виголошувати свою позицію і доносити її. Це – не робота Міністерства охорони здоров’я», – підсумував спеціаліст.

Коли ж потрібно вакцинуватися?

Завжди, коли є ризик, стверджує Ірина Колеснікова, доктор медичних наук, завідувач кафедри епідеміології Національного медичного університету імені Богомольця. За її словами, це стосується і дітей, і дорослих. Для повторної вакцинації проти кору та інших небезпечних хвороб варто звертатися до лікарів тим дорослим, які не впевнені у своєму імунітеті: не знають, наскільки якісними були їхні минулі щеплення і чи були вони взагалі. Лікарі мають спершу дослідити, чи збереглися в людини антитіла до хвороби від попередніх щеплень, і буде зрозуміло, чи варто робити повторне щеплення. Більше того, Колеснікова закликає українців вакцинуватися навіть від таких хвороб, як грип. Дослідження, в тому числі проведені за її участі, свідчать, що вакцинування допомагає захиститися навіть на тій стадії, коли в родині вже є інший хворий.

Зі свого боку Ольга Голубовська на прохання Радіо Свобода порадила, як діяти в умовах спалахів інфекційних хвороб саме дорослим.

​

«Дорослим треба вакцинуватися згідно з календарем щеплень – це дифтерія і правець кожні десять років. Зараз Україною іде кір. І тому дорослі, які в переважній більшості не знають, були вони вакциновані чи ні, хворіли вони на кір чи ні, вони можуть здати кров на антитіла, і якщо результати аналізів позитивні (антитіла до кору є – ред.) – вони можуть не робити щеплення від кору», – пояснює фахівець.

Саме низький рівень вакцинування у попередні роки став причиною спалаху кору в Україні, стверджують у Міністерстві охорони здоров’я. Таку думку Радіо Свобода висловив, зокрема, генеральний директор Центру громадського здоров’я при МОЗ Володимир Курпіта.

«Причина в тому, що у світі почали зростати антивакцинальні настрої, викликані тим, що люди перестали боятися базових інфекцій, бо просто з ними не стикаються у цивілізованому світі. Не бачу проблеми – і не розумію, нащо з нею боротися. Глобально зростає кількість населення у світі, і відтак зростає потреба у вакцинах. Що відбулося з вакциною від кору: один з найбільших виробників у світі заявив, що призупиняє виробництво, і виник певний дефіцит. Отже, багато чинників – плюс певна істерія у ЗМІ, недостатня компетентність експертів, які коментували ситуацію, і недостатньо послідовна політика уряду в попередні роки (щодо вакцинації) – призвели до нинішнього стану речей».

Тим часом кількість вакцинованих дітей в Україні стрімко зростає в останні місяці, хоча цей рівень досі є нижчим, ніж у ЄС, наголошує Володимир Курпіта. За його словами, з-поміж усіх хвороб, найбільшою є частка вакцинованих від кору. За статистикою МОЗ, протягом 2017 року по всій Україні провакцинували від кору «першою дозою» 93,3% від усіх дітей, яких планували (ідеться про дітей, яким трохи більше ніж рік). Для порівняння, у 2016 році вакцинованими проти кору були 45,5% однорічних та 32,1% шестирічних малюків.

«Загалом упродовж п'яти тижнів 2018 року на кір захворіли 3554 людини, з них 1165 дорослих і 2389 дітей», – повідомив днями журналістам директор Центру громадського здоров'я МОЗ Володимир Курпіта. Від початку спалаху кору, за його даними, померло 9 осіб.

Водночас у Міністерстві охорони здоров’я занепокоєні низьким рівнем охоплення щепленнями від інших небезпечних хвороб, зокрема дифтерії, правцю та кашлюку.

За даними МОЗ, у 2017 році 51% дітей віком 18 місяців отримали три дози вакцини проти дифтерії, правцю та кашлюку – АКДП, 44,8% дорослих були захищені від дифтерії вакциною АДП-М.

Кір легко передається від людини до людини, поширюється при кашлі, тісних особистих контактах. Вірус залишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 годин. Спочатку хворий відчуває ознаки звичайної застуди: нежить, температуру, кашель, приблизно через тиждень з’являється висип (спочатку на голові, далі – на верхній та нижній частинах тулуба). Серед ускладнень, які викликає кір, – ураження нервової системи (енцефаліт), пневмонія, отит, втрата зору.